В основі змін у оборонній політиці, здійснених у 2012 році в США, лежало переконання, що після десятиліття участі у конфліктах в Іраку і Афганістані закордонна політика США, в тому числі оборонна, опинилась у поворотному пункті. Економічна ситуація і зміни у співвідношенні сил у світі змусили розробляти нову стратегічну концепцію і ставлення супердержави до головних викликів і загроз та напрямки трансформації збройних сил. 

З метою підтримання ключової позиції у світовій системі безпеки США представили два роки тому нову стратегію присутності у світі. Чи щодо нинішньої кризи біля східних кордонів НАТО вимальовується нова серйозна зміна останньої переорієнтації політичної стратегії США і що з цього може виникнути для Європи?
Уже кілька десятиліть усе більшого значення в економічних і політичних відносинах набирає регіон Азії і Тихого океану. Він став ключовим елементом у глобальній політиці. Там розташовані нові ринки Китаю, Індії, Індонезії та одні з головних союзників США.

У Євросоюзі наголошують на необхідності негайного звільнення заручників, яких незаконно утримують озброєні групи у Східній Україні. 
Про це йдеться в заяві високого представника ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки Кетрін Ештон, повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Брюсселі.
«Усі особи, які незаконно утримуються озброєними групами у Східній Україні, мають бути негайно звільнені, незалежно від того, чи вони є журналістами, місцевими лідерами або пересічними людьми», — наголошується в заяві.
Ештон закликала всі сторони Женевських домовленостей у повному обсязі виконати свої зобов’язання, в тому числі — застосування важелів впливу на нелегальні озброєні групи з метою припинення з їхнього боку насильства, провокацій та початку здачі зброї.
Висловлюючи глибоке занепокоєння повідомленнями про викрадення людей, застосування тортур та вбивства у Східній Україні, високий представник ЄС заявила про необхідність проведення незалежних і прозорих розслідувань таких випадків та притягнення винних до відповідальності.

Коли українські патріоти гинули, борючись з режимом Януковича, це було жахливо, але, принаймні, цьому існувало якесь логічне пояснення. А коли зараз, після того, як минуло понад два місяці з моменту втечі головних фігурантів попереднього режиму, справжні українські патріоти продовжують так само гинути, це виглядає ще жахливіше. І вже — абсолютно без якихось пояснень... 

Кілька днів у різних куточках нашої держави тільки й розмов про знайдені на Донеччині тіла, одне з яких належить депутату Горлівської міськради Володимирові Рибаку. Взагалі такий збіг імені та прізвища в українській політиці асоціюється з колишнім спікером Верховної Ради, одним з очільників Партії регіонів. Але нині загиблий Володимир Рибак — політик не настільки відомий (принаймні, до своєї трагічної загибелі) і входив він до фракції «Батьківщина». Як випливає з офіційних повідомлень, загинув він — у справжніх муках, будучи ще живцем укинутим у воду з прив’язаним до спини мішком із піском. А «провина» Володимира Рибака — це його проукраїнська позиція, котра, зокрема, виражалася в намаганні відновити, хоча б на окремих територіях Донеччини, знищену українську символіку.

Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги (IBBY) оприлюднила Почесні списки авторів, ілюстраторів і перекладачів дитячих книжок з усього світу, повідомляє gazeta.ua. Україна знову в переліку: нині до списку найкращих ілюстраторів світу потрапила харківська художниця Марина Пузиренко з книжкою «Лускунчик», що побачила світ 2010 року у видавництві «Ранок». Саме за цю книжку художниця отримала 2010-го урядову премію імені Лесі Українки. 

Українське видання «Лускунчика» Е. Гофмана разом із 149 іншими дитячими книжками з усього світу представлять у вересні на щорічному конгресі IBBY у Мехіко.
Почесні списки Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги, або ж Почесні списки Андерсена — престижний каталог найкращих видань для дітей та юнацтва, який формують національні секції IBBY. 2012-го до цього списку потрапив український художник Володимир Штанко з ілюстраціями до книжки М. Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки».

Відразу два тури встигли зіграти команди української прем’єр-ліги за кілька днів. Після цих матчів із чемпіонської гонки вибуло київське «Динамо», яке у двох поєдинках примудрилося здобути лише одне очко і до того ж програти одному з головних конкурентів — донецькому «Шахтарю» на власному полі. Після цього президент «Динамо» відправив у відставку головного тренера команди Олега Блохіна. 

У 25-му турі полтавська «Ворскла», яка продовжує боротися за місця в єврокубках, сенсаційно переграла лідера першості — донецький «Шахтар». Гірники протягом усього матчу мали ігрову та територіальну перевагу, хоча втілити її бодай в один забитий м’яч не зуміли. Господарі грамотно діяли у захисті, а на 84-й хвилині навіть вийшли вперед: Дедечко пробив з-за меж штрафного майданчика, після рикошету м’яч підхопив Міщенко, виконав навіс на вільного Яховича, який переграв Каніболоцького.

