Причина, яка спонукала «антоновців» до акції протесту, полягала в тому, що Дмитра Ківу розпорядженням Кабінету Міністрів України № 340 від 9 квітня 2014 року було звільнено (причому, як повідомили на мітингу, без будь-якого мотивування вжитого заходу у згаданому документі) з посади голови правління державного концерну «Антонов» (до складу якого, окрім самого ДП «Антонов», входять також Харківське державне авіаційне виробниче підприємство і ще одне державне підприємство, розташоване в Києві, — авіаремонтний завод № 410).
Також стало відомо, що в уряді підготовлено і проект постанови Кабміну про відсторонення Д. С. Ківи від обов’язків президента — генерального конструктора ДП «Антонов» і що кільком міністерствам доручено внести пропозиції щодо кандидатури нового очільника цього підприємства.
На мітингу виступили голова профспілкового комітету ДП «Антонов» Віктор Гуска, директор серійного заводу «Антонов» Микола Подгребельний, слюсар-складальник Григорій Мельник, провідний льотчик-випробувач, Герой України Сергій Трошин, молодий конструктор Валерій Костюк, начальник відділу аеродинаміки Наталія Центіло, директор програми щодо літаків Ан-148/Ан-158 Віктор Казуров та ін.
До речі, на початку мітингу було оголошено, що на це зібрання у ДП «Антонов» запросили Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, міністра економічного розвитку Павла Шеремету, виконувача обов’язків міністра оборони Михайла Коваля, голову Київської міської державної адміністрації Володимира Бондаренка.
На жаль, у жодного з них не знайшлося часу на відвідання того дня мітингу авіабудівників. А місцеву владу на цьому зібранні представляли очільниця департаменту промисловості КМДА Людмила Денисюк і голова Святошинської районної держадміністрації Олександр Кулик, котрі у своїх виступах підтримали позицію колективу ДП «Антонов» та його вимоги.

Керманич і його колектив
Але перш ніж перейти до змісту виступів на мітингу та викладу ухваленої там резолюції, мабуть, варто, хоча б стисло, представити читачам нашої газети Дмитра Ківу. У нього за все життя — лише одне місце роботи: після закінчення 50 років тому, у 1964-му, Харківського авіаційного інституту він почав працювати в розташованому в Києві ОКБ, очолюваному видатним авіаконструктором Олегом Костянтиновичем Антоновим.
У цьому Особливому конструкторському бюро, яке згодом перетворилося на великий науково-технічний комплекс, Ківа послідовно пройшов усі щаблі творчого і службового зростання: від звичайного конструктора — до одного із заступників генерального конструктора Олега Антонова. Надалі (з 1990-го по 2005-й) Дмитро Семенович — перший заступник генерального конструктора АНТК імені О. К. Антонова Петра Васильовича Балабуєва. А з 2005-го Д. С. Ківа — виконувач обов’язків генерального конструктора АНТК і з 2006-го й донині — генеральний конструктор і президент ДП «Антонов».
Протягом згаданих п’ятдесяти років Дмитро Ківа брав активну участь у створенні таких літаків, як легкі багатоцільові Ан-28 і Ан-38, легкий транспортний Ан-74 та його різноманітні модифікації, важкі транспортні Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія», регіональні пасажирські Ан-140, Ан-148 і Ан-158. Нині ж під керівництвом Дмитра Семеновича у ДП «Антонов» створюється новий перспективний транспортний літак Ан-178, тривають випробування військово-транспортного Ан-70, а на серійному заводі «Антонов» виготовляють літаки різних типів для вітчизняних та зарубіжних замовників.
Дмитро Ківа — непересічна особистість. Він не лише видатний авіаконструктор і досвідчений керівник великого багатогранного колективу, який знають і поважають колеги і партнери як у нашій державі, так і в багатьох інших країнах світу, а ще й знаний учений — академік Національної академії наук України (відділення механіки), лауреат Державної премії, заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений кількома орденами, а найвищою відзнакою його великого особистого внеску у розвиток вітчизняного літакобудування стало звання Героя України.
Перед тим, як їхати на мітинг трудового колективу авіабудівників, я з однієї з книжок своєї домашньої бібліотеки виписав таку оцінку, яку у 2012-му дав Д. С. Ківі президент НАНУ академік Борис Євгенович Патон: «Саме завдяки розробкам ДП «Антонов» Україна гідно представлена серед країн — лідерів літакобудування. І, безумовно, своїми досягненнями у створенні нових зразків сучасних літаків, отриманні міжнародних сертифікатів, розширенні виробництва авіаційної техніки підприємство значною мірою завдячує таланту Дмитра Семеновича — справжнього лідера та видатного організатора авіабудівної галузі».

