У Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків триває виставка японського мистецтва «Макі-е та нецке. Краса японського лаку та нецке».
Українські глядачі вперше відкрили для себе самобутню красу традиційного японського мистецтва розпису по лаку макі-е, представленого високохудожніми творами з приватних зібрань Японії. Це — шкатулки для прикрас, для письмового приладдя, чашки для саке. Макі-е — унікальна старовинна техніка оздоблення лакових виробів шляхом нанесення на поверхню дрібного золотого або срібного порошку.
Техніка макі-е, історія якої налічує близько 1300 років, — одна з найскладніших у декоративному мистецтві Японії, тому такі художні вироби є надзвичайно цінними.

Ство­рен­ня но­во­го те­ат­раль­но­го май­дан­чи­ка — важ­ли­ва по­дія не тіль­ки для те­ат­ру, який бе­реть­ся за цю спра­ву, але й для всьо­го те­ат­раль­но­го прос­то­ру кра­їни. Адже но­ва сце­на — це но­ві мож­ли­во­сті для твор­чо­го роз­вит­ку ре­жи­се­рів та ак­то­рів. Са­ме та­ка по­дія від­бу­лась у Ки­їв­сько­му дра­ма­тич­но­му те­ат­рі «Бра­во», де від­не­дав­на по­ча­ла ді­яти ма­ла сце­на.

«Нова сцена створена насамперед для творчих експериментів. Це — можливість проявити свої здібності молодим режисерам. А кращі роботи з малої сцени незабаром перейдуть на велику. Також тут відбуваються заняття дитячої театральної студії, набір до якої триває. Сподіваюсь, що серед наших вихованців у майбутньому будуть відомі актори. Крім цього, глядачі зможуть замовити для сімейного перегляду виставу з нашого репертуару і подивитися її на малій сцені», — розповіла актриса та художній керівник театру Любов Титаренко.

На Ук­раї­ну на­су­ну­ло­ся ли­хо, вбе­рег­ти­ся від яко­го не прос­то на­віть в еко­но­міч­но силь­них дер­жа­вах, де на бо­роть­бу з бі­дою по­діб­но­го шти­бу не шко­ду­ють усіх ре­зер­вів. Що вже й ка­за­ти про на­шу зне­си­ле­ну вій­ною, ко­руп­цією та ін­фля­цією дер­жа­ву, де час­то ба­га­то чо­го ро­бить­ся про люд­ське око...

Хво­рі сви­ні і люд­ський фак­тор
До всіляких політичних і економічних негараздів, котрі вже звично ускладнюють життя нашим співвітчизникам, додався ще один підступний ворог, який теж послаблює й без того не надто міцну економічну базу. Як усієї держави, так й її окремих громадян, котрі важкою працею у власному домогосподарстві намагаються заробити якусь копійчину, щоб звести кінці з кінцями.

28 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

У рік го­ло­до­мо­ру, що при­пав на вес­ну 1933-го, як на­го­ло­шу­вав в од­ній із пуб­лі­ка­цій ві­до­мий уче­ний, док­тор іс­то­рич­них на­ук Юрій Ша­по­вал, в Ук­раї­ні від го­ло­ду по­ми­ра­ло 17 лю­дей що­хви­ли­ни, 1000 — що­го­ди­ни, май­же 25 ти­сяч — що­дня. Фа­хів­ці ствер­джу­ють: у мир­ні 1932–1933 ро­ки укра­їн­ців за­ги­ну­ло біль­ше, ніж за ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни. При цьо­му звер­тає­ть­ся ува­га на та­ке: близь­ко по­ло­ви­ни жертв го­ло­до­мо­ру — ді­ти ві­ком від 6 мі­ся­ців до 17 ро­ків.

Як же реагували верхи на страждання українців? Відповідаючи на це гостре запитання, дослідники, зокрема, наводять витяг із промови Сталіна на Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 року: «В усякому разі порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10–15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою».
І це при тому, що селяни їли мишей, щурів, горобців, траву, борошно з кісток, а навесні 33-го почалося людоїдство. Бували випадки, коли матері кінчали життя самогубством, залишивши дітям страшний заповіт: «Як мене не стане, розрубайте тіло на частини, по шматочку варіть і їжте. Я хочу, щоб ви вижили».

