У столичному Пасажі встановили 20 боксів із саджанцями черешні, які розписали українські художники Катерина Бучацька і Денис Кравець, повідомляє life.pravda.com.ua. Арт-об’єкти залишаться тут до кінця літа. Митці розробили ідею для проекту спільно. Катерина — учасниця Першого міжнародного фестивалю сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project-2012, володарка Спеціального призу Йоркширського скульптурного парку. Денис — лауреат Міжнародної премії Golden Camera, брав участь у виставках в Україні, Росії, Фінляндії, Великій Британії. 

Художні та екологічні програми давно стали відмінною рисою європейських столиць, саме вони формують унікальний вигляд міста, створюючи комфортні умови для життя. Ініціатива в Пасажі стане одним із кроків з оновлення публічного простору Києва.

Мало хто всерйоз замислюється не про абстрактну шкоду від куріння, а про конкретне горе для себе. Завзятий курець, побачивши заголовок статті зі словами «відмова від куріння», ймовірніше, не стане її читати. І дарма, адже переважна більшість і зовсім не знає, якої реальної шкоди якості життя і здоров’ю завдає нікотин. Щоб прояснити питання з усіх боків, ми звернулися по допомогу до фахівця. Отже, на запитання відповідає кандидат медичних наук Галина Корж. 

— Галино Зінов’ївно, розкажіть, будь ласка, про все детальніше.
— Передовсім одразу зазначу, що відмова від куріння може принести багато користі, подарувати свіжість сприйняття світу і повернути давно забуті радості. Не кажучи вже про те, що таке рішення свідчитиме і про соціально відповідальну поведінку людини.
Хочу зауважити, що відмова від куріння потрібна нащадкам. Нині в усьому світі здорових дітей народжується все менше і менше. Зрозуміло, ніхто не стане доводити, що це зумовлено виключно наслідками куріння батька або батьків. І все ж простежується чітка тенденція: збільшувалася популярність сигарет — на світ народжувалося більше дітлахів із патологіями дихальної системи та іншими хворобами.

Наш співрозмовник — заслужений художник України, академік Української академії геральдики, науковий радник Екологічної академії наук України, учасник майже двохсот (персональних — п’ятдесят) виставок на Батьківщині й за кордоном. Його твори зберігаються в понад сорока провідних музеях України і світу, а також у приватних колекціях США, Австралії, Канади, Німеччини та ін. Лауреат міжнародних премій.
А ще Анатолій Марчук відзначився тим, що понад десять років тому подарував рідній Макарівщині збірку картин (складається з творів найкращих художників України), яку постійно поповнює. А ще він створив герби та прапори для всіх сільських громад Макарівського району. А ще в садибі Марчука щорічно відбуваються літературно-мистецькі свята і пленери. 

— Анатолію Петровичу, чи повинен художник перебувати у вирі громадського життя, чи він має бути аполітичним і творити у тихій майстерні?
— З тихої майстерні ліпше чути і бачити карколомне буття. Моє мистецтво не є політичним, я ніколи не прив’язувався до якоїсь конкретної теми на злобу дня. Втім, художники є різного складу і ґатунку. Є такі, що тримають ніс за вітром. Наприклад, стала Україна незалежною, митець починає малювати гетьманів, стала актуальною тема голодомору — малює відповідні сюжети.

Чи може вистава бути одночасно вишуканою і романтичною, життєрадісною і комічною, а ще з інтригою та містикою? Виявляється, нічого неможливо немає, якщо за справу береться режисер-постановник, народна артистка України Ірина Кліщевська та творчий колектив Київського академічного театру «Колесо». Саме в цьому закладі нещодавно відбулася прем’єра спектаклю «Дама-примара» за мотивами комедії Педро Кальдерона де ля Барка. 

Ім’я автора п’єси — іспанського драматурга та поета — мало відоме українському глядачеві, хоча його твори вважаться одним із найвищих досягнень літератури золотого віку. Більшість драматичних творів митця побудовано за канонами театру Лопе де Вега із заплутаною та захоплюючою любовною інтригою. Ініціаторами та найактивнішими учасниками цих інтриг найчастіше стають жінки. Комедіям притаманний так званий кальдеронівський хід — ми бачимо листи та інші предмети, які випадково потрапили до героїв, також тут завжди є потаємні ходи та приховані двері.
А комедія «Дама-примара» належить до вершинних творів європейського театру. Будинок, в якому розігрується містичний сюжет, нагадує Всесвіт, куди силою обставин на певний час закинута маленька людина. Дон Мануель не може дати собі ради з побаченим.

Російська агресія, в результаті якої Україна втратила Крим, оголила низку серйозних економічних проблем і породила нові, наголошують експерти Міжнародного центру перспективних досліджень. Після виснажливого протистояння на Майдані й боротьби з режимом В. Януковича, яке негативно впливало на економічну ситуацію, анексія Криму й можливість військового вторгнення Росії в Південно-Східну Україну стала своєрідним апофеозом активізації цілого букета економічних загроз. 

Незважаючи на статус автономії, Крим економічно тісно пов’язаний з Україною. Про це, зокрема, свідчить статистика з міжнародної торгівлі регіону — кримська частка в українському експорті та імпорті сягала лише 1,5–1,6%. А питома вага Криму (разом із Севастополем) у створенні національного ВВП впродовж 2001–2012 рр. становила 3,6–3,7%. І це при тому, що кримчан у нашій країні 4%.

