Його зоряний час настав 1999 року: тоді він уперше переміг на президентських виборах у глибоко розколотій за політичною ознакою країні. На той час Алжир перебував уже вісім років у стані громадянської війни між прихильниками радикального ісламського устрою та апологетами світського розвитку країни.
Алжирська армія чітко стала на бік світських політичних сил, але війна з бойовиками «Ісламського фронту Алжиру» на час першої перемоги на президентських виборах Бутефліки коштувала країні чверть мільйона життів. Майже два мільйони алжирців на той час емігрували з охопленої війною країни.
Внутрішньополітичний конфлікт підривав нафтовидобуток — головну галузь національної економіки. За цих обставин одним із перших указів президента Бутефліки стало оголошення амністії бойовикам «Ісламського фронту Алжиру» та легалізація їхнього політичного представництва на умовах збереження світського характеру Алжиру.
У підсумку країна нарешті завершила громадянську війну, відкривши перспективу відновлення національної економіки. Успіхи на цьому поприщі дали Бутефліці можливість знову переобиратися на посаду президента. Йому навіть удалося підтримати внутрішньополітичний баланс сил у революційному для більшості арабських країн 2011 році.
Але два роки тому Бутефліка пережив другий інсульт, після якого він фактично не встає з інвалідного крісла. Звичайно, помітною стає втома насамперед молодого покоління алжирців (а молодь до 25 років становить майже дві третини населення Алжиру) від покоління політиків, яке залишається при владі півстоліття.
Певне невдоволення правлячим в Алжирі режимом висловлює Франція. Зокрема, у Парижі занепокоєні зближеннями Алжиру з Москвою, закупівлею російської зброї і зерна. Фактично в Алжирі виросло покоління, яке не має особистого досвіду трагедії громадянської війни.
Внаслідок цього, так само як і через недосконалість роботи соціально-політичних ліфтів, які теоретично мають безконфліктно сприяти ротації поколінь при владі, Алжир знову опинився на межі серйозного внутрішнього конфлікту.
Нестабільність в Алжирі знову дестабілізує Північну Африку. Марокко звинуватило Алжир у погіршенні ситуації у Західній Сахарі. Але головною проблемою для Алжиру є знаходження нового національного лідера, здатного зберегти хисткий громадянський мир у країні.