З пер­шо­го січ­ня 2016 ро­ку має за­пра­цю­ва­ти зо­на віль­ної тор­гів­лі (ЗВТ) між Ук­раї­ною та Єв­ро­со­юзом. ЄС го­то­вий до без­бар’­єр­ної тор­гів­лі з на­шою краї­ною. А чи го­то­ва до цьо­го Ук­раї­на?

Почати мали ще торік у жовтні. Однак вирішили дослухатися до занепокоєної Росії і більш ніж на рік безперешкодну торгівлю відклали, аби у тристоронніх переговорах зняти дражливі для нашої сусідки питання.
Тож днями голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський на міжнародній конференції «Експортно-імпортні відносини Україна — ЄС-2016: готовність влади і бізнесу», що проходила у Торгово-промисловій палаті України, заявив, що ЗВТ між Україною та ЄС запрацює з 1 січня 2016-го. Відтермінування початку її дії не буде і до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС не вноситимуть змін.
Європосадовець не приховав, що Євросоюз у цьому проекті переслідує власні інтереси: ЗВТ — більше відкриття українського ринку для євроекспортерів. ЄС зацікавлений у розвитку українського ринку і нашої економіки, у покращенні добробуту українців, аби вони могли купувати євротовари.
Для західних експортерів важливо, аби наш ринок правильно регулювався, були захищені фінансові та інтелектуальні права його учасників.

Як ста­ють суд­дя­ми? Ко­ли і під впли­вом яких чин­ни­ків у лю­ди­ни ви­ни­кає ба­жан­ня за­йма­ти­ся са­ме та­кою ді­яль­ніс­тю і ус­ві­дом­лен­ня то­го, що на­яв­но­го до­сві­ду і знань ви­ста­чить для стар­ту в не­лег­ку і ду­же від­по­ві­даль­ну про­фе­сію? У кож­но­го суд­ді своя влас­на іс­то­рія. Про те, як ста­ють суд­дя­ми, і про сьо­го­ден­ня су­до­чин­ства в Ук­раї­ні — бе­сі­да на­шо­го ко­рес­пон­ден­та зі слід­чим — суд­дею Пе­ре­яс­лав-Хмель­ниць­ко­го місь­ко­го район­но­го су­ду Ки­їв­ської об­лас­ті Іго­рем Опа­на­сю­ком.

— Ігоре Олександровичу, розкажіть, будь ласка, що передувало Вашій суддівській кар’єрі, з чого все почалося, як було зроблено вибір?
— Все почалося з бажання стати юристом. Остаточно усвідомлення того, що це моє, прийшло в технікумі. Я закінчив 9 класів середньої школи і вступив до Київського технікуму електронних приладів. Навчався завжди середньо — не було бажання бути відмінником, просто розумів, що вчитися потрібно. Але саме там я дійшов висновку, що точні науки — це не моя стихія. Разом із тим мені завжди легко давалися історія, література... Так що шлях, без сумніву, у кожного свій.

17 лис­то­па­да ру­мун­ський пар­ла­мент ви­сло­вив во­тум до­ві­ри тех­ніч­но­му уря­ду До­ча­на Чо­ло­ша, який бу­де пра­цю­ва­ти до пар­ла­мент­ських ви­бо­рів на­при­кін­ці 2016 ро­ку. Уряд сфор­мо­ва­но в ре­зуль­та­ті од­них із най­біль­ших піс­ля ре­во­лю­ції 1989 ро­ку гро­мад­ських про­тес­тів, які від­бу­ли­ся піс­ля тра­гіч­ної по­же­жі в од­но­му з бу­ха­рест­ських мо­ло­діж­них клу­бів.

В очах румунського суспільства пожежа стала символом слабкості держави і своєрідним «доказом» вини всього румунського політичного класу. Зі страху перед наростаючою хвилею демонстрацій лівоцентристський уряд Віктора Понти швидко пішов у відставку, а головні політичні сили погодилися на запропоновану президентом Клаусом Йоханнісом формулу технічного уряду.
На початку листопада Румунією прокотилася хвиля демонстрацій, каталізатором яких стала трагічна пожежа під час концерту у клубі Collective (померло вже 59 осіб, а понад 100 госпіталізовано). Марші пам’яті жертв швидко перетворилися на демонстрації проти всього політичного класу, збираючи в кульмінаційні моменти до 60 тисяч осіб у всіх найбільших містах протесту (за даними деяких джерел, до 100 тисяч учасників). Хвилю обурення викликала невміла допомога постраждалим, а передовсім загальне відчуття, що причиною трагедії було ставлення до порушень правил безпеки і корупція.

