За фактом бачимо, що Росія продовжує надавати всебічну допомогу самопроголошеним «ДНР–ЛНР», їхні «керівники» невтомно погрожують Україні «вирішальним наступом», одночасно готуючись до фейкових «виборів».
За цих обставин ОБСЄ розробляє нові підходи до проведення переговорів у мінському форматі, реагуючи на те, що російська сторона не демонструє готовності насправді припинити вогонь у зоні конфлікту. Україна висловлює занепокоєння наміром властей невизнаних квазідержавних утворень провести «попередні вибори».
ФранкВальтер Штайнмайєр неодноразово натякав, що вихід із кризи дипломатичних зусиль полягає у поступах з обох конфліктуючих сторін. Правда, виникає запитання, навіть з точки зору міжнародного права чи правомірно «зрівнювати» у правах агресора і його жертву. Незважаючи на такий досить «дивний» методологічний підхід до переговорів за участі посередників, які їх ведуть, Україна, на превеликий жаль, не має іншої переговорної площадки.
Сподівання залучити до переговорного процесу Сполучені Штати та Велику Британію як країни, котрі підписували, так само як Франція, Росія й Китай, Будапештський меморандум про вивезення з території України радянської ядерної зброї, поки що навряд чи виправдаються.
Сполучені Штати Америки повністю зайняті президентською виборчою кампанією, тому адміністрація Барака Обами більше стурбована, як поліпшити свій імідж в історії, аніж чорновою роботою над урегулюванням українськоросійського конфлікту. Тим паче що Росія залишається спарингпартнером США на сирійському напрямку.
Натомість Велика Британія занурюється у важкий процес переговорів щодо умов свого виходу з Євросоюзу і не збирається до часу їхнього завершення концентрувати надмірну увагу на інших проблемах. Тому українській дипломатії доводиться мати справу з тим набором партнерів і ворогів, які вона має.
Приміром, київські переговори за участі головних німецького і французького дипломатів пройшли достатньо конструктивно. Формально сторони домовилися про розблокування залізничних шляхів для постачання енергетичного вугілля в Україну, що важливо, враховуючи дефіцит палива на енергогенеруючих об’єктах напередодні зимового періоду.
Планується прискорити переговори щодо обміну незаконно утриманими особами та полоненими. Україна продовжує наполягати на введенні в зону конфлікту, зокрема на лінію державного кордону з Росією, збройної місії ОБСЄ. З Кремля щодо цієї ідеї лунають діаметральні відповіді, що віддзеркалює невизначеність зі стратегічним питанням, що далі робити з українським Донбасом, маючи до того ж проблеми у Криму.
Путін спорадично «надсилає сигнали» щодо своєї підтримки то однієї, то іншої «ідей», будучи налаштованим на свою ідею фікс повернути «проросійський Донбас» до України, аби й надалі стримувати її поступ до НАТО та Євросоюзу. Заради реалізації цієї путінської мети поперемінно й використовуються тактичні засоби заморозки або розморозки конфлікту на Донбасі.
Андрій МАРТИНОВ