Квітень
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Травень 28, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

У «Карась Галереї» — виставка Віктора Покиданця The Box, повідомляє i-pro.kiev.ua. В основі проекту — використання образу сірникової коробки як носія візуальних і текстових стереотипів, який має більший тираж, ніж будь-який інший друкований носій (журнал, книга, афіша тощо). Сірники є об’єктом, що повсякденно супроводжує людину: на кухні, у господарстві, в кишені як необхідна деталь існування та уособлення комфорту, тепла, приготування їжі, зрештою, світла і вогню.
Автор посилює образ сірникової коробки — монументалізує її, підносячи до статусу мистецького твору, що виставляється відомим художником у професійній галереї. Жанр об’єкта-скульптури зберігає незмінними властиві сірниковій коробці невигадливий дешевий друк на грубому картоні, її лаконічну та утилітарну форму.

Published in Культура
П'ятниця, 15 Квiтень 2016 21:31

Люди та автомобілі: прагнення руху

Ав­то­мо­біль для ба­га­тьох — звич­ний спо­сіб пе­ре­су­ван­ня, а от дех­то вба­чає у ньо­му на­ба­га­то біль­ше — по­єд­нан­ня швид­ко­сті, ру­ху та драй­ву. Квар­тет твор­чих осо­бис­то­стей, що скла­дає­ть­ся з двох ху­дож­ни­ків і двох фо­то­гра­фів, пред­став­ляє у ви­став­ко­вій за­лі Бу­дин­ку ар­хі­тек­то­ра спіль­ний про­ект «Драйв: лю­ди та ав­то­мо­бі­лі», на­оч­но ілюс­тру­ючи не­стрим­не люд­ське праг­нен­ня до ру­ху та змін.

Художниккарикатурист Геннадій Михеєв створює дотепні й оригінальні шаржі на зірок світового мистецтва та інших відомих людей. Через ці образи він передає своє художнє світосприйняття. Рух є для нього синонімом життя, тому що без руху неможливо досягнути мети, а швидкість і позитивні емоції асоціюються з червоним Ferrari.

Published in Культура
П'ятниця, 15 Квiтень 2016 21:16

Головне – справжні почуття

У Ки­єві не­що­дав­но з’явив­ся но­вий ук­раї­но­мов­ний те­атр «Но­ва сце­на» (New Stage), який пред­ста­вив гля­да­чам свою пер­шу ви­ста­ву «Щой­но од­ру­же­ні» (Just Married).

«У кожного свій шлях до театру і свої з ним взаємини. Особисто ми зрозуміли, що для нас театр — не просто розвага, не час дозвілля і вже зовсім не якась конкретна будівля. Це те, чим хочеться займатися, до чого весь час повертаєшся думками і що хочеш робити для інших.
Ми намагалися створити якісний театральний продукт, повноцінну виставу з професійною режисурою, акторською грою та сценічним оформленням. Наше завдання — зробити глядачів добрішими, мудрішими, щасливішими, щоб самим стати такими разом із ними», — розповів режисерпостановник Ігор Матвіїв.

Published in Культура

Смі­ли­вий крок на­зу­стріч кі­но зро­би­ли у Ки­їв­сько­му на­ціо­наль­но­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі опе­ре­ти. Тут від­бу­ла­ся прем’­єра кон­цер­ту «Му­зи­ка з кі­но­філь­мів. Дубль 1», в яко­му зву­ча­ли улюб­ле­ні ме­ло­дії.

«Сьогодні ми поєднали в одному концерті два види мистецтва — кіно і театр, які неможливо уявити один без одного. Пропонуємо глядачеві музику з українського кіно, фільмів радянської доби, а також голлівудських картин. У концерті представлено як комедійне, так і драматичне та сентиментальне кіно. Це — справжня лабораторна робота, адже непросто знайти самі музичні твори до кінофільмів, потім потрібно зробити аранжування, досягти потрібного звучання.
У нас уже є матеріали до кількох наступних кіноконцертів. Не буду поки відкривати всіх таємниць, лише зазначу, що один із відділів майбутнього концерту буде повністю присвячений українському кіно. Даруємо свою любов глядачеві.

