Відразу після оголошення цих повідомлень зза кордону колумбійцям почали надходити поздоровлення, що вони нарешті закінчують війну, яка забрала майже чверть мільйона життів, а приблизно 8 мільйонів громадян змусила покинути домівки і зруйнувала матеріально. Першим, хто подзвонив Сантосу, був президент США Барак Обама.
Мирний договір дуже широкий: він охоплює не тільки припинення бойових дій і здачу зброї партизанами, але й відбудову спустошеної Колумбії. Мільйони людей утратили домівки, землю, стада худоби, які були захоплені командирами FARC або нелегальною терористичною армією (вона склала зброю кілька років тому).
Договір регулює умови демобілізації, роззброєння і повернення до цивільного стану майже 7 тисяч партизанів FARC. А крім того, такі питання, як відповідальність за воєнні злочини, компенсації жертвам, ліквідацію виробництва і контрабанди кокаїну як головного джерела фінансування війни, проведення земельної реформи. Гарантовано також участь партизанів у політиці.
Саме інтеграція партизанів у суспільство і їхня відповідальність за злочини були найскладнішим параграфом мирного договору. Командири FARC і їхні підрозділи протягом найближчого півроку мають поступово скласти зброю у кількох десятках регіонів країни під контролем інспекторів ООН.
Але поки партизани стануть цивільними, вони мусять пройти процедуру правової оцінки їхньої участі у партизанському русі. Винних у здійсненні найтяжчих злочинів командирів FARC будуть судити за найлегшими статтями (від п’яти до восьми років ув’язнення або обмеження свободи), якщо визнають свої злочини, компенсують кривду жертвам і відпрацюють вину. Їх буде судити спеціальний трибунал у складі колумбійських і закордонних суддів і слідчих.
Ті, хто не вчинив жодних військових злочинів, скористаються амністією. Але мир із FARC має у Колумбії затятих противників. Їх очолює колишній президент Альваро Урібе, який під час свого правління (2002–2010) оголосив безпардонну війну FARC і, як ніхто раніше, причинився до їх значного послаблення. Він хотів перемогти озброєний партизанський рух і змусити до безумовної капітуляції. На його думку, договір гарантує польовим командирам безкарність, тому вимагає не підтримувати договору на референдумі.
Мирний договір не подобається також багатьом захисникам прав людини. «Він не гарантує прав жертвам найгірших злочинів війни і продовжує перманентний стан безкарності злочинців у Колумбії», — говорить Хосе Мігуель Віванко, керівник організації Human Rights Watch.
Але президент Сантос, котрий як міністр оборони за часів Урібе вів з FARC збройну боротьбу, визнав, що не вдасться виграти раз і назавжди, що люди не можуть терпіти цю нескінченність і кращим для країни є мир та хоча б часткова справедливість, ніж нескінченний конфлікт і справедливість у мріях.
Під час демобілізації FARC може перетворитися на політичну партію. До часу завершення мирного процесу він повинен мати у парламенті шість спостерігачів з питань контролю за ним. Вони будуть висловлюватись, але не будуть мати права голосувати над законами.
Після завершення демобілізації FARC протягом двох каденцій буде мати гарантовані десять місць у парламенті, але буде боротися за місця у парламенті на виборах.
Євген ПЕТРЕНКО