Найперше враження від експозиції речей, вивезених із Межигір’я, що ви опинились в антикварному салоні, де знаходиться все разом і в надмірній кількості. Перший поверх музею — усі сім залів — займають 518 розмаїтих за художньою та естетичною вартістю експонатів. Дійсно цінні з мистецької точки зору твори сусідять із надзвичайно дорогим кічем, який не має культурного або історичного значення. Потроху, коли погляд призвичається, у розміщенні предметів стає помітною певна послідовність... 

Отже, у колишній резиденції Януковича знайшлося чимало цікавих об’єктів. Вони потрапили на тимчасове збереження до Національного художнього музею завдяки спільним зусиллям групи експертів — представників київських музеїв, організації «Блакитний щит», що захищає культурні цінності, та бійців Самооборони Майдану. Систематизувати межигірські скарби було вкрай важко, тому запрошений музеєм куратор художник Олександр Ройтбурд запропонував побудувати експозицію як свого роду каталог за формальними ознаками — «Кодекс Межигір’я», умовно розподілити на «книги» та «описи», які загалом представляють картину естетичного абсурду, еклектики і незграбної розкоші.

Дивна наша країна багатьма унікальними речами! І, напевне, ще дуже довго дивуватиме світ тим, чого ніколи не зрозуміють у цивілізованому суспільстві. Приміром, хронічним безладдям у власному домі та погано прихованим небажанням навести нарешті лад на власному подвір’ї. У таких випадках кажуть: «Куди не кинь — усюди клин». Це до того, що в Україні за роки незалежності нагромадилося стільки проблем, які потребують негайного вирішення, що ті, хто це має робити, схоже, не знають, з якого кінця до них підступитися, й самі себе дедалі заганяють у глухий кут... 

Державні реєстратори теж плачуть...

Ідеться знову про дієвість роботи Державної реєстраційної служби. Точніше, відносини орендарів земельних паїв із державними реєстраторами. «ДУ» вже поверталася до цієї болючої не тільки для полтавських, але й всіх українських аграріїв проблеми, яка поставила під загрозу, за великим рахунком, продовольчу безпеку країни і продемонструвала безпорадність або відверте небажання урядовців виправити ситуацію на ринку землі. Зокрема, надати можливість сільгосппідприємствам законно обробляти землю та налагодити в руслі закону відносини з власниками земельних паїв, що ті передали їх в оренду.

Донецький «Шахтар» за тур до завершення чемпіонату України оформив своє дев’яте чемпіонство. У поєдинку із «Зорею» інтрига жила всього десять хвилин — до того, як суддя поставив пенальті у ворота луганчан і вилучив голкіпера Шевченка. Адріано реалізував одинадцятиметровий, і стало зрозуміло, що тепер шансів наздогнати гірників у боротьбі за золото у «Дніпра» або «Металіста» вже немає. 

«Зоря» всіма силами відійшла у захист, чекаючи свого шансу на контратаку, а донеччани продовжували методично розхитувати оборонні редути суперника. На 29-й хвилині Адріано відправив другий м’яч у сітку воріт Сантіні, і гірники вирішили, що справу зроблено.

Однак не згодні з цим були луганчани, і перед самим свистком на перерву команді Юрія Вернидуба вдалося відіграти один м’яч. Більше того, Хомченовський на початку другої половини мав чудову нагоду зрівняти рахунок, але об’єктивно, навіть якби «Зоря» забила цей м’яч, шансів на успіх проти «Шахтаря» у меншості в неї практично не було.

Нині в Україні найгарячішою темою для розмов є анексія Криму та протистояння у Східній Україні. Експерт з військової справи, екс-капітан десанту США Роман Скасків розповів кореспонденту «ДУ» про свою участь у військових кампаніях в Афганістані, Іраку та висловив власне бачення щодо розвитку подій в Україні. 

Українські корені

— Романе, на початку нашої розмови розкажіть про себе. Я знаю, що Ваші батьки родом з України, а Ви вже народилися в США.
— Моя мама Марія народилася недалеко від Львова в місті Городок. Коли їй було чотири роки, її батько, а мій дід, утікав від більшовиків і взяв із собою двох дочок. Моєму батькові було 15 років, коли німці гнали молодь із Тернопільщини до Німеччини. Мама, як і тато, жили в Німеччині в спеціальних таборах. Після війни багато людей поверталися в Україну, але галичани їхали за океан. Галичани казали, що вони народилися не в СРСР, а в Польщі.