Духовність
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Лютий 24, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Червень 2015 08:46

Син каменяра

Rate this item
(0 votes)

21 ЧЕРВНЯ — 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ПЕТРА ІВАНОВИЧА ФРАНКА
(1890–1941), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА І ПЕДАГОГА

Упер­ше по­чув про си­нів ге­ні­аль­но­го Іва­на Фран­ка, а са­ме про Пет­ра, у да­ле­ко­му ни­ні 1965-му. Тра­пи­ло­ся те у Ко­ло­миї, в Му­зеї іс­то­рії та ет­но­гра­фії. По­до­ро­жу­ючи кар­пат­ським краєм, ми з бать­ком не мог­ли не від­ві­да­ти й міс­то, зна­ме­ни­те на весь світ сво­їми ко­ло­мий­ка­ми.

Тож уже завершуючи наші гостини до згаданого музею, розговорилися з черговим при вході — вже літнім та сивим, але ще досить статурним чоловіком віком за 70. Мовилося про те, про се, про різне. Аж раптом чоловік цілком несподівано прохопився: а я служив у цісарській армії разом із сином Франка — Петром!
Хотілося розпитати співвояка Петра Франка про ті часи, про Першу світову, про те, як вона велася українськими стрільцями в австрійських лавах.

Утім, на жаль, нам не судилося дізнатися більше — нагодився директор музею й швиденько направив підлеглого у якихось примарно нагальних справах культурного закладу. Певне, вважав за краще не дуже розкриватися перед київськими гостями, адже хтозна що за люди? Ще, не дай Боже, звинуватять в ідеологічно волюнтаристській кадровій політиці, бо допускає до культурної справи колишнього січового стрільця! Абощо.
Згодом я довідався про Петра Івановича Франка значно більше. Тож хочу цим поділитися.
Петро Іванович Франко був відомим українським педагогом, а ще вченим (зробив дещо у хімії та економіці), літератором, етнографом і громадським діячем. До всього, як я вже згадував, він був сином класика української літератури Івана Яковича Франка, а брат його Тарас — відомим літературознавцем. Одне слово, з родиною Петру Івановичу поталанило.
А народився він у селі Нагуєвичі поблизу Дрогобичa. Атмосфера культурно-літературного оточення, стихія фольклорно-етнографічних традицій благотворно впливали на виховання хлопця, формування його естетичних уподобань та інтересів. Виняткова цікавість батька до народних пісень, казок, легенд, переказів безпосередньо передавалася синам Тарасові, Андрію, Петру. Хлопці особливо багато приповідок та коломийок зібрали у Нагуєвичах, а цілу збірку передали за порадою батька професорові Гнатюкові до видання. Однак видання не дійшло до завершення.
За твердженнями його біографів, Петро Франко ще зі шкільних років відзначався неабиякою допитливістю, енергійністю, заповзятістю, інтересом до техніки, хімії, мови, історії й літератури. Коротке життя цієї талановитої людини вщерть було заповнене насамперед справою надбання знань. Ще навчаючись у Львівській гімназії, Петро Франко під час канікул збирав фольклорно-етнографічні матеріали.
1910 року Петро закінчив гімназію, паралельно склавши іспит із фізичного виховання у Львівському університеті. Працював учителем, а 1911 року вступив до політехнічного інституту, де здобув професію інженера-хіміка. Знову працював у школах, став співорганізатором товариства «Пласт». З 1914 року перебував у легіоні Українських Січових стрільців, був сотенним. Згодом — в Українській галицькій армії, де 1919 року організував авіаційний полк. Виїжджав до Сербії з місією Червоного Хреста у справах колишніх полонених-січовиків. У 1922 році прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю, зокрема видав книгу І. Франка «Лис Микита», інші популярні книжки.
Із вересня 1922 року по 1930-й Петро Іванович викладав у Коломийській державній гімназії. Активна культурно-громадська, просвітницька праця, ревна пропаганда української історії, літератури й культури не викликали у тодішніх польських властей особливої радості. Він був звільнений із посади.
У 1931 році його запрошено на роботу до Харкова, де він працював до 1936 року старшим науковим співробітником у Науково-дослідному інституті прикладної хімії. За досить короткий час він написав низку наукових праць з хімії, підручник з хімії, упорядкував «Енциклопедичний словник хімічної термінології». Одночасно працював над переробкою на драму повістей батька, готував кіносценарій за твором Івана Франка «Борислав сміється», видав кілька популярних брошур.
Працелюбність цієї талановитої людини була надзвичайною. Працюючи у Харкові, Петро Франко зареєстрував 36 винаходів, переважно у галузі переробки молока. Можливо, подальша праця у цій царині хімічної науки невдовзі дала б нам великого вченого, однак життя вносило свої корективи у його долю.
Хвора мати у Львові потребувала синівської опіки, і Петро Іванович у 1936 році повертається до Львова. Він доглядає матір і вчителює в гімназіях — у Львові та Яворові. Знову посилюється його інтерес до фольклору й етнографії. У 1937-му Петра Франка обирають членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.
22 жовтня 1939 року Петра Франка обрали депутатом так званих Українських Народних Зборів, делегатом до Уповноваженої комісії до Москви та Києва. У грудні 1939 року його призначають деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту торгівлі у Львові і викладачем неорганічної хімії.
Петро Франко бере участь у перегляді й обговоренні нової вистави «Лис Микита», готує до видання фольклорно-етнографічні матеріали, пише публіцистичні статті до численних періодичних видань. Проте тривала ця праця недовго, бо сталінщина швидко дійшла і до західноукраїнських земель. Петро Іванович як член президії міськради Львова виступає на захист незаконно репресованих своїх земляків. Про це свідчить лист Стефанії Юркевич із Самбора 1940 року до Петра Івановича, в якому вона висловлює йому подяку: «Ваше поручення уможливило мені доступ до начальства НКВС, де мені заявили, що син мій Олександр, вивезений 13 квітня 1940 року, вернеться найдальше до кінця місяця вересня».
П. Франко продовжує інтенсивно працювати, намагається видати свої фольклорно-етнографічні записи. У 1940 році він веде листування з Інститутом фольклору в м. Києві про видання його збірки «Коломийки» та «Весілля в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту» і надсилає ці матеріали до інституту. Щоправда, Інститут фольклору за підписом заступника директора Ф. Лаврова і секретаря О. Романова відповів досліднику, що у зв’язку з відсутністю паперу матеріали його скоро друкувати не будуть.
Принагідно слід зауважити, що через двадцять дев’ять років частина коломийкового матеріалу, зокрема коломийки в записах П. Франка, увійшла до академічного видання багатотомного корпуса «Української народної творчості» під назвою «Коломийки».
Під час Другої світової війни був примусово евакуйований зі Львова, загинув за нез’ясованих обставин. Утім, існує версія, що Франко був застрелений конвоїром НКВС при спробі до втечі 28 червня 1941-го на станції Прошова поблизу Тернополя.
У 1990 році на фасаді головного корпуса Львівського торгово-економічного інституту (нині — Львівська комерційна академія) встановлено меморіальну дошку Петру Франку (архітектор Е. Мисько, скульптор В. Каменщик).
А в 2005 році на честь Петра Франка Указом Президента України, 7-ма бомбардувальна бригада ВПС України названа 7-ю бомбардувальною бригадою ім. Петра Франка.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».