Вона не гребує риторикою, яка вважається властивою лише для радикальних ліваків: «НФ став жертвою кампанії, в основі якої класова і етнічна ненависть. Політична аристократія не здатна погодитись з ідеєю, що різники, домогосподарки чи студенти можуть зайняти їхні місця, бо політика має залишатися привілеєм аристократії. Але народ повернувся», — говорила вона під час недавніх виборів на одному з телеканалів. Лідер Фронту зламала існуючі досі правила гри: НФ не є партією ненависті, НФ є жертвою кампанії ненависті.
Однак це ще не все. «Ле Пена-батька цікавили головним чином загальнодержавні вибори. Дочка інвестує у місцеві, вважаючи це необхідною умовою здобуття влади. Завдяки цьому, — пояснює Сорман, — Марін Ле Пен досягла ще одного успіху. НФ має непогані провінційні структури. Ніколи раніше такого не було».
Коли восени 2014 року Ніколя Саркозі оголосив своє повернення у політику, лідер НФ вважала це доброю ознакою. «Його пиха, брехливість і піар нині впадають в очі кожному. А французи не хочуть, щоб ними керували майстри піару», — говорила Марін. Проте у березні, після завершення місцевих виборів, виявилось, що Національний фронт не здобув влади в жодному департаменті. Виграла партія Саркозі.
Французька виборча система сконструйована таким чином від часів генерала де Голля, що тільки результат вище 50% щось дає. Це — своєрідний вогневий бар’єр перед екстремістськими партіями. НФ здобув четверть голосів у масштабі країни — понад 5 мільйонів, а в деяких департаментах 40 чи навіть 45% виборців підтримали крайню правицю, але партія Марін Ле Пен отримала гарбуза — ніде не здобула більшості.
Уже раніше Саркозі говорив про Марін, що вона «подібна до чоловіка». Тепер він кидав на її адресу образливі висловлювання типу: «Марін Ле Пен — як її батько. Мінус його культура». Свою кампанію він побудував на гаслах захисту французькості, якими хотів відібрати електорат Ле Пен. Він підкреслював, що підтримує абсолютне скасування мусульманських хусток в університетах.
НФ став відомий недавніми вечірками навколо ковбаси зі свинини і обідами для бідних на основі свинини (так, щоб мусульмани були виключені апріорі). Саркозі адаптував цей задум на власні потреби. Одним із пунктів виборчої програми його партії було рішуче «ні» для альтернативних обідів у шкільних їдальнях (без свинини). Свинина почала жити власним політичним життям: одна з найближчих співпрацівниць Саркозі Наталі Морізе іронізувала над колишнім президентом: «З’їж трохи свинини. Може, вона тебе заспокоїть».
У 2012 році Саркозі програв, бо у другому турі здолав перетягнути на свій бік лише 50% електорату НФ. Тепер він розпочав боротьбу за те, щоб на виборах у 2017 році подібний сценарій не повторився.
Останніми тижнями Саркозі продовжував говорити про Мадлен. Мадлен — це пенсіонерка, яка подзвонила на радіо RTL під час передачі, гостем якої був Саркозі. Вона визнала, що колись голосувала за правицю, але її розчарувало президентство Саркозі, і відтоді голосує за Національний фронт. «Президент думає, що такі особи, як Мадлен, прагнуть тільки, щоб їх переконали на свій бік. І так справа виглядає з багатьма виборцями НФ», — говорить радник Саркозі.
Але змінити ситуацію буде нелегко: НФ уже не є партією протесту, за яку голосують на противагу партії влади. «Голосування за Марін Ле Пен стало вибором ідентичності, більшість людей, які голосують за НФ, — це постійний електорат цієї партії», — вважають експерти-соціологи з оточення Саркозі. І змінити їхні переконання дуже важко.
За даними останніх опитувань громадської думки, 69% французів погано ставляться до іммігрантів, 70% хочуть обмежити повноваження ЄС на користь національних урядів, більшість робітничого класу за те, щоб Франція відмовилася від євро.
Після оголошення результатів місцевих виборів Саркозі впав в ейфорію: він почав поводитися так, ніби перемога у 2017 році вже у нього в кишені. Але насправді Саркозі залишається слабким кандидатом. Французи, вражені економічною стагнацією і безробіттям, мають усе більше відчуття деградації власної країни і не вірять, що Саркозі може з цим щось зробити, бо криза розпочалася саме за його президентства.
У результаті лише 22% французів хочуть, щоб Саркозі у 2017 році боровся за президентство. Він це знає, тому обрав єдине логічне рішення — переконати французів, що залишається єдиним політиком, здатним зупинити Марін Ле Пен на шляху до влади. «Це головна політична стратегія, а одночасно інтелектуальний вибір. Саркозі завжди вважав, що у Франції є місце тільки для однієї правиці. І саме він втілює її», — говорить Гі Сорман.
Проблема в тому, що соціалісти вибрали майже ідентичну стратегію, але їхній баланс катастрофічний і вони не знають, що робити, аби змінити ситуацію. Як це узагальнив політолог Герард Грюнберг: «Соціалістична партія не має чіткої позиції щодо жодної з важливих для Франції проблем». Щоправда, в Олланда піднявся рейтинг після нападу на редакцію «Шарлі Ебдо», але страх перед ісламом у тривалій перспективі буде більше сприяти НФ.
Марін Ле Пен, поза сумнівом, у 2017 році може розраховувати на 30% голосів. Її головні суперники передбачають — як говорить Гі Сорман — «це будуть негативні вибори. Не за кандидата соціалістів чи правоцентриста, а проти НФ. Через це протягом щонайменше двох років Франція буде жити в ритмі Марін. Не тільки тому, що вона на хвилі, але й тому, що на цій хвилі будуть плисти Саркозі і Олланд».
Петро ПЕТРІВ