Published in Культура

Дня­ми в екс­клю­зив­но­му ін­тер­в’ю для «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» ди­рек­тор На­ціо­наль­но­го ан­тар­ктич­но­го на­уко­во­го цен­тру Ва­ле­рій Лит­ви­нов роз­по­вів ав­то­ро­ві цих ряд­ків про по­дії, які на ми­ну­ло­му тиж­ні ста­ли­ся на ос­тро­ві Га­лін­дез та у нав­ко­лиш­ніх ак­ва­то­рі­ях 5–8 квіт­ня.
Там, у не­спри­ят­ли­вих по­год­них умо­вах на мо­рі й при склад­ній льо­до­вій си­ту­ації у про­то­ках між ос­тро­ва­ми, від­бу­ва­ли­ся не­прос­ті роз­ван­та­жу­валь­ні та ін­ші опе­ра­ції пе­ре­змін­ки ук­ра­їн­ських ан­тарк­тич­них екс­пе­ди­цій — 20-ї, яка про­тя­гом ро­ку (2015–2016) від­пра­цю­ва­ла на стан­ції «Ака­де­мік Вер­над­ський», і 21-ї, кот­ра на за­фрах­то­ва­но­му ар­ген­тин­сько­му суд­ні «Ушу­ая» при­бу­ла у той ре­гі­он За­хід­ної Ан­тарк­ти­ки.

Укрит­тя, зве­де­не над зруй­но­ва­ним ре­ак­то­ром во­се­ни 1986-го, з ро­ка­ми по­ча­ло руй­ну­ва­ти­ся: че­рез шпа­рин­ки, що з’яви­ли­ся в ньо­му, час від ча­су про­ни­ка­ла ра­ді­ація. Як­що не вжи­ти від­по­від­них за­хо­дів, то дах укрит­тя мо­же пе­ре­тво­ри­тись у та­ке со­бі ре­ше­то! Що то­ді бу­де — здо­га­да­тись не­важ­ко: на дні енер­го­бло­ку і до­сі міс­тить­ся май­же 90 від­сот­ків ядер­но­го па­ли­ва, яке там бу­ло у квіт­ні 1986-го...

Тож на початку 2000х років було ухвалено рішення про спорудження нового укриття. Оскільки нашій державі подібні проекти не під силу, то звернулися по допомогу до інших країн світу і міжнародних організацій. Це питання довго мусувалося, але, врештірешт, у березні 2004го, Європейський банк реконструкції і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага.

Published in Екологія

26 КВІТ­НЯ — ДЕНЬ ЧОР­НО­БИЛЬ­СЬКОЇ ТРА­ГЕ­ДІЇ

У ТАКІ КВІТ­НЕ­ВІ ДНІ, 30 РО­КІВ ТО­МУ, СТА­ЛА­СЯ НАЙ­БІЛЬ­ША В ІС­ТО­РІЇ 
ЛЮД­СТВА ТЕХ­НО­ГЕН­НА КА­ТАС­ТРО­ФА — ЧОР­НО­БИЛЬ­СЬКА

Вче­них «не по­чу­ли»
Будівництво Чорнобильської атомної станції, яку тоді називали «об’єктом № 1 у народному господарстві Української РСР», розпочалося на початку 70-х років. На той факт, що усього за 110 кілометрів розташований багатомільйонний Київ, партійно-радянська номенклатура, яка давала «зелене світло» на спорудження, не звернула уваги. Були, правда, окремі вчені, які виступали проти, але їх «не почули». Навіть президента Академії наук України Бориса Патона, який у своїх записках, адресованих Володимиру Щербицькому, обґрунтовано доводив «недоцільність появи під Києвом такого небезпечного об’єкта».

