На­ша спів­роз­мов­ни­ця Ва­лен­ти­на Ка­мен­чук — ди­тя­ча пись­мен­ни­ця, пе­ре­кла­дач, стар­ший на­уко­вий спів­ро­біт­ник На­ціо­наль­но­го му­зею лі­те­ра­ту­ри. Вва­жає свою до­лю щас­ли­вою, бо в ук­ра­їн­ську лі­те­ра­ту­ру для ді­тей її при­вів Ми­хай­ло Стель­мах, а в бол­гар­ську — Дмит­ро Бі­ло­ус.

— Пані Валентино, передусім з’ясуймо, з чого складається Ваша творча діяльність.
— По-перше, творчість завжди несподівана. Потрібен особливий настрій і те, що тебе рухає, дає думку. Творчості сприяє праця в Національному музеї літератури України. Іноді сама собі заздрю, бо це — постійне зростання, дослідження, спілкування з тими людьми, які роблять тебе кращою. В цьому страшному жорстокому світі хочеться зберегти і примножити добро й тепло.
Не знаю, чому так, але почала писати для дітей ще задовго до народження донечки. Може, тому, що у мене не було дитинства, адже я виросла в інтернаті, обділена маминою любов’ю, та й хотілося зробити довкіл ліпшим, чистішим. Діти — чисті, чесні, не вміють брехати, вони непідлі, всі народжуються добрими, і цей дивовижний світ дитинства хочеться зберегти.

У но­ме­рі «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» від 15 трав­ня бу­ло вмі­ще­но по­ча­ток екс­клю­зив­но­го ін­тер­в’ю, яке дав для на­шої га­зе­ти но­во­при­зна­че­ний го­ло­ва Дер­жав­но­го кос­міч­но­го агент­ства Ук­раї­ни (ДКАУ) Олег Уру­ський. Сьо­го­дні — за­кін­чен­ня ма­те­рі­алу.

­Чому загальмувала «Алкантара циклон спейс»?
— На жаль, з року в рік із різних причин (не лише фінансових) переносяться терміни першого випробувального пуску створюваної в Україні нової ракети-носія «Циклон-4» з розташованого у Бразилії космодрому Алкантара — за програмою співробітництва двох держав, якою опікується бінаціональне українсько-бразильське підприємство «Алкантара Циклон Спейс». Торік крайнім терміном першого пуску «Циклона-4» називався кінець 2015-го.

Не­що­дав­но на­був чин­но­сті і став За­ко­ном за­ко­но­про­ект № 1580 «Про вне­сен­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих ак­тів Ук­раї­ни що­до спро­щен­ня умов ве­ден­ня біз­не­су (де­ре­гу­ля­ція)». Він здо­був ши­ро­ку під­трим­ку се­ред сіль­гос­пви­роб­ни­ків, бо знач­но спро­стив ве­ден­ня аг­рар­но­го біз­не­су.

Водночас його деякі положення спровокували численні дискусії серед фахівців. Зокрема, чимало експертів переконані, що впровадженням мінімального терміну оренди земель сільськогосподарського призначення, який дорівнює 7 рокам, парламентарі значно звузили права землевласників.
Різні підходи до того, як має у подальшому розвиватися ринок оренди землі в Україні, особливо чітко визначилися під час нещодавнього засідання Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань.

З лас­ки од­но­го з ко­лиш­ніх кер­ма­ни­чів Пол­тав­ської ОДА, до очо­лю­ва­но­го ним аг­рар­но­го краю якось не­по­міт­но, але міц­но, при­кле­їв­ся ви­раз «ук­ра­їн­ський Ку­вейт». Справ­ді, наф­то­га­зо­вий ком­плекс Пол­тав­щи­ни — один із най­по­туж­ні­ших в Ук­раї­ні.
На те­ри­то­рії об­лас­ті ни­ні ви­до­бу­ва­ють 38% при­род­но­го га­зу, 12% — наф­ти та 53% — га­зо­во­го кон­ден­са­ту. Зда­ва­ло­ся б, та­кий по­тен­ці­ал, як у да­ле­ко­му від пол­тав­ців «справж­ньо­му» Ку­вей­ті, мав би обо­в’яз­ко­во­го ма­те­рі­алі­зу­ва­ти­ся у без­бід­не жит­тя для ту­теш­ніх кра­ян, кот­рі бук­валь­но топ­чуть­ся по по­кла­дах «чор­но­го зо­ло­та» та «бла­кит­но­го» па­ли­ва. Але ви­хо­дить нав­па­ки: наф­то­га­зо­ві під­при­єм­ства не ли­ше не ді­лять­ся з те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми сво­їми на­д­при­бут­ка­ми, а й зав­да­ють руй­нів­ної шко­ди еко­ло­гії та ін­фра­струк­ту­рі краю, ви­сна­жу­ючи йо­го ро­дю­чі зем­лі...