Про необхідність реформування вітчизняної медицини говорять уже не перший рік: якою їй бути — державною чи приватною, страховою чи бюджетною? А може, не варто винаходити велосипед, адже давно існують досить успішні моделі системи охорони здоров’я у розвинених країнах? 

Україна поки що не стала економічно сильною державою і внаслідок своїх особливостей не готова до такого простого наслідування. Таке переконання висловив у коментарі Укрінформу Віктор Козін, генеральний директор клініки ISIDA, що спеціалізується на амбулаторній допомозі вагітним, акушерстві й лікуванні безпліддя.
«На моє глибоке переконання, просто списати якісь моделі зі світової практики й впровадити їх у себе у країні досить складно і навіть неможливо. Причин тут дуже багато, враховуючи соціальну спрямованість цієї галузі. Насамперед це пов’язано, як мінімум, з різними фінансовими можливостями держав і достатком їхніх громадян. Багатим і розвиненим країнам легше розв’язувати ці питання. Хоч це ще не означає, що і там усі проблеми вирішують повністю в інтересах пацієнта.

Україна може зміцнити свої позиції на світових ринках, якщо активно займеться органічним землеробством. Це дозволить їй виробляти здорову їжу, попит на яку особливо високий у багатих країнах.
Така думка висловлювалася ще на початку 90-х років минулого століття. Вона не втратила своєї актуальності й нині. 

Через особливості організації виробництва важливий внесок до розвитку органічного землеробства можуть зробити малі та середні сільгоспвиробники. Водночас виростити органічні харчі їм почасти легше, ніж довести їх органічність, отримати додану вартість завдяки впровадженню органічних технологій та особливо — вийти на міжнародний ринок. Шлях один — об’єднувати зусилля з іншими виробниками, створювати кооперативи. І в Україні вже є такі приклади.
Один із тих, хто віддав перевагу органічному землеробству та очолив «органічний» кооператив, — наш сьогоднішній співрозмовник, керівник фермерського господарства «Макішинський сад» Городнянського району Чернігівської області, директор сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Сновянка» Сергій Довгань.

Герой України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Юрій Мушкетик — один із могікан-патріархів, живих класиків української літератури. 85-літній ювілей письменник відзначив новою книжкою «Час звіра» (видавництво «Ярославів Вал»), до якої увійшов однойменний роман та повість «Така її доля». 
— Юрію Михайловичу, позаду многотрудне життя. Що скажете про славу і щастя?
— Що я можу сказати про славу? Ми всі потрошку хворіємо нею. З висоти літ дивишся так: дорога минула в тебе довга, майбутня — коротка, і здебільшого оглядаєшся назад. І що бачиш? Чимало руїн. Серед яких виблискує щастя.
А що таке щастя? Хтось із великих сказав: «Щасливий той, хто думає, що він щасливий». Люди в такому віці, як я, оглядаючись назад, думають: збулося життя чи ні? Та ніяке людське життя не збувається! Тому що ми не знаємо, як воно має збутися. Коли ми молоді, думаємо, що життя у нас буде дивовижне. Скажімо, дівчина вважає, що в неї буде таке кохання, якого ні в кого не було, що до неї приїде лицар на білому коні. А юнак думає, що він буде тим лицарем. Та потім проходять буденні роки. І життя не збувається, як мріялось.

На малій сцені Палацу «Україна» представляють свою мистецьку діяльність як широковідомі, так і малознані, але цікаві та самобутні театральні колективи, що сколихнули театральне життя столиці. 

На початку 2014 року тут відбулася прем’єра нової київської антрепризи — філософської комедії «Жінка на мільйон» за п’єсою яскравого представника неореалізму італійської драматургії Едуардо де Філіппо. Режисер-постановник цієї вистави Анфіса Коленко закінчила режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Наразі режисерську діяльність поєднує з викладанням у цьому ж університеті.
Будучи засновником нової київської антрепризи, до своїх вистав пані Анфіса залучає, окрім професійних акторів із насиченою акторською біографією, і студентів театрального вузу столиці — талановиту молодь, надаючи можливість киянам відкрити для себе нові імена у світі театрального мистецтва.

Нині ледь не на кожному кроці обговорюють ситуацію з українською армією. Події останніх днів, котрі розплющили очі громадськості на справжню ситуацію у війську, яке всупереч запевненням його очільників виявилося небоєздатним та погано забезпеченим, наче холодний душ протверезили багатьох. 

Як і перші результати часткової мобілізації військовозобов’язаних, що так само виявила великі хиби у складному механізмі доукомплектування армії в той час, коли агресор уже стоїть на кордонах держави.
На жаль, і під час мобілізації, бодай і часткової, ми стали свідками того, коли масовий патріотизм громадян, ладних у загрозливий для країни час кинути все й взяти до рук зброю, зводився нанівець неповороткою структурою органів, котрі відповідають за проведення мобілізації.