Друге місце в голосуванні 3 березня посіла соціально-ліберальна Партія центру нинішнього прем’єра Юрі Ратаса. Підтримка для центристів становила 23% (26 мандатів).
Третьою за кількістю буде парламентська фракція правої і націоналістичної Консервативної народної партії (EKRE). Партія зафіксувала понад подвійне зростання підтримки, здобувши 17,8% голосів і 19 мандатів.
До парламенту ввійшли також інші партії, які творять нинішню коаліцію з центристами, — «Вітчизна» (підтримка 11,4%, 12 мандатів) і Соціал-демократична партія (підтримка 9,8%, 10 мандатів). Активність виборців становила 63,1%.
Перемога на виборах і збільшення парламентського представництва на чотири мандати дозволила Партії реформ повернутися до влади. Щоб створити правлячу коаліцію, Кайя Каллас може піти на співпрацю з центристами або двома слабшими угрупованнями — «Вітчизною» і Соціал-демократичною партією.
Голова Партії реформ виключила співпрацю з єдиною антиєвропейською Консервативною народною партією. 6 березня Каллас оголосила, що розпочинає розмови про коаліцію з Партією центру, оскільки обидві партії представляють 2/3 електорату.
Багато естонців очікували такої співпраці, вважаючи, що коаліція цих двох угруповань буде стабільною. Але порозуміння між ними вимагає серйозних програмних компромісів, головним чином із боку Партії центру.
Каллас ще перед виборами визначила межі співпраці з майбутніми партнерами — вона пообіцяла збереження лінійного податку, іспитів з естонської мови при отриманні громадянства і відмову від російської мови в освіті для національних меншин.
Натомість центристи виступають за введення прогресивного податку (уряд Ратаса встановив квоти, вільні від податку з урахуванням рівня доходів), спрощення в системі здобуття громадянства для осіб, які постійно проживають в Естонії, і за збереження освіти російською мовою. Компроміс із реформістами може означати для Партії центру втрату голосів російськомовних виборців.
У випадку фіаско переговорів реформістів і центристів Каллас може розпочати переговори із соціал-демократами і «Вітчизною». У цьому варіанті не було би значних програмних розходжень.
Каллас не мусить боятися повторення ситуації з 2016 року, коли «Вітчизна» і соціал-демократи розвалили коаліцію з реформістами і створили нову з Партією центру (у новому парламенті така коаліція не буде мати більшості).
Натомість Каллас побоюється, що на діяльність такої коаліції будуть впливати взаємні конфлікти, які виникли під час співпраці обох цих партій у попередньому кабінеті Ратаса. Незалежно від того, який остаточно буде мати формат коаліція, створена Партією реформ, новий уряд буде продовжувати прозахідний курс у закордонній політиці.
У внутрішній політиці Партія реформ буде наполягати на продовженні програми збереження дисципліни у бюджетній політиці держави, віддаючи перевагу заощадженням перед витратами на соціальні цілі.
Значний успіх на виборах здобула крайня права і антиєвропейська Консервативна народна партія (EKRE). Це угруповання нав’язало тематику виборчих дебатів, яка значною мірою концентрувалася навколо майбутнього Естонії в Євросоюзі, прав російськомовних осіб і політики держави стосовно іммігрантів та негативних демографічних явищ.
З усіх естонських угруповань EKRE найбільше наполягає на зміцненні освіти виключно естонською мовою, підтримці системи охорони здоров’я і створення стимулів для повернення естонців з еміграції.
У поєднанні з консервативними вимогами у морально-етичній сфері (опір проти абортів і утвердження інституту сім’ї як союзу чоловіка і жінки) ці дії вважаються способом виживання народу в умовах загроз, пов’язаних із глобалізацією, алкоголізмом і наркоманією.
Критики закидають угрупованню расистські і антиіммігрантські погляди, схильність до використання символіки екстремістських партій (наприклад, факельні походи пов’язаного з EKRE націоналістичного молодіжного руху «Голубе пробудження»).
На зростання популярності угруповання серйозний вплив має міграційна криза, Брексіт і антиєвропейські настрої в ЄС. EKRE буде в естонському парламенті представляти переважно регіони з найгіршою демографічною ситуацією.

Євген ПЕТРЕНКО