Не­зва­жа­ючи на рі­шу­чі за­хо­ди у 2014 ро­ці, спря­мо­ва­ні на ста­бі­лі­за­цію еко­но­мі­ки та від­нов­лен­ня її зрос­тан­ня, стан ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки по­гір­шив­ся, кон­ста­ту­ють екс­пер­ти Сві­то­во­го бан­ку. Іго­лов­ним чи­ном — че­рез вій­сь­ко­вий кон­флікт на схо­ді кра­їни.

Війна негативно вплинула на динаміку промислового виробництва та експорту. До того ж має широкі непрямі наслідки — підрив довіри інвесторів та споживачів.
Торік Україна пережила глибокий економічний спад. Зіткнувшись із накопиченими бюджетними та зовнішніми дисбалансами, влада вжила рішучі заходи щодо відновлення макроекономічної рівноваги на початку 2014-го. Різка девальвація національної валюти — після відмови від режиму фіксованого обмінного курсу в березні — разом із бюджетною консолідацією призвели до суттєвого скорочення споживання та інвестицій.

В Ук­раї­ні від­бу­ває­ть­ся ро­та­ція во­яків. Про­те дум­ки про вій­ну не по­ли­ша­ють на­ших бій­ців і на мир­ній те­ри­то­рії у се­бе вдо­ма. Про си­ту­ацію на схо­ді кра­їни роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» бій­ці 24-ї окре­мої За­ліз­ної ме­ха­ні­зо­ва­ної бри­га­ди Во­ло­ди­мир Ла­зор і Та­рас Мат­ві­їв.

— Ви повернулися з АТО. Відчуваєте підтримку людей?
Тарас Матвіїв: Перш за все, ми хочемо подякувати українському народу за величезну підтримку. Якщо чесно сказати, то такий тривалий період ведення активних бойових дій був би абсолютно неможливий без дорослого і сформованого суспільства, без волонтерських організацій, людей, які віддають останнє на те, щоб підтримати нас. У нас є дворазовий досвід перебування в АТО. Ми двічі приїздили на ротацію. За рахунок волонтерів мали все необхідне забезпечення, що дозволяло нам виконувати завдання, які стояли перед нами.

«На­ціо­наль­ний фронт є пар­ті­єю но­мер 1 у Фран­ції», — вих­ва­лю­ва­ла­ся Ма­рін Ле Пен піс­ля пе­ре­мо­ги на ви­бо­рах до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту вес­ною 2014 ро­ку. На­при­кін­ці бе­рез­ня — на міс­це­вих ви­бо­рах — мав по­вто­ри­ти­ся той же сце­на­рій: май­же в усіх опи­ту­ван­нях НФ на­би­рав 30% го­ло­сів ви­бор­ців і по­сі­дав пер­ше міс­це.

Марін Ле Пен під час однієї з прес-конференцій пригрозила журналістам, що буде судитись, якщо вони назвуть її партію «радикально правою». «Як справжній правий лідер вона не має чіткої програми. І в цьому її козир, бо дозволяє збирати голоси по різні сторони барикади», — пояснює відомий французький публіцист Гі Сорман.
Національний фронт зберіг справжні расистські риси, зате економічна програма партії набагато лівіша не тільки від лівоцентристів, але й від соціалістів. Марін Ле Пен вимагає зниження пенсійного віку, підвищення соціальних виплат, обіцяє націоналізувати банки, розширити державну регуляцію економіки і зупинити глобалізацію.

