Натомість російська сторона намагається перейти в дипломатичний наступ, аби звинуватити Україну у невиконанні так званих Мінських угод щодо умов урегулювання на Донбасі. Кремль пропонує запроваджувати санкції проти України за її послідовну позицію щодо захисту власних національних інтересів.
Ці гучні тиради супроводжуються системним порушенням російською стороною своїх зобов’язань. Перелік фактів зневаги до міжнародного права дуже великий, лише серед останніх «досягнень» — проведення «виборів до Державної думи» в окупованому Криму та підготовка до абсолютно нелегітимних виборів у самопроголошених «ДНР–ЛНР».
За підтримки російських кураторів позазаконна влада цих «республік» шантажує Україну та Європу своєю підготовкою до «попередніх виборів». Кремль проти цього не заперечує, маючи прецедент проведення «референдумів» щодо проголошення «незалежності» окремих районів Донецької і Луганської областей України.
З іншого боку, інформаційна кампанія навколо «попередніх виборів» є спробою поставити ООН та Організацію з безпеки і співробітництва в Європі перед «доконаним фактом» «демократичного волевиявлення». Тому Україні потрібна, передусім, допомога постійних членів Ради Безпеки ООН щодо продовження систематичного тиску на Росію, аби стримувати реалізацію її агресивних планів у Криму та на Сході України. Звичайно, Україна готова до дипломатичних компромісів, але не за рахунок своїх національних інтересів і суверенітету.
Українська діаспора США і Канади пропонує перейти до більш потужного режиму санкцій проти Росії. Серед ініціатив — запровадження заборони на торгівлю російськими енергетичними ресурсами та відключення Росії від глобальної системи фінансових розрахунків.
Проте навряд чи наші партнери готові до таких радикальних кроків, які Кремль може розглядати як оголошення Росії широкомасштабної економічної війни. Але й залишати систематичні порушення Росією норм міжнародного права Об’єднані Нації також не мають права, якщо не хочуть перетворитися на дипломатичного банкрута.
Суто американська частина візиту Президента України Петра Порошенка до Сполучених Штатів стосувалася висловлення вдячності Президентові Бараку Обамі за його послідовну позицію щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Аналогічну позицію займає й кандидат від Демократичної партії США на президентських виборах Гілларі Клінтон. Вона закидає своєму опонентові від Республіканської партії Дональду Трампу нерішучість у протистоянні російським намірам зламати світовий порядок, встановлений після розпаду СРСР.
Українська діаспора США, підтримуючи Гілларі Клінтон, звертає увагу діаспор інших країн Центральної і Східної Європи на потребу солідарності з Україною в її боротьбі проти російського неоімперіалізму. За нинішнього розкладу сил у президентських перегонах у США, коли на кону стоїть фактично кожен голос, консолідоване голосування громадян США, які є вихідцями з країн Центральної та Східної Європи, може стати вагомим чинником на користь кандидата від Демократичної партії США.
Отже, українська тема нинішньої виборчої кампанії у США залишається однією з ключових, що, безперечно, залишить цю проблематику серед важливих пріоритетів будьякої адміністрації Білого дому після інавгурації 20 січня 2017 року.

Андрій МАРТИНОВ