Склад­но, ко­ли не­має влас­но­го суд­на
Судно «Ушуая», приписане до однойменного порту Ушуая, що на крайньому півдні Аргентини, влітку (у Південній півкулі планети воно припадає на ті місяці, котрі у нашій Північній півкулі є зимовими) зазвичай виконує круїзи з туристами в приантарктичних морях (з грудня по березень).
Тож лише коли у тих краях завершується туристичний сезон (наприкінці березня чи на початку квітня), «Ушуая», як і інші аналогічні тамтешні судна, вивільняється для перевезення антарктичних експедицій. А квітень в Антарктиці — це вже глибока осінь, із сильними штормами і льодовою ситуацією, що невпинно погіршується. Цих проблем позбавлені країни, чиї дослідники Антарктиди мають власні судна. Такого у нашого Національного антарктичного наукового центру, на превеликий жаль, вже протягом багатьох років немає.
— 2 квітня судно «Ушуая», — розповідає директор НАНЦ Валерій Литвинов, — після закінчення останнього у нинішньому сезоні туристичного круїзу змогло прийняти на борт вантажі 21ї української антарктичної експедиції та її персонал — зимівників, котрі вилетіли з аеропорту «Бориспіль» 31 березня й авіарейсами подолали багатотисячокілометровий повітряний маршрут Київ — Рим — БуеносАйрес — Ушуая.
Протягом трохи більш як трьох діб ходу це судно подолало відому своїми сильними штормами дуже широку (понад тисячу кілометрів) протоку Дрейка (яка, з’єднуючи Тихий та Атлантичний океани, водночас відокремлює Південну Америку від Антарктиди) і морські акваторії тієї частини Південного океану й увечері 5 квітня наблизилося до архіпелагу Аргентинських островів, один з яких є Галіндез, де розташована наша станція «Академік Вернадський».
На ній, завершивши річну вахту, очікували на перезмінку й повернення додому 12 зимівників 20ї експедиції, а також шестеро фахівців із сезонних загонів, які на одному з попутних суден прибули на станцію близько трьох місяців тому. Це біологи з Києва і Харкова (вони вели дослідження як на островах, так і під водою, вивчаючи тамтешню морську фауну) та співробітники Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, які ретельно перевіряли нинішній стан стінок і зварних швів великого металевого паливного бака, змонтованого на станції «Академік Вернадський» кілька років тому замість двох старих баків, які залишилися українським полярникам у спадок від британських попередників, котрі до лютого 1996го працювали на цій антарктичній базі «Фарадей».
— Головний інженер НАНЦ Ігор Мороз, який на місці здійснював координацію перезмінки 20ї і 21ї експедицій, — веде далі Валерій Аркадійович, — під час регулярних сеансів зв’язку між нашою станцією в Антарктиді й Національним антарктичним науковим центром у Києві, повідомив, що ввечері, 5 квітня, із судна «Ушуая» встигли на моторних човнах«зодіаках» відправити на берег прибулих зимівників 21ї експедиції з їхніми особистими речами та деякі з привезених вантажів.
Планувалося, що наступного дня паралельно з продовженням цих розвантажувальних робіт буде здійснено і найбільш складну операцію перезмінки — перекачування із танків «Ушуая» (суднових паливних резервуарів) по шлангу до бака на острові 150 тонн дизпалива — запасу для річного функціонування енергетичного серця станції — її дизелів, котрі обертають генератори, що виробляють електричний струм для багатогранних потреб «Академіка Вернадського». Зазвичай для такої операції прибуле судно, не обмежуючись його постановкою на якір неподалік від берега, стабілізують на одному місці ще й за допомогою канатних розтяжок, кінці яких закріплюються у певних точках узбережжя острова.
Проте цього разу здійснити цю операцію 5 і 6 квітня не було змоги: на заваді стали осіння негода та складна льодова ситуація у протоках біля острова Галіндез. Це змусило капітана «Ушуая» відвести судно на певну відстань від островів у море. Така ж негода і несприятлива льодова ситуація тривали протягом усього дня 6 квітня.