9 трав­ня під час па­ра­ду з на­го­ди 70-річ­ни­ці під­пи­сан­ня Ра­дян­ським Со­юзом ак­та ка­пі­ту­ля­ції Ні­меч­чи­ни (впер­ше піс­ля роз­па­ду СРСР) бу­ло про­де­мон­стро­ва­но но­ве озбро­єн­ня ро­сій­ських су­хо­пут­них військ — тан­ки і бо­йо­ві бро­ньо­ва­ні ма­ши­ни на трьох за­про­ек­то­ва­них і сконс­тру­йо­ва­них остан­ні­ми ро­ка­ми плат­фор­мах: тяж­кій— «Ар­ма­та», се­ред­ній — «Кур­га­нець-25» і лег­кій — «Бу­ме­ранг», а та­кож са­мо­хід­на га­уби­ця «Ко­алі­ція-СВ». У пре­зен­то­ва­но­му озбро­єн­ні за­сто­со­ва­но най­су­час­ні­ші, а ін­ко­ли прос­то но­ва­тор­ські конс­трук­тив­ні рі­шен­ня.

Конструкція Т-14 (на платформі «Армата») дозволяє визнати його першим після закінчення холодної війни танком нової генерації, найсучаснішою у світі бойовою машиною цієї категорії, а також символом відходу Росії від ставлення до солдатів як до гарматного м’яса. Решта презентованого озброєння не становить нової якості, а лише свідчить про намагання Росії догнати світових лідерів.
Парад мав продемонструвати силу російської армії, яка успішно модернізується. Але з огляду на надане пропагандистське значення міг завершитися компрометацією. Виявлені під час підготовки проблеми з танком Т-14 дали підставу для сумнівів у реальних можливостях Росії як продуцента сучасного озброєння.

20–21 трав­ня 2015 ро­ку єв­ро­пей­ський ко­мі­сар з пи­тань спіль­ної зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки і по­лі­ти­ки без­пе­ки Фе­де­рі­ка Мо­ге­рі­ні про­ве­ла пе­ре­го­во­ри з прем’­єр-мі­ніс­тром Із­ра­їлю Бень­ямі­ном Не­тань­яху та пре­зи­ден­том Па­лес­тин­ської ав­то­но­мії Мах­му­дом Аб­ба­сом. Цей ра­унд пе­ре­го­во­рів про­хо­див на тлі дип­ло­ма­тич­но­го скан­да­лу між Із­ра­їлем і Ва­ти­ка­ном, який ви­знав Па­лес­ти­ну та ого­ло­сив про на­мір вста­но­ви­ти з Па­лес­ти­ною дип­ло­ма­тич­ні від­но­си­ни. У від­по­відь Із­ра­їль від­кли­кав для кон­суль­та­цій сво­го по­сла з Ва­ти­ка­на.

Цей епізод укотре підтвердив відому істину, що хронічні конфлікти здатні безперервно підривати довіру та надії на стабільне врегулювання. Активізація уваги Європейського Союзу до палестинсько-ізраїльської проблеми відбувається у загальному контексті близькосхідної політики ЄС. Європейська дипломатія недавно відіграла позитивну роль у досягненні Лозаннських угод про врегулювання іранської ядерної проблеми.

Дня­ми ін­дій­ський прем’­єр-мі­ністр На­ренд­ра Мо­ді здійс­нив мас­штаб­не тур­не азій­ськи­ми кра­їна­ми. Він по­бу­вав у Мон­го­лії, Ки­таї, Рес­пуб­лі­ці Ко­рея. Тим са­мим Ін­дія го­лос­но за­де­кла­ру­ва­ла свій на­мір мак­си­маль­но ак­ти­ві­зу­ва­ти свої азій­ські ін­тег­ра­цій­ні зу­сил­ля.

Шістдесят років тому перший прем’єр-міністр незалежної Індії Джавахарлал Неру був одним з ініціаторів конференції у Бандунзі, на якій зібралися представники нових незалежних азійських держав. Відтоді Індія розвинула потужну економіку, інтегровану до глобальних процесів.
Такий стан справ стимулював рішення нині правлячої партії «Бхаратія джаната» домагатися для Індії лідерських позицій у регіоні Південної Азії та в регіоні всього Індійського океану. Головним інструментом Індії у досягненні цієї мети залишається Організація співробітництва країн Південної Азії.