Published in Пам'ять
П'ятниця, 15 Квiтень 2016 19:47

Амбітні плани НБУ

На ни­ніш­ній рік Нац­банк має ам­біт­ні пла­ни. Зок­ре­ма, пла­нує за­вер­ши­ти пе­ре­хід до ре­жи­му ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ван­ня до кін­ця 2016-го. Фа­хів­ці НБУ роз­ра­хо­ву­ють, що пе­ре­хід до та­ко­го ре­жи­му до­зво­лить ство­ри­ти се­ре­до­ви­ще, в яко­му ін­фля­ція не бу­де при­во­дом для за­не­по­ко­єн­ня біз­не­су й на­се­лен­ня, адже до­ві­ра до грив­ні від­но­вить­ся, ре­аль­ні до­хо­ди гро­ма­дян і біз­не­су не змен­шу­ва­ти­муть­ся вна­слі­док зрос­тан­ня цін.

Фахівці НБУ обіцяють пильно стежити за статистичними даними, аби бути певними, що інфляція уповільнюється за планом — 12%, плюсмінус 3% — на кінець цього року. Якщо інфляційні очікування будуть добре «заякореними», інфляційні ризики послабляться, а стабільність валютного ринку посилюватиметься, Нацбанк планує поступово пом’якшувати монетарну політику, аби сприяти економічній активності. До того ж регулятор має намір поступово послаблювати й знімати валютні обмеження.

Published in Економіка
П'ятниця, 15 Квiтень 2016 19:24

Позбутися міліцейської спадщини

Ми­ну­ло тро­хи більш ніж мі­сяць від­то­ді, як на ву­ли­ці двох най­біль­ших міст Пол­тав­щи­ни — Пол­та­ви та Кре­мен­чу­ка ви­йшли на­ря­ди но­вої пат­руль­ної по­лі­ції. Від­те­пер спо­кій пол­тав­ців та кре­мен­чу­жан що­дня обе­рі­га­ють по два де­сят­ки по­лі­цей­ських ав­то­па­тру­лі, кот­рі по­стій­но кур­су­ють ву­ли­ця­ми міст на но­вень­ких іно­мар­ках. Для де­ко­го з міс­тян це здає­ть­ся справж­нім ди­вом, адже остан­ні­ми ро­ка­ми ву­ли­ці об­лас­но­го цен­тру та над­дніп­рян­сько­го міс­та пра­во­охо­рон­ці май­же не пат­ру­лю­ва­ли.

Но­ва по­лі­ція — но­ві умо­ви служ­би
Полтавці, яких своєю присутністю у громадських місцях міліціонери не балували, на появу на вулицях поліції відреагували порізному. Одні щиро раділи тому, що автопатрулі раз у раз проїжджають вулицями, і «копи» пильнують порядок. Не секрет, що лише сама поява на вулиці поліцейської машини стає стримуючим чинником для місцевих розбишак та гарантує бодай якусь безпеку на наших вулицях.

П'ятниця, 15 Квiтень 2016 19:18

Між Росією і Китаєм

Ки­тай по­ши­рює вплив у Цен­траль­ній Азії. Від­ступ Ро­сії з Цен­траль­ної Азії від­бу­вав­ся б на­віть у ра­зі від­сут­но­сті кон­фрон­та­ції із За­хо­дом. Це мен­шою мі­рою пи­тан­ня ба­жань, а біль­шою — різ­ни­ці по­тен­ці­алів. 
Ки­тай­ські гро­ші вид­но на кож­но­му кро­ці, і пре­зи­ден­ти ко­лиш­ніх ра­дян­ських рес­пуб­лік бе­руть у Ки­таю кре­ди­ти, за які ки­тай­ські фір­ми бу­ду­ють їм до­ро­ги ру­ка­ми сво­їх же ро­біт­ни­ків. А од­но­час­но сот­ні ти­сяч узбе­ків, та­джи­ків, ка­за­хів і кир­ги­зів шу­ка­ють ро­бо­ту в Ро­сії, бо не мо­жуть знай­ти її вдо­ма.

Із Центральної Азії дедалі більше сировини продається в Китай. І з цієї точки зору вектор змінюється, ще кілька років тому майже весь транзит нафти і газу йшов через Росію. Альтернативи не було, окрім труби через Росію. Туркмени мали лише один газопровід невеликої потужності через Іран.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».