Він залишив посаду під супровід двох гучних скандалів.
У першому випадку Габурич звинуватив правоохоронну систему Молдови у прикритті масштабної фінансової афери, внаслідок якої банки Молдови переказали на рахунки в офшорних банках понад мільярд євро. У відповідь Генпрокуратура Республіки Молдова звинуватила самого Габурича у підробці диплома про здобуття вищої освіти. У розпал цих обох скандалів і сталася відставка прем’єр-міністра Молдови.
Зрозуміло, що сумний підсумок цих скандалів не додав політичного авторитету правлячій проєвропейській коаліції. Навіть більше — ці скандали відволікли увагу молдовських виборців від посилення напруги навколо самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки та від зміцнення позицій проросійських політичних сил у конституційно визнаній Гагаузькій автономії.
Скандал також нівелював значення головного здобутку діяльності правлячої коаліції у вигляді набуття чинності Угоди про безвізовий режим із шенгенським простором для громадян Молдови. Насправді ця угода ще збільшила відтік до сусідньої Румунії найбільш активної частини молдовського електорату, яка підтримувала демократичну проєвропейську коаліцію.
Не менш вагомий вплив на результат муніципальних виборів мали невеликі економічні здобутки правлячої коаліції. Адже частина правлячої еліти організувала відтік капіталів із Молдови в умовах, коли економіка країни потерпає від втрати ринків на Сході внаслідок українсько-російської війни та митної блокади Придністров’я. Після 2005 року більшість експортноорієнтованих придністровських підприємств оформили собі кишинівську реєстрацію, аби не мати проблем на митних кордонах.
Однак у міру загострення військово-політичної ситуації навколо Придністров’я Молдова втратила й ці обсяги експортної виручки. Умовна перемога проросійських політичних сил на муніципальних виборах у Молдові стала приводом для Компартії Молдови вимагати позачергових загальних виборів. Проте поки що існує можливість компромісу між політичними партіями правлячої проєвропейської коаліції та призначення нового прем’єр-міністра. Альтернативний варіант — це створення перехідного «технічного» уряду, який може довести Молдову до позачергових парламентських виборів.
Імовірність розвитку одного з цих варіантів подій залежить від того, за яким сценарієм розвиватимуться події у Придністров’ї. Високими є шанси обрання Росією після ухвалення Україною рішення про заборону транзиту російських військових вантажів національною територією конфронтаційного сценарію постачання та ротації російських «миротворців» у Придністров’ї.
Відкриття проти України у Придністров’ї «другого фронту» може збігтися із загостренням військової ситуації навколо окупованої частини Донбасу. Власті Придністров’я за потреби здатні мобілізувати до 50 тисяч військових, які, не рахуючи російських «миротворців», можуть завдати чимало клопоту Україні.
Такого загострення, на превеликий жаль, можна очікувати у разі майже неминучого ухвалення — 25–26 червня 2015 року на саміті Євросоюзу рішення про продовження економічних санкцій проти Росії. Ймовірність саме такого рішення залежить і від результатів запланованих на 16-е і 23 червня зустрічей робочих груп у Мінську, які займаються переговорами щодо втілення в життя Мінських домовленостей. Симптомом великої ймовірності ухвалення Росією рішення грати на загострення можна вважати й наполегливі спроби організувати дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні під приводом загострення соціальних проблем.
На превеликий жаль, Європейський Союз не повною мірою враховує ризики такого розвитку подій на своїх східних кордонах. Стратегія Євросоюзу щодо України й Молдови має наздоганяючий події зміст, а не працює на випередження негативних сценаріїв розвитку подій. Та й допомога Євросоюзу для України й Молдови значно поступається зусиллям, які спрямовує Росія на дестабілізацію ситуації. Найближчі тижні покажуть, як складеться «пасьянс» у цьому небезпечному регіоні.
Андрій МАРТИНОВ
