Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Лютий 26, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 19 Лютий 2015 22:52

Український ринок агрострахування наразі залишається непрозорим

Rate this item
(0 votes)

Та­кої дум­ки до­три­мує­ть­ся ке­рів­ник про­ек­ту Між­на­род­ної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку) «Роз­ви­ток аг­ро­стра­ху­ван­ня в Ук­раї­ні», док­тор сіль­сько­гос­по­дар­ських на­ук Га­рі Ро­ше. Він пе­ре­ко­на­ний, що че­рез та­ку си­ту­ацію по­тер­па­ють усі учас­ни­ки аг­ро­стра­хо­во­го рин­ку і, на­сам­пе­ред, — сіль­гос­пви­роб­ни­ки. Во­ни по­збав­ле­ні мож­ли­во­сті ухва­лю­ва­ти ви­ва­же­ні рі­шен­ня про ви­бір стра­хо­вих ком­па­ній, з яки­ми зби­раю­ть­ся на­ла­го­джу­ва­ти спів­пра­цю. Як на­слі­док, охо­чих от­ри­ма­ти аг­ро­стра­хо­ві по­слу­ги в Ук­раї­ні, по­при ста­біль­не по­си­лен­ня по­зи­цій аг­рар­но­го сек­то­ра в на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ці, на­ра­зі за­ли­шає­ть­ся вкрай ма­ло.
Де­таль­ні­ше про ос­нов­ні проб­ле­ми, які по­ро­джує не­про­зо­рість аг­рар­но­го рин­ку, — в ін­тер­в’ю з Га­рі Ро­ше.

