Мадуро не наважився заарештувати Хуана Гуайдо, який безперешкодно повернувся до Каракаса, натомість власті Венесуели вислали з країни за втручання у внутрішні справи посла Німеччини. Показово, що це відбулося попри те, що в Євросоюзі фактично відсутня консолідована позиція щодо Венесуели.
Зокрема, Італія відкрито виступає проти підтримки будь-якого силового сценарію зміни влади у Венесуелі «за лівійським сценарієм». Але, здається, Ніколас Мадуро остаточно перейшов на позицію: «Хто не з нами, той проти нас».
Після цього у країні сталася велика технологічна аварія на головній гідроелектростанції країни, яка відіграє ключову роль в енергетичній системі Венесуели. В результаті більшість території країни, включно зі столицею Каракасом, на п’ять-шість днів узагалі опинилася без електрики.
Зрозуміло, що версії причин аварії у влади та опозиції виявилися протилежними. Хуан Гуайдо звинуватив «корупційний режим Мадуро», який «довів до прірви» національну енергетику та економіку.
Натомість Ніколас Мадуро назвав причиною аварії хакерську атаку на комп’ютерну систему електростанції, внаслідок якої вона була виведена з ладу. У підсумку ця подія відіграла роль мотивації до подальшої консолідації як прихильників опозиції, так і апологетів влади.
Завдяки цьому в цілому зберігається «нічийне» співвідношення сил між владою та опозицією. Роль «балансиру» продовжують відігравати венесуельські збройні сили.
Одночасно загострюється дипломатична боротьба навколо Венесуели. Росія звинувачує США у намірі «закупити в одній зі східноєвропейських країн зброю для венесуельської опозиції». Але за версією російської ліберальної опозиції Кремль штовхає Вашингтон до силового усунення від влади Мадуро, аби на цьому свіжому прикладі показати, що жодні закони на міжнародній арені більше не діють.
Також набирає популярності конспірологічна версія можливості підтримки Китаєм зміни влади у Венесуелі. Нібито Хуан Гуайдо декларував намір враховувати китайські інтереси у венесуельському нафтовому бізнесі після усунення від влади Мадуро.
Але Китай надто багато вже інвестував у підтримку цього режиму, аби ризикувати його усуненням під незрозумілі «гарантії». Тим паче що Пекін мріє, щоб руки Вашингтона й надалі були зайняті спробами зміни влади у Венесуелі і не дотягувалися до китайських азійських та африканських сфер впливу. Тож конфлікт у Венесуелі та навколо неї триватиме ще довго.