Тоді його очолював ще Беппе Грілло, телевізійний комік, який під гаслами повалення еліт і зміни політичної системи в країні створив нову силу на тамтешній політичній сцені. Рух із самого початку міг розраховувати на прихильність Москви.
Попередній фаворит Кремля на Апеннінському півострові Сільвіо Берлусконі поволі зсунувся на історичний маргінес, тому постало завдання знайти його спадкоємця.
Оскільки італійська політика почала якраз входити в період роздрібнення, а на горизонті не з’явився ніхто з порівнювальною до Берлусконі харизмою і статусом, росіяни вирішили поставити у цій гонці на «двох коней» одночасно.
Протягом кількох останніх років вони послідовно підтримують зарівно як антиістеблішментний MSS, так і радикальну праву Лігу, раніше вона називалася «Північна Ліга» і регулярно входила у різноманітні союзи з формуваннями Берлусконі.
Зусилля Кремля принесли перші результати в минулому році, коли ці партії зайняли два перші місця на парламентських виборах, утворивши пізніше правлячу коаліцію. До цього часу підтримка росіян обмежувалася дипломатичними деклараціями, рукостисканнями перед камерами і прихованою пропагандистською допомогою. Тепер у цих відносинах з’явився складний до ігнорування фінансовий аспект.
Як повідомляє у своєму останньому лютневому номері журнал «L’Espresso» — одне з найпопулярніших видань на італійському ринку, — російська влада запропонувала Сальвіні підтримку в розмірі 3 мільйонів євро на покриття коштів кампанії до Європейського Парламенту.
Офіційно трансакція мала бути проведена під видом продажу 3 мільйонів тонн дизельного палива італійським нафтовим концерном ENI. Покупцем мав бути російський державний нафтовий гігант Роснєфть, який мав заплатити за паливо 12 місячних траншів по 250 тисяч євро кожний.
У трансакції також брав участь щонайменше один європейський банк, який має філіали у кількох країнах, і ще одна російська державна фірма.
Ініціатором цієї пропозиції був російський юрист Ілля Якунін, отримувачем коштів — Джанлука Савойні, близький друг і впливовий радник Сальвіні, нині один з політтехнологів Ліги і всієї правлячої коаліції.
Обидва чоловіки зустрілися у московському готелі «Метрополь» 18 жовтня 2018 року принагідно з візитом Сальвіні до Кремля. Сам Сальвіні зник тоді з поля зору журналістів на приблизно шість годин, викликавши лавину здогадок і домислів.
Найбільше прихильників в італійській пресі має гіпотеза про проведення часу у товаристві російських проституток і наступного візиту на приватну віллу Путіна. Узявши до уваги повідомлення «L’Espresso», до цих гіпотез випадає ще додати можливі переговори про фінансову підтримку з боку Кремля перед виборчою кампанією до Європарламенту.
Невідомо, чи трансакція була доведена до логічного завершення. Обидві сторони рішуче заперечують, що така пропозиція взагалі мала місце і її розглядали.
Правління Ліги погрожує судовим позовом до редакції «L’Espresso», а кремлівська пресслужба всю справу легковажить і не надає значення, підкреслюючи: якщо нема переказів в офіційних документах обох фірм, то таких ніколи не було.
Журналісти твердо обстоюють свої висновки. Стефано Верджіне, співавтор публікації, вже дав кілька інтерв’ю для закордонних медіа, підкреслюючи впевненість у своїх висновках. Він також обіцяв появу наступних статей, присвячених підозрілим трансакціям між Римом і Москвою.
Його головним джерелом є інший російський юрист, співпрацівник Якуніна, який в описаній трансакції мав відповідати за політичну сторону проекту. Тобто за передачу грошей на рахунок Ліги і формування всієї кампанії.
Верджіне вивчає зв’язки італійських політичних партій з Кремлем уже кілька років, разом з Джіованні Тіціано він створив так звану «Чорну Книгу Ліги». Книга з’явиться у продажу найближчим часом, щоб, крім фінансових аспектів, розкрити механізми співпраці в галузі дезінформації, пропаганди і формування іміджу у суспільних мережах.
Останній аспект може виявитися надзвичайно важливим для розуміння причини і механізмів зростання підтримки для Ліги. Сальвіні вважається одним з найактивніших політиків у суспільних мережах не тільки в Італії, а й у всій Європі.
Пряму трансляцію у Фейсбуку він веде практично з кожної своєї службової подорожі, а коментарі на цій платформі є для нього основним способом комунікації з виборцями і повідомлення про свої політичні плани.
Нерідко в них з’являються твердження, які гарантують йому пізніше присутність на перших шпальтах газет. Як у минулому році, коли за комплімент він вважав дану йому опозицією характеристику, як «варвара і збоченця».
Тесано Верджіне заявляє, що за цими непересічними здібностями комунікації в Інтернеті стоїть Олександр Дугін, один з головних ідеологів Кремля. У його поле діяльності потрапили передовсім країни Західної Європи — Франція, Іспанія й Італія. Саме там Дугін має вербувати потенційно пропутінських політиків і, особливо, ослаблювати правління партій з сильним проєвропейським курсом.
Важливим елементом у цьому пазлі є сам Сальвіні: його зв’язки з Кремлем є найкраще задокументованими в обговорюваній Верджіне мережі зв’язків. Описуючи дії Савойні в минулому році, італійське видання магазину «Vanity Fair» назвала його «шерпою Сальвіні у Кремлі».
У свою чергу, портал Buzzfeed News повідомив про його участь у 2018 році у рекрутуванні італійських найманців до боротьби на російському боці у конфлікті навколо Криму. Цікаво, що Лігу і російську владу зцементував аспект фінансової допомоги, а не факт організації самої зустрічі у готелі «Метрополь».
Видно, що всі непорозуміння і вже кількамісячна хвиля звинувачень Сальвіні і Ліги у зв’язках з Росією не шкодять йому і партії. Він досить впевнено очолює соцопитування, маючи 32% підтримки, що може дати 30 місць у Європарламенті (нині він має їх шість).
Другим з неповними 26% є Рух П’яти Зірок, навколо якого ще зовсім недавно виникла нова антиістеблішментна європейська партія. До її складу ввійшли всі європейські песимісти у Європарламенті. На цей момент видається, що в італійській частині європейських виборів Росія має гарантовану перемогу.
Петро ПЕТРІВ