І лише 7 квітня, хоча погодні умови все ще залишали бажати кращого, учасникам українських експедицій разом з екіпажем судна все ж удалося не лише завершити транспортування з трюмів «Ушуая» на станцію всього необхідного для її річного функціонування (продуктів харчування, спорядження тощо), а й зробити головне — завести з берега на судно шланг і перекачати ним до станційного бака 150 тонн дизельного палива.
Коли у п’ятницю, 8 квітня, уранці було завершено всі здавальноприймальні процедури й підписано акт перезмінки, зимівники 20ї експедиції і сезонники перебралися на моторних човнах з острова Галіндез на борт судна — і «Ушуая» рушила у зворотну подорож, узявши курс на північ. Сталося це о 10й ранку за тамтешнім місцевим часом (у Києві тоді була 16та година).
Головний інженер НАНЦ Ігор Мороз і начальник станції у зимівлі 20ї експедиції Віктор Лук’ященко повідомили в Київ, що станційне господарство передано наступникам з 21ї експедиції у хорошому стані.

П’ять бу­ва­лих і сім «пер­шо­раз­ни­ків»...
Кореспондент «Демократичної України», який був серед тих, хто наприкінці березня проводжав з Києва у далеку мандрівку полярників 21ї антарктичної експедиції, попросив директора НАНЦ представити читачам нашої газети персональний склад зимівників, розповісти про їхню підготовку та про програму наукових досліджень, які протягом дванадцяти місяців у 2016–2017 роках здійснюватимуться на станції «Академік Вернадський», на навколишніх островах і на сусідньому Антарктичному півострові, а також у морських акваторіях, що омивають їхні береги.
— З 27и кандидатів, які претендували на участь у зимівлі 21ї експедиції, — розповів Валерій Литвинов, — за підсумками проведеного професійного конкурсу було відібрано 12 фахівців різного профілю, які за географією представництва розподілилися так: Київ (четверо зимівників), Харків (троє), Черкаси (троє), Львів і Одеса (по одному).
Усі вони пройшли всебічне, ретельне й комплексне медичне обстеження стану їхнього здоров’я у клініці Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України в Києві, а згодом — навчальнотренувальний збір на базі розташованого у Макарові (Київської області) Головного центру спеціального контролю Державного космічного агентства України (давнього партнера НАНЦ). Під час того збору також відбувалося тестування майбутніх зимівників на психологічну сумісність, адже їм доведеться протягом року жити й працювати в автономному режимі на острівній станції в оточенні одних і тих самих людей, тож варто запобігти виникненню конфліктів.
— З дванадцяти відібраних до складу 21ї експедиції, — зазначає Валерій Литвинов, — п’ятеро вже мають досвід зимівель в Антарктиді, а семеро вирушили туди вперше. Віковий діапазон дюжини зимівників — від 23х до 62х років.
Начальником станції у цій зимівлі затверджено найдосвідченішого українського полярника Миколу Старинця з Черкас, для якого це буде вже восьма річна вахта на станції «Академік Вернадський». До того він зимував там у 2й, 5, 8, 10, 12, 14 та 17й експедиціях. Незважаючи на поважний (62 роки) вік Старинця, лікарі, що проводили переекспедиційне обстеження майбутніх зимівників, не мали претензій до стану здоров’я Миколи Полікарповича.
Вп’яте зимуватиме в Антарктиді вчений з Радіоастрономічного інституту НАНУ харків’янин Олег Буданов. На нього покладено виконання геофізичних і геокосмічних досліджень, якими він до цього займався у 6й, 9, 16 і 18й експедиціях.
Антарктична зимівля 21ї експедиції стала третьою для лікаря з Харкова Костянтина Даниленка, котрий, як і раніше — у 12й та 15й експедиціях — повсякденні турботи про здоров’я полярників (та — у разі потреби — їх лікування) поєднуватиме з медикофізіологічними дослідженнями, об’єктами яких будуть самі зимівники.
Третьою є нинішня зимівля і для метеоролога з Києва Олександра Полудня, котрий має антарктичний досвід, набутий тоді, коли працював на Галіндезі у 17й і 19й експедиціях. Він, окрім гідрометеорологічних та океанологічних спостережень, здійснюватиме також озонометричні дослідження, спрямовані на вивчення динаміки змін «озонової діри», розташованої у навколоземному атмосферному шарі як раз над тим регіоном Західної Антарктики.