— Яка на сьогодні головна проблема українського агрострахування?
— Страхування — це, насамперед, дані. Якщо нема даних, нема й страхування. Будь-які дії, до яких державні органи вдаються задля поліпшення агрострахування в країні, мають ґрунтуватися, зокрема, на якості інформації. Тому щоразу в розмові з представниками державних структур, які займаються питаннями агрострахування, ми підкреслюємо, що слід впровадити хорошу систему управління даними.
Насправді така система управління даними вже існує — її підготувала IFC. Вона цілком готова до застосування. Під час зустрічей у Міністерстві аграрної політики і продовольства та Нацкомфінпослуг, який є регулятором агрострахового ринку, повсякчас чуємо, що вони самі зацікавлені у впровадженні такої системи. Але проблема полягає в тому, що цим органам держуправління бракує ресурсів для швидкого та якісного її впровадження.
Вирішити проблему все-таки можна, якщо скористаємося можливостями Агрострахового пулу. Він здатний збирати всі необхідні дані, які можуть бути використані для регулювання та планування діяльності агрострахового ринку. Більше того, Пул міг би надавати ці дані й іншим державним органам — відкрито та прозоро.
— Ви сказали про відсутність у державних органів достатніх ресурсів, аби відкрити інформацію про агрострахування. Про які саме ресурси йдеться?
— По суті, будь-яка система управління даними вимагає застосування певної системи інформаційних технологій. Цього в аграрного міністерства та держрегулятора ніколи не було. Тому IFC взяла на себе вирішення цього завдання та розробила необхідне програмне забезпечення.
Аналогічна ситуація нині спостерігається і у сфері аграрних розписок. Ми тепер допомагаємо державі розробляти цю ІТ-систему — комп’ютерну програму, яка дозволить швидко запустити систему аграрних розписок у життя.
Говорячи про ресурси, також маємо на увазі наявність кваліфікованого персоналу, якого відверто бракує Міністерству агрополітики та регулятору. Місія Групи Світового банку, інших подібних йому організацій полягає в тому, аби допомогти вирішити й цю проблему.
— Слід також визнати, що й страхові компанії теж не поспішають ділитися інформацією про свою діяльність.
— Відверто кажучи, хочуть вони це робити або ні, мене мало цікавить. У будь-якій цивілізованій країні світу всі компанії цю інформацію збирають та використовують для надійного захисту споживачів агрострахування. Та, на жаль, в Україні від моменту зародження агрострахування не існувало розуміння важливості таких підходів.
— Уточніть, будь ласка, яку інформацію Ви маєте на увазі.
— Насамперед, ідеться про інформацію щодо продажів. Якщо ми запитуємо інформацію у страхових компаній про те, скільки вони уклали договорів страхування, то, в першу чергу, цікавимося, кому вони їх продали і які культури були застраховані. Ще нас цікавить питання співвідношення між зібраними преміями — страховими платежами — та обсягами виплачених відшкодувань.
Окрім того, ми зацікавлені, щоб у страхової компанії, яка продає страхові поліси, була достатня адекватність капіталів. Міжнародна практика вже давно розуміє, що розрахунок адекватності капіталу для цілей страхування сільськогосподарських культур дуже відрізняється від розрахунку адекватності капіталу для інших цілей. Тож за відсутності такої інформації ми практично працюємо наосліп, не бачимо, що відбувається, куди рухаємося і як слід надалі поводитися.
— Як відсутність такої інформації позначається на роботі сільгоспвиробників?
— Сільгоспвиробникам необхідна ця інформація, аби вони розуміли, з ким мають справу: що це за компанія, які в неї є страхові продукти, наскільки вони якісні, а також наскільки чесно вона поводиться на ринку. Лише тоді сільгоспвиробники можуть ухвалити свідоме рішення про страхування своєї продукції і про те, з якою страховою компанією вступати в ділові стосунки.
Ми працюємо із сільгоспвиробниками по всій території України. І, на жаль, більшості страхових компаній вони не довіряють. Аграрії досить тісно спілкуються між собою, отже, інформація про ту чи іншу страхову компанію легко поширюється в їхньому середовищі. Особливо це стосується тих страховиків, які некоректно поводяться щодо сільгоспвиробників.
Повторюся, але це дуже важливо: чим більше прозорої та чесної інформації про діяльність страхових компаній буде доступною на ринку, тим активніше сільгоспвиробники користуватимуться нею. І це сприятиме активізації самого агрострахового ринку.
— Чи означає це, що українські вітчизняні страхові компанії не націлені на належне обслуговування сільгоспвиробників?
— Більшість місцевих страхових компаній прагне відповідати міжнародним стандартам. Та проблема полягає в тому, що нині в Україні з-понад 30 страхових компаній, які отримали ліцензію на продаж агрострахових продуктів, реально працюють близько п’яти. Для решти бракує ринку, який наразі залишається не надто великим. І вони не мають достатніх обсягів бізнесу, а отже, й необхідних стимулів для боротьби за нього.
— Чим така ситуація може загрожувати українському агростраховому ринку?
