На написання п’єси мене надихнули події з реального життя. Звичайно, допомогла тут і авторська фантазія. У нашому житті зараз, на жаль, багато свавілля, і з ним потрібно вести безкомпромісну боротьбу. А ще рано чи пізно кожен отримає по заслузі. Саме такі думки я намагався вкласти у свою п’єсу. Режисеру та акторам вдалося передати мої ідеї глядачеві, за що я їм дуже вдячний»,— розповів автор.
Режисер Юрій Потапенко практично не змінював тексту твору, лише зробив його більш динамічним, відтак п’єса зазвучала ще сучасніше. До того ж кінцівка вийшла добрішою та оптимістичнішою, ніж була в авторському задумі. Із таким режисерським трактуванням, напевне, погодиться більшість, адже негативу і так вистачає в житті кожного, позитивні емоції ніколи не завадять.
А ще режисер проводить думку, що у всіх людей є янголи-охоронці, потрібно лише частіше прислухатися до їхнього голосу. І вимовлені одним із персонажів слова: «Доля не забуває тих, хто втратив надію», навіть зневіреним серцям дають сподівання, що все ще може змінитися на краще.
«Це не звичайна побутова вистава про банальні суперечки бізнесменів. Автор показав, що Творець постійно спостерігає за нами з небес і щохвилини дає кожному право вибору», — підсумував режисер-постановник.
Новою постановкою театр «Браво» ще раз підтвердив, що до кожної своєї роботи тут підходять по-філософськи, адже театр повинен не лише розважати, а й змушувати замислюватися. Очевидно, у театралів ще буде можливість переконатися в цьому не раз. А вже незабаром нова прем’єра — вистава «Осіння нудьга», за М. Некрасовим, що стане режисерським дебютом для одного з провідних акторів Театру Петра Сови.
Едуард ОВЧАРЕНКО