Функції системного механіка і електрика у 21й експедиції покладено на черкащанина Володимира Храпача. Його перше (тоді у сезонному загоні) відвідання острова Галіндез відбулося, коли він там на станції у складі групи зварювальників здійснював монтаж нового паливного бака. Згодом Храпач зимував на «Академіку Вернадському» у 17й експедиції, тож тепер у нього попереду — друга в його біографії антарктична річна зимівля.
Решта семеро учасників 21ї експедиції зимуватимуть на антарктичній станції вперше. Серед цих «першоразників» двоє науковцівметеорологів — киянин Борис Безнощенко і одесит Андрій Захаров (гідрометеорологічні і океанографічні дослідження), геофізик зі Львова Євгеній Бріллінг (геологогеофізичні дослідження), двоє біологів — киянин Олександр Савицький з Інституту гідробіології НАНУ та харків’янин Дмитро Луценко з Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ, системний адміністратор засобів зв’язку киянин Роман Шкуро і кухар із Черкас Олександр Дзюблик.
Плани різноманітних наукових досліджень, які здійснюватимуться персоналом станції «Академік Вернадський» протягом річної зимівлі 21ї експедиції (2016–2017), було затверджено науковотехнічною радою «Антарктика», яку очолює директор Інституту геологічних наук НАНУ академік Петро Гожик, а всі ці роботи є складовими різних напрямів, передбачених розрахованою на 2011–2020 роки Державною цільовою науковотехнічною програмою досліджень, здійснюваних Україною в Антарктиці.

...плюс Ту­реч­чи­на
— Нинішня перезмінка 20ї і 21ї українських експедицій, — розповідає директор НАНЦ, — відзначилася й тим, що до переліку різних держав, з якими наші дослідники співпрацюють за різними програмами міжнародного співробітництва в Антарктиці, додалася ще одна країна — Туреччина. Вона не має в тому регіоні планети власної станції, але у турецьких учених є бажання здійснювати дослідження в Антарктиці.
З цією метою вони погодили свої плани з українськими колегами, щоб (звісно, власним коштом турецьких наукових організацій) здійснити — з метою ознайомлення з можливими перспективами — рекогносцирувальнонаукову подорож до острова Галіндез. Тож науковці (гідробіологи і гідрогеологи) з Туреччини прилетіли на початку квітня до аргентинського міста Ушуая.
Там вони піднялися на згадане судно «Ушуая», на якому разом з українськими полярниками 21ї експедиції здійснили подорож до острова Галіндез. Турецькі науковці не лише ознайомилися з українською станцією «Академік Вернадський» (від якої у них залишилися добрі враження), а й за час перезмінки, що відбувалася на острові, виконали на борту судна власну наукову програму у навколишніх акваторіях, після чого, як і українські колеги, вирушили на «Ушуая» у зворотну путь.

Двадцята повертається додому
Маршрут повернення від станції «Академік Вернадський» проходив у північному напрямку — через штормову протоку Дрейка, але далі — не у згадуваний уже порт Ушуая, а просторами Атлантичного океану — кілька тисяч кілометрів — до аргентинського портового міста МардальПлата. Звідти близько 250 кілометрів автобусом — до столиці Аргентини.
А далі буде двоетапна повітряна подорож — відповідно 16 квітня БуеносАйрес — Стамбул та 17 квітня Стамбул — Київ.
— Очікується, що в неділю, 17 квітня, зимівників 20ї української антарктичної експедиції та учасників сезонних загонів ми зустрічатимемо в аеропорту «Бориспіль». 18 і 19 квітня вони проходитимуть комплексні медичні обстеження стану їхнього здоров’я після річної зимівлі. А на 20 квітня намічено офіційну церемонію привітання тих, хто повернувся з Антарктиди, — сказав на завершення інтерв’ю директор НАНЦ Валерій Литвинов.
Ва­дим ФЕЛЬД­МАН
Фо­то НАНЦ і ав­то­ра