Кому це потрібно і чому?
При всьому цьому Дмитро Ківа при різних керівниках нашої держави, що були на чолі її у різні роки, ніколи не був «фігурою» тієї чи іншої політичної сили, а всього себе віддавав і віддає нині головній справі свого життя — розвитку вітчизняного літакобудування. А про його величезний заслужений авторитет у колективі очолюваного ним підприємства і загалом у галузі (та й поза нею) годі й казати. До того ж він завжди твердо протистояв будь-яким спробам тих, хто прагнув якось «накинути оком» або ж мріяв, вибачте на слові, відшукати можливість «накласти лапу» на той чи інший об’єкт великого комплексу «Антонова».
Тому мимоволі виникає питання: кому, яким силам в Україні нині знадобилося «звалити» лідера літакобудівної галузі нашої країни? Можливо, мають рацію деякі з тих авіабудівників, з якими довелося спілкуватися перед початком мітингу та після його завершення. Мабуть, найвірогіднішою з версій є та, що зусилля, спрямовані проти Дмитра Ківи, є спробою обезглавити очолюваний ним колектив, щоб потім, призначивши на посаду президента — генерального конструктора ДП «Антонов» якогось слухняного менеджера, було б простіше «опанувати» це велике підприємство, котре для декого є не стільки успішно працюючим флагманом українського авіабудування, скільки вельми «смачним» об’єктом для бізнесу, бо має у своєму складі, окрім конструкторських та інших підрозділів і багатьох цехів із сучасним обладнанням, ще й кілька вельми «ласих шматків», зокрема два аеродроми: один — заводський у Києві (у Святошині), другий — Льотно-випробувальної бази ДП «Антонов», що поблизу Гостомеля на Київщині.
А там базується транспортна структура цього державного підприємства — авіакомпанія «Авіалінії Антонова», основу якої становлять сім «Русланів» — важких транспортних Ан-124 і літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Ці могутні лайнери перевозять великогабаритні, дуже важкі та інші вантажі по всіх куточках нашої планети й користуються великим попитом у світі. Таким чином, ДП «Антонов» в умовах, м’яко кажучи, дефіциту держбюджетного фінансування цього підприємства, яке на 100% є державним, заробляє на транспортних перевезеннях кошти, необхідні «Антонову» не лише для нормального повсякденного функціонування великого колективу в наш нелегкий час, а й для створення нових типів перспективних літаків та їхніх модифікацій.
Тож кому не дають спокійно спати активи державного підприємства «Антонов»?