Реформування прокуратури — єдине невиконане зобов’язання нашої держави перед Радою Європи. Хоча восени 2013-го Верховна Рада ухвалила в першому читанні відповідний законопроект, на цьому справа зупинилася. Необхідність подальших кроків і причини їх гальмування днями розглядали експерти. 

Пилосос для бізнесу
Аналізуючи заявку України на вступ до Ради Європи, ПАРЄ у висновку № 190 від 1995 року серед іншого рекомендувала створити прокуратуру нового зразка. У документі наголошувалося на тому, що роль та функції Генеральної прокуратури будуть змінені (особливо відносно здійснення загального контролю за дотриманням законності), трансформуючи цей інститут на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи.
Два роки тому Комісія зі зміцнення демократії підготувала законопроект, який отримав позитивний висновок Венеціанської комісії. Він входив до так званого євроінтеграційного пакета і 7 листопада 2013-го був ухвалений парламентом у першому читанні. Однак після того, як вектор руху різко змінився, реформа прокуратури виявилася не на часі, і абсолютно неефективний рудимент минулого продовжив своє існування.

Кремль ще не визначився, чи використати військові сутички у Донецькій області та трагедію в Одесі 2 травня для початку військової агресії на «континентальну» Україну. Натомість Володимир Путін вирішив провести «мирний дипломатичний наступ», найважливішим елементом якого стали переговори з діючим головою ОБСЄ Дідьєром Буркгальтером 7 травня на тему дорожньої карти вирішення української кризи. 

Згідно з висловлюваннями обох політиків ця карта передбачає передовсім припинення силової операції на Сході України, роззброєння неформальних груп та початок Києвом за підтримки ОБСЄ діалогу з представниками українських регіонів на тему основ конституційної реформи.
Початок Москвою «мирного наступу» здається віртуальною дією і використанням уже апробованої тактики, яка полягала, з одного боку, у застосуванні елементів силового тиску, а з іншого — представленні себе конструктивною силою, яка прагне до мирного вирішення конфлікту. Білокам’яна, здається, побачила можливість поступового захоплення під свій контроль України (або принаймні її південно-східної частини) шляхом поєднання диверсійних і політико-дипломатичних дій.

13 травня 2014 року в Брюсселі відбулися переговори між головою Європейської комісії Жозе Баррозу та Прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком. Чергові політичні консультації пройшли під знаком стурбованості Євросоюзу розвитком подій на Південному Сході України. 

Не було несподіванкою рішення європейських та євроатлантичних структур, які солідарно не визнали легітимності проведення «референдуму» щодо незалежності так званих Донецької народної республіки та Луганської народної республіки. Інша справа, що практична західна допомога Україні поки що залишає бажати кращого. Поки що Євросоюз більше на словах, ніж на ділі, підтримує американські санкції проти Росії. Це засвідчила недавня зустріч бундесканцлера Ангели Меркель та французького президента Франсуа Олланда, які обговорили ситуацію в Україні.
Канцлер ФРН опинилася у непростій внутрішньополітичній ситуації. Менеджери великих німецьких концернів, які активно співпрацюють із Росією, не в захваті від гіпотетичних санкцій. Цю позицію дуже емоційно озвучує колишній канцлер Герхард Шредер, який пророкує вкрай негативні наслідки від економічної війни Європи з Росією.

18 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
Лише минулого століття і саме у мирний час Україна зазнала мільйонних втрат. Людських: штучні голодомори, політичні репресії відібрали життя у багатьох українців.
Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій, який відзначаємо 18 травня, я зустрівся з Лесем Танюком — одним із засновників Всеукраїнського товариства «Меморіал» і попросив розповісти про витоки політичного геноциду нашого народу, перебіг багатьох трагічних подій, які відбувалися на нашій землі. 

— Вони сягають початку 20-х років, — говорить Лесь Степанович, — бо ж відразу після жовтневого перевороту, коли було проголошено створення Української Народної Республіки, радянський уряд розпочав проти неї тотальний наступ, який, на жаль, закінчився для Москви перемогою. Та для більшовиків цього було замало: вони жадали крові. Людської крові.
— Побутує думка, що її проливали саме українські більшовики — українці за походженням...

СУПЕРЕЧЛИВІ ВРАЖЕННЯ ВІД ВІДВІДИН ШАХТАРСЬКО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КРАЮ
На початку травня більшість вітчизняних та зарубіжних політологів зауважували: найтяжчими для України днями в останній місяць весни стануть 9, 11 та 25 травня. Два дні з цього магічного тріо ми уже пережили. І тепер сяк-так у напівавральному режимі наближаємося до дати президентських виборів... 

Криваве свято
Цьогорічний День Перемоги справді побив усі рекорди щодо напруженості. У більшості міст України 9 травня очікували з підвищеною увагою. Ясна річ, максимально уважно всі українці спостерігали за Донеччиною та Луганщиною, де терористи продовжують контролювати доволі значну територію.
І саме в одному з найнеспокійніших міст — Маріуполі — й сталася найбільша трагедія з численними людськими жертвами. Спровокували їх сепаратисти, хоча от уже тиждень так звана місцева еліта намагається втовкмачити в голову простим містянам, що в усьому винні українські військові.