Проб­ле­ма Єв­ро­пи по­ля­гає в то­му, що про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су во­на зма­гає­ть­ся з кри­за­ми на кіль­кох на­прям­ках, а од­но­час­но за­знає но­вих уда­рів. Зга­да­ні труд­но­щі на­кла­даю­ть­ся од­на на од­ну і все час­ті­ше при­во­дять до по­си­лен­ня дез­ін­тег­ра­цій­них тен­ден­цій.

Ударом по Європі стало сповільнення китайської економіки і наростаюча криза у багатьох так званих економіках, що піднімаються. Азіатські валюти — найслабші від часу кризи 1997 року. Зі світових бірж за кілька місяців «випарувалось» 11 більйонів доларів. Останній квартал був для них найгіршим від 2011 року (тобто від апогею кризи в зоні євро).
У цій ситуації зменшиться європейський експорт, який є головним важелем поліпшення кон’юнктури в зоні євро. Меншим буде також профіцит німецького бюджету, який зазнає додаткового тиску через міграційну кризу. Зменшиться, напевно, готовність німецьких еліт до фінансової підтримки євро і до скасування боргу Греції. Це дуже характерний наслідок криз, які накладаються одна на одну: Німеччина, замість того щоб спрямувати бюджетний профіцит у Грецію, буде змушена розв’язувати власні проблеми.

23 лис­то­па­да 2015 ро­ку у Те­ге­ра­ні прой­шла зу­стріч кра­їн — екс­пор­те­рів при­род­но­го га­зу. В її фор­ма­ті від­був­ся ві­зит до Іра­ну ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на. Це був пер­ший кон­такт на ви­що­му рів­ні між гла­ва­ми Ро­сії та Іра­ну піс­ля під­пи­са­но­го у серп­ні же­нев­сько­го про­то­ко­лу що­до ви­рі­шен­ня іран­ської ядер­ної про­гра­ми.

Тоді російська дипломатія наполегливо просувала західних та іранських партнерів до компромісу. Мотивом дій Росії було бажання вивести Іран з-під економічних санкцій та зміцнити зв’язки з Тегераном. Не в останню чергу така політика Кремля щодо Ірану обумовлювалась і союзницькими відносинами Росії та Ірану у сирійському питанні.
Путін розглядає Башара Асада як єдиного союзника, який охороняє російські інтереси на Близькому Сході. Для Ірану Асад є не просто одновірцем, адже сирійська конфесія алавітів є різновидом шиїтських релігійних груп в ісламі, а й прямим виходом на ліванське шиїтське угруповання «Хезболла».

Кан­ди­дат від пра­во­цен­трист­ської опо­зи­ції Ма­урі­сіо Мак­рі пе­ре­міг у дру­го­му ту­рі пре­зи­дент­ських ви­бо­рів в Ар­ген­ти­ні. Кан­ди­дат від вла­ди, гу­бер­на­тор про­він­ції Бу­енос-Ай­рес Да­ні­ель Сціо­лі, ви­знав по­раз­ку і за­явив, що Мак­рі був об­ра­ний «згід­но з во­лею на­ро­ду».

Макрі обіцяє аргентинцям ліберальний ринковий курс після 12 років правління лівого уряду.
Розстановка сил на цих президентських виборах є традиційною для Аргентини. Принаймні після Другої світової війни в країні конкурують головним чином прихильники ідей Хуана Перона та місцеві ліберали. Свого часу Хуан Перон, будучи президентом Аргентини декілька термінів підряд, намагався реалізувати модель авторитарного патерналістського розвитку.
За його президентства Аргентина перетворилася на світового експортера сільськогосподарської продукції. Однак гармонізувати соціальні протиріччя навіть за пероністського авторитарного правління не вдалося.