Суттєве те, що головною героїнею мюзиклу є любов — палка, щира і віддана, заради якої і в ім’я якої відбуваються сварки і дуелі, розлуки та небезпечні подорожі, пристрасні клятви та інтриги. І через це доводиться пройти героям у пошуках щастя.
Ще у лютому цього року розпочалися оркестрові репетиції мюзиклу, а з березня стартувала постановочна робота режисера-постановника — заслуженого діяча мистецтв України, художнього керівника театру Богдана Струтинського, який запросив до творчої співпраці балетмейстера Вадима Прокопенка, хормейстера Ігоря Ярошенка та художника по костюмах Ірину Давиденко. Їх усіх, а також артистів театру, музикантів і диригента-постановника — Дмитра Мороза щиро захопив цей твір, його мелодійна музика і сам сюжет, який переносить глядачів до Венеції середини ХVІІІ ст. у розпал традиційних для цього міста святкових масових гулянь.
Щоб точно і гармонійно відтворити епоху плаща і шпаги, постановники і артисти робили все можливе. Як зізналась Ірина Давиденко, костюми кроїли за особливим принципом крою камзолів ХVІІІ ст., а їхнє оздоблення максимально відповідало тій епосі. Для опанування умінням фехтування на шпагах запросили спеціального вчителя, який понад місяць працював із виконавцями головних ролей постановки. Розробили також спеціальні розсувні декорації, які дозволяли уникнути небажаних пауз під час вистави.
Треба віддати належне всім, хто працював над новою постановкою: прем’єра мюзиклу «Труффальдіно із Бергамо» не тільки пройшла з гучним успіхом, а й перетворилася на справжнє свято для шанувальників столичного Театру оперети. З її нагоди було запрошено із Санкт-Петербурга 81-річного композитора Олександра Колкера, який охоче відгукнувся на пропозицію поставити один зі своїх кращих мюзиклів на київській сцені і напередодні прем’єри прибув літаком до Києва.
Театру вдалося дуже цікаво і оригінально передати дух епохи, а присутні з радістю занурилися у стихію карнавалу з його яскравими барвами, блиском прикрас на елегантних костюмах, загадковими масками, неповторним куражем від пригод і авантюр, сміхом, перевдяганням, азартом та інтригами.
Чудове звучання оркестру під орудою Дмитра Мороза допомогло повною мірою виконати дві головні функції музики у цьому творі — супроводжувати дію, логічно продовжувати і доповнювати лібрето та занурювати слухачів у внутрішній світ головних героїв.
Хореографія Вадима Прокопенка приємно вражала майстерним відтворенням італійського колориту, яскравою ексцентрикою та багатством фантазії. Ефектний вигляд мали різноманітні костюми персонажів. Одні з них — це костюми епохи на межі бароко та рококо з перуками, камзолами, ошатними жіночими сукнями, інші — канонічні костюми комедії дель арте та костюми персонажів Венеціанського карнавалу.
Якісне звучання хору та яскрава, динамічна гра виконавців головних ролей — Дмитра Шарабуріна (Труффальдіно), Ганни Довбні (Смеральдіна), Ірини Беспалової-Примак (Беатріче), Євгена Прудника (Флоріндо), Ольги Федоренко (Кларіче), Ігоря Левенця (Сільвіо), а також неперевершених акторів старшого покоління — Миколи Бутковського (Ломбарді) та Володимира Богомаза (Панталоне) у поєднанні з режисерською концепцією Богдана Струтинського, яка вражала багатством фантазії, підкорювали глядачів із перших хвилин та змушували їх з увагою стежити за розгортанням подій до кінця вистави.
Щоправда, дещо переобтяжений трюками діалог Труффальдіно та Смеральдіни у ІІ дії дещо погіршував загальне враження від вистави.
Однак виконавці головних ролей на солідному професійному рівні виконували ще й вокальні номери, не забуваючи про пластичне та емоційне втілення образів. Та все ж найбільш яскравими образами у виставі виявилися Труффальдіно і Беатріче, які, власне, і отримали найбільш гучну підтримку глядачів.
Варто зазначити, що театр здійснив цю розкішну постановку за власні кошти без підтримки Міністерства культури та інших організацій.
«Я в захопленні від цієї постановки, яка перевершила всі мої сподівання. Браво всім, хто створив таку виставу!» — зазначив після прем’єри композитор Олександр Колкер.
Сергій ПИРОГОВ