100 РОКІВ ТОМУ, 29 КВІТНЯ 1918 РОКУ, БУЛА ПРОГОЛОШЕНА УКРАЇНСЬКА ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА. ОЧОЛИВ ЇЇ КОЛИШНІЙ ГЕНЕРАЛ РОСІЙСЬКОЇ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ

«Протекторат кайзерівської Німеччини», «тиран, що прийшов до влади завдяки вчиненому заколоту», «зрадник українського народу» — ось далеко не повний перелік ярликів, наклеїних як на Українську Гетьманську Державу, так і на її очільника за радянських часів. Утім, і сьогодні, коли історики отримали доступ до архівів, які проливають світло на тодішні події, їх оцінки досі різняться. І все ж...

Спробуємо зрозуміти, що ж сталося 100 років тому. Для цього насамперед звернемося до неспростовних історичних фактів і нагадаємо, що на Хліборобському конгресі, який і проголосив Скоропадського гетьманом України, були присутні 6432 делегати, які представляли всі регіони України.

Історію американського військового резерву можна поділити на два періоди: до початку 90х років і після. Доти американці уявляли собі службу в резерві приблизно так: раз на місяць дорослі дядьки збираються в навчальних пунктах, щоб трохи повправлятися в різних військових премудростях і провести вікенд із друзями в незвичайній обстановці.

Перелом стався 1991 року, коли резервістів призвали для участі в операції «Буря в пустелі». Тоді було задіяно 250 тисяч осіб цієї категорії військовослужбовців.
Далі були Гаїті, Єгипет, Саудівська Аравія, Йорданія, Боснія, Косово, знову Ірак, Афганістан. Наприклад, під час операції в Боснії брали участь близько 33 тисячі резервістів — більше, ніж за всю війну у В’єтнамі.

Сьогодні, коли на Сході України тривають бойові дії й існує загроза повномасштабного вторгнення російської армії, його роль у зміцненні обороноздатності України неабияк зросла.

До військового резерву — учасники бойових дій
Служба у військовому резерві не є новою для українських Збройних Сил: її запровадили ще 2006 року. Тоді всі охочі, придатні за станом здоров’я, укладали контракти з командирами військових частин Збройних Сил. Після цього проходили підготовку на спеціально організованих зборах та ще й у складі штатних підрозділів.

З пер­шо­го січ­ня цьо­го ро­ку під­ви­ще­но ак­циз на си­га­ре­ти на 30%, тож пач­ка си­га­рет здо­рож­ча­ла на дві-сім гри­вень.
Від­так кож­но­го ро­ку ак­циз зрос­та­ти­ме на 20%, по­ки не до­сяг­не єв­ро­пей­сько­го рів­ня — 90 єв­ро за ти­ся­чу си­га­рет, в Ук­раї­ні ни­ні — 20 єв­ро. У влад­них ка­бі­не­тах спо­ді­ваю­ть­ся, що піс­ля чер­го­во­го по­до­рож­чан­ня тю­тю­но­вих ви­ро­бів укра­їн­ці мен­ше ку­ри­ти­муть, бу­дуть здо­ро­ві­ши­ми, а бю­джет от­ри­має до­дат­ко­ві кош­ти.

Перші позитивні результати вже є. Якщо пачка сигарет коштує 20 грн, то акцизу у ній, який іде до держскарбниці, 12 грн (собівартість, прибуток виробника і продавця — 8 грн).