Не лише виробництво
У виступах на мітингу йшлося не тільки про стабільну роботу ДП «Антонов», а й про те, як кілька років тому — саме з ініціативи Дмитра Ківи — до складу цього успішного і самодостатнього підприємства, яке має постійно оновлювані сучасні засоби виробництва, було включено сусідній завод «Авіант», який його попереднє керівництво довело мало не до банкрутства. Після приєднання «Авіанта», котрий став серійним заводом «Антонова», на ньому були з часом не лише погашені чималі збитки (що становили 723,3 мільйона гривень) і ліквідована кількамісячна заборгованість по заробітній платі (на загальну суму в 43 мільйони гривень), а й налагоджено виробництво літаків, яке неухильно розвивається.
Між іншим, на мітингу було сказано і про те, що за дев’ять років, протягом яких Дмитро Ківа очолює ДП «Антонов», середньомісячна зарплата працівників підприємства зросла у 3,6 раза — з 1461 гривні до 5223 гривень на місяць. На «Антонові» постійно збільшується кількість нових робочих місць — і нині загальна чисельність працюючих на цьому підприємстві перевищує 13 тисяч. І всім їм регулярно, без затримок, виплачується зарплата. ДП «Антонов» справно переказує належні платежі до держбюджету України та відповідних фондів.
«Антонов» плідно й на взаємовигідних засадах співпрацює з партнерами у країнах Європейського Союзу (Німеччині, Франції, Польщі, Чехії), з Китаєм, США, Туреччиною, Кубою та іншими країнами.
Керівництво ДП «Антонов» дбає не лише про створення нових літаків та розгортання серійного їх виробництва, а й про нагальні життєві потреби своїх працівників. Зокрема, були споруджені нові житлові будинки, функціонують бази оздоровлення і відпочинку тощо.
Звісно, у нинішньому складному стані, в якому перебуває економіка України, функціонування ДП «Антонов» не є безпроблемним. Зокрема, цьому підприємству закидають те, що не всі заплановані до здачі у 2013 році регіональні пасажирські літаки Ан-148 і Ан-158 завершено складанням, щоб можна було передати їх замовникам. Але ж у цьому «антоновці» аж ніяк не винні: вони не отримали для цих лайнерів шасі, які виготовляються у Дніпропетровську на виробничому об’єднанні «Південний машинобудівний завод». Оскільки ВО «ПМЗ» затримує постачання цих комплектуючих, то в цеху остаточного складання літаків на ДП «Антонов» деякі з майже готових машин стоять, спираючись, замість шасі, на «милиці» — тимчасові підпорки.
Ще одна проблема пов’язана з фінансуванням програми щодо серійного виробництва військово-транспортних Ан-70, яких Міноборони України замовило дві машини. І вже не перший рік ідеться про те, що нібито існує заборгованість ДП «Антонов» перед Міністерством оборони у сумі 112 мільйонів гривень.
Але ж ті кошти, що їх свого часу виділило це відомство, «Антоновим» були витрачені на виготовлення оснащення, без якого неможливо складати літаки. Кошти на це оснащення мало надати Міністерство промислової політики. Проте воно так і не спромоглося цього зробити, а Міноборони стверджує, що згадані кошти виділялися ним на спорудження літаків Ан-70, а не на оснащення для їх складання. Два міністерства й досі не порозумілися між собою, а перекладають проблему на плечі авіабудівників «Антонова».

Резолюція— і очікування відповіді
Тож невже акція, спрямована на обезглавлення флагмана вітчизняного авіабудування, досягне своєї мети? Якщо це станеться, то радіти будуть не тільки певні кола в Україні, а й деякі зарубіжні конкуренти «Антонова» — ті авіабудівні компанії, котрі лише втішатимуться ослабленням цієї галузі в нашій державі.
Щоб не допустити всього цього, учасники мітингу одноголосно ухвалили резолюцію, в якій висловлюють повну довіру і підтримку своєму керівникові Д. С. Ківі, вимагають припинити спроби його усунення з посади президента — генерального конструктора ДП «Антонов», а також висувають вимогу щодо поновлення Дмитра Семеновича головою правління державного авіабудівного концерну «Антонов», для чого потрібно скасувати розпорядження Кабміну № 340 від 9 квітня 2014-го.
Резолюцію зборів колективу ДП «Антонов» було вирішено спрямувати Голові Верховної Ради — виконувачу обов’язків Президента України Олександру Турчинову, Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку, міністру економічного розвитку Павлу Шереметі, виконувачу обов’язків міністра оборони Михайлу Ковалю та голові Київської міської державної адміністрації Володимиру Бондаренку.
Якою ж буде реакція високопосадовців на рішуче «Ні!» авіабудівників?

Вадим ФЕЛЬДМАН