Тобто у рекомендаціях саміту можна було сподіватися побачити пропозиції щодо технологічного оновлення світової економіки, стабілізації глобальної фінансової системи, подолання прірви у рівнях розвитку найбагатших і найбідніших країн, створення передумов для співпраці між різними регіональними інтеграційними економічними об’єднаннями. Утім, ще до початку саміту було зрозуміло, що досягнути цих амбітних цілей не вдавалося від 2009 року, тому марно було сподіватися на швидке диво.
Звичайно, Китай на правах країни-господаря рекламував ідею нового шовкового шляху, який має транзитними маршрутами поєднати Схід і Захід. Утім, США намагаються нівелювати потенціал цього проекту, вибудовуючи за своїми правилами зони вільної торгівлі у Південно-Східній Азії та з Євросоюзом.
Щоправда, процес створення євроатлантичної зони вільної торгівлі уповільнився як унаслідок тарифних та інших розбіжностей, так і зважаючи на наближення президентських виборів у США. Останній фактор робив перебування у Ханчжоу президента Барака Обами прощальним та позначався на настроях учасників зустрічі приймати дієві стратегічні рішення.
Також Пекін разом із західними і східними партнерами створив Азійський банк інфраструктурних інвестицій. Але країни «великої сімки» (США, ФРН, Велика Британія, Італія, Канада, Японія), які спільно діяли на саміті «великої двадцятки», висловили стурбованість тим, що «китайський банк» підважує вплив Міжнародного валютного фонду та підриває тим самим глобальну фінансову стабільність, що особливо небезпечно в умовах кризи.
З духом партнерства на форумі також не дуже склалося, хоча китайські господарі закликали всіх вирішувати проблеми за столом переговорів. Утім, напруженими є британсько-китайські відносини. Приводом стають суперечки сторін через китайські інвестиції у розвиток британської атомної енергетики.
Непростими є відносини між Китаєм та Республікою Корея, яка, зважаючи на північнокорейські амбіції, залучає США до розвитку системи протиракетної оборони. Ядром китайсько-американських протиріч залишається військово-політична ситуація у Східно-Китайському морі. З цього приводу посилюються й китайсько-австралійські протиріччя.
Росія намагалася на саміті «великої двадцятки» продемонструвати Заходу відсутність своєї ізоляції в глобальному масштабі, що частково вдалося досягнути на азійському напрямку. На жаль, лише «на полях саміту» знайшлося місце обговоренню проблем кризи мирного процесу щодо Донбасу та деокупації Криму.
Натомість Барак Обама зажадав скорочення надлишкових потужностей металургійних підприємств, що ставить під загрозу українську металургійну галузь. До переліку проблем, щодо вирішення яких не було сформульовано чіткої «карти шляхів», є подолання глобальної економічної нерівності, а також побоювання ускладнень для світової економіки від виходу Великої Британії з Євросоюзу.
Укотре не вдалося домовитися ввести глобальне оподаткування трансферного ціноутворення, що не відповідає інтересам транснаціональних корпорацій, які за таким «внутрішньо-фірмовим» ціноутворенням мають надійний механізм уникнення оподаткування. Тож вирішення всіх цих проблем, здається, відкладено до чергового саміту «великої двадцятки».
Андрій МАРТИНОВ
