«Але китайсько-російські відносини стали набагато ближчими», — читаємо у статті. На думку FT, це сталося набагато швидше, ніж прогнозувалось. «Повноцінний альянс на основі антагонізму до американського світового порядку є можливим, якщо вже не став реальністю», — зазначає газета.
Видання нагадує, що минулого тижня у Південно-Китайському морі відбулися восьмиденні маневри китайського і російського ВМФ. Це найбільша в історії подібна операція військових флотів обох держав.
FT зазначає, що ознаки солідарності між країнами відбуваються через два місяці після оголошення вироку Арбітражним судом у Гаазі, який у рамках розгляду позову, внесеного Філіппінами, визнав безпідставними претензії Китаю до трактування значної частини Південно-Китайського моря як суто його економічної зони. Москва у цій справі дуже підтримувала позицію Китаю, який не збирається виконувати це рішення.
«Пекін традиційно уникав формальних союзів, а його близькими міжнародними партнерами в останні роки були тільки Пакистан і Північна Корея», — читаємо у редакційній статті. «Але, як пише FT, нинішній китайський президент Сі Цзіньпін веде більш рішучу закордонну політику, ніж будь-який з його попередників за останні сорок років, і є сигнали, що Китай прихильніше дивиться на концепцію формальних альянсів». Газета повідомляє, що президенти обох держав — Сі і Путін від 2013 року зустрілись уже 17 разів.
«Крім спільного негативного ставлення до американського «втручання» в їхні справи, Китай і Росія є подібними між собою в багатьох аспектах — від авторитарних політичних систем до симпатії до державного капіталізму», — читаємо у статті.
Однак FT застерігає, що альянс обох країн «несе ризик, особливо для Росії. Москва побоюється, що цим союзом налаштує проти себе інших потенційних союзників у регіоні». Росія також стурбована демографічним дисбалансом на Далекому Сході, де густонаселені китайські провінції межують з «величезними незаселеними російськими територіями». Також «Путіна дуже турбує думка про те, що Росія може бути (у цьому альянсі) молодшим партнером», — пише газета.
FT підкреслює, що «у Пекіні продовжує жити пам’ять про конфлікт 60-х років на кордоні з Маньчжурією та патерналістське ставлення Москви до братських комуністичних держав у совєтські часи».
«Але, здається, обидві сторони хочуть вийти за межі питань, які розділяють їх, і зосередитися на тому, що об’єднує: ворожість до супердержави, яка, на їхню думку, йде до свого падіння», — читаємо в редакційній статті.
Газета оцінює, що «Вашингтон і його союзники не можуть повторити помилок часів холодної війни, припустивши, що китайсько-російські відносини раз і назавжди встановлені і легковажать ризик виникнення антизахідного союзу. Водночас це не повинно зупинити Сполучені Штати перед співпрацею з Росією і Китаєм у відповідних галузях, наприклад, кліматичних змін чи сирійського конфлікту».
«Це вимагає чуйності» і «забезпечення Сполученими Штатами підтримки своїх союзників у Східній Європі і в Азії», — підбиває підсумок «Файненшел Таймс».
Петро ПЕТРІВ