— Насправді, всі ми занепокоєні через неї. IFC, наш проект завжди працювали на позитивний результат і все зробили задля того, аби в Україні активно розвивалося агрострахування. Та нині головний камінь спотикання — це відсутність інформації про його роботу. Без неї практично неможливо рухатися вперед. Не маючи цих даних, Нацкомфінпослуг позбавлений можливості регулювати ринок як такий. А Міністерство аграрної політики та продовольства не зможе належним чином керувати державними програмами з агрострахування.
— Чи справді збором такої інформації може займатися Агростраховий пул?
— Це можливо за умови, якщо вдасться запустити Агростраховий пул як саморегулюючу організацію. Я переконаний, що всі страхові компанії, які пропонують агрострахування в Україні, мають увійти до його складу. Тоді отримаємо якісну та об’єктивну інформацію про діяльність усього агрострахового ринку та всіх суб’єктів, а не лише окремої частини.
— Питанням прозорості роботи агрострахового ринку відводиться особливе місце в проекті Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні, який розробив проект IFC. Як ринок відреагував на появу цього документа?
— За довгі роки роботи в Україні ми переконалися, що досягти тут консенсусу з питань агрострахування практично неможливо. Ми постійно намагалися збирати всіх учасників ринку за одним столом, вислуховувати їх думки, пропозиції, зауваження, щоб потому скористатися ними під час напрацювання нових концептуальних ідей. Ми залучали до нашої роботи кращих зарубіжних експертів з агрострахування, проводили численні семінари, навчали і співробітників регуляторних органів, і фахівців ринку.
Остання версія розробленої нами Концепції ґрунтується на ринкових принципах та з урахуванням найкращих міжнародних практик. Однак, попри це, завжди знайдуться люди, які стверджуватимуть, що цей проект Концепції не найвдаліший, що вони мають набагато ліпші пропозиції. І якщо орієнтуватися на них, усе може потонути в безкінечних дискусіях.
Група Світового банку не має комерційного інтересу. Ми, як і раніше, віримо в партнерство між державним та приватним сектором, регулярно звітуємо про нашу роботу, ділимося результатами, досвідом. Нас уже широко визнали як авторитетну організацію в Україні. Тому переконаний, що наш проект Концепції — найліпший з усіх можливих.
Мета цієї Концепції — створити підґрунтя для внесення наступних змін до українського законодавства про агрострахування. Ми вже спілкувалися з цього приводу і з представниками Міністерства аграрної політики та продовольства, і з депутатами Верховної Ради. Вони також зацікавлені в роботі над відповідними законопроектами. Тому є вагомі підстави сподіватися, що «концептуальні» зміни будуть оформлені в законопроект, який буде ухвалено найближчим часом.
— Які подальші перспективи співпраці IFC та українського агрострахового ринку?
Проект «Розвиток агрострахування в Україні» працює вже сім років і весь цей час фінансується канадським урядом. Свою діяльність він завершує 30 червня цього року. Уже з 1 липня реалізовуватиметься наступний проект, однією зі складових якого є агрострахування. Він охопить не лише Україну, а й низку сусідніх країн. Бо робота, яку ми проводили тут, викликала чималий інтерес серед інших держав регіону. Вони просять нас надати їм допомогу в розвитку агрострахування, і ми залюбки йдемо на таку співпрацю. Та увесь багаж знань та досвіду, що був напрацьований в Україні, залишиться тут і активно використовуватиметься.
Один із напрямів нашої роботи на найближчий час — створення Агрострахового пулу як саморегулюючої організації. Маю сказати, що така модель не надто поширена в Європейському Союзі. Але там інша ситуація — існує система збору даних, їх використання для управління, регулювання та захисту прав споживачів. Українське законодавство нині адаптується до європейського. Але потрібен якийсь проміжний період, скажімо, років три, щоб міжнародні підходи в цьому питанні стали прийнятними для України. З часом урядові органи зможуть напрацювати потенціал і перебрати функції саморегулюючої організації на себе. А поки що їх зможе виконувати Агростраховий пул. Ось така у нас пропозиція.
— Проект IFC працював із багатьма українськими урядами. Нинішній активно позиціонується як реформаторський. Чи відчули Ви вже відповідні зміни?
— Це чудове запитання, яке знаходить відгук у моєму серці. Треба сказати, що впродовж 20 років, коли я у своїй роботі хоч якось був пов’язаний із Міністерством аграрної політики та продовольства, мені ніколи не вдавалося зустрічатися з його керівництвом. Нині ж ми бачимо, що нове керівництво міністерства відкрите та тісно співпрацює з міжнародними організаціями, з Групою Світового банку та іншими. Це дуже хороший сигнал.
Водночас, до нас доходять чутки, що багато старих схем наразі залишаються і досі працюють. Тож зміни даються Україні важко, болюче. І на них потрібно дуже багато часу. Та я переконаний, що ніхто в цій країні не має залишатися байдужим до тих процесів, що відбуваються. Усі мусять стати на бік позитивних змін.
Степан ГЕРАЩЕНКО,
Національний прес-клуб 
«Українська перспектива»

 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».