— Інно Володимирівно, як же проявляється сінна лихоманка?
— Розвивається набряк слизової оболонки і збільшується кількість виділень із носа, підвищується сльозоточивість, турбують свербіж у ділянці носа, піднебіння та очей, нав’язливим стає чхання, нерідко підвищується температура. Часто виникає припухлість повік і з’являються темні кола під очима.
— Чим це загрожує?
— Насамперед, дискомфортом. Хоча перелічені симптоми не є загрозливими, вони створюють значні проблеми: різко знижуються працездатність та якість життя. До того ж полінози є провісниками можливого розвитку більш тяжких захворювань, які завершуються інвалідністю (наприклад, бронхіальної астми).
— Люди якого віку найбільш уразливі для алергічних ринітів?
— Серед хворих переважно люди молоді — 15–25 років. Для захворювання характерне щорічне сезонне (в один і той же час) загострення внаслідок гіперчутливості до пилку дерев, злакових трав, цвілевих грибів.
— Які ще зовнішні чинники можуть спровокувати розвиток недуги?
— При полінозі алергеном може виступати не тільки пилок рослин, що цвітуть, а й на тлі зниженого імунітету і гіповітамінозу продукти з алергенними властивостями. Я маю на увазі мед, насіння, рослинну олію, горіхи, суниці, цитрусові, кавуни й дині. Викликати поліноз можуть також медичні препарати, що містять лікарські трави.
— А як розвивається це захворювання?
— Основним механізмом його розвитку є алергічна реакція негайного типу. Через контакт організму людини з алергеном розвивається реакція гіперчутливості з переважно опосередкованим вивільненням гістаміну та інших медіаторів.
— Поясніть, будь ласка, що відбувається з організмом.
— Гістаміни — це хімічні сполуки, які виробляє організм для боротьби з алергеном. Саме в місцях контакту з алергеном і виникають припухлості, запалення, набряки.
— Які саме засоби боротьби з алергічним ринітом застосовуються в наш час?
— Лікування сезонного алергічного риніту передбачає, насамперед, усунення контакту з алергенами, а також медикаментозну терапію й специфічну імунотерапію.
— Почнімо з превентивних, так би мовити, заходів.
— Профілактику слід починати за 2-3 тижні до початку цвітіння. З лікарських найбільш надійними засобами є препарати кромогліцієвої кислоти. Згідно з рекомендаціями Міжнародного консенсусу з лікування алергічного риніту 2000 року, хворим під час цвітіння «проблемних» рослин слід більше перебувати вдома, щільно закривати вікна та двері, використовувати захисні фільтри й систему клімат-контролю в автомобілях, на вулиці носити захисні окуляри, уникати сезонного відвідування відкритих ландшафтів, де в повітрі може міститися велика кількість пилку.
— А як бути, якщо загострення вже почалося?
— Необхідно звернутися до фахівця, який призначить необхідне медикаментозне лікування. Зазвичай, лікар-алерголог при загостренні сезонного алергічного риніту призначає один або кілька препаратів з топічною і системною дією. Вибір лікарських схем нерідко здійснюється емпірично. Найбільш поширена з них — поєднання системних антигістамінних і топічних протиалергічних препаратів з різних груп.
І досі широко використовуються системні антигістамінні засоби першого покоління, які приймають протягом 10 днів по одній пігулці двічі-тричі на день. Більш сучасний — кетотифен призначається пацієнтам на триваліший період — до трьох місяців. Його приймають по 1 мг двічі-тричі на добу. Але «золотим стандартом» серед фахівців вважаються антигістамінні препарати другого й третього покоління, що призначаються по 1 таблетці протягом 10–28 днів.
Водночас місцево (йдеться про аерозолі і краплі в ніс) використовуються судинозвужувальні засоби, або деконгестанти, протиалергічний нестероїдний препарат левокабастин, а також антихолінергічний засіб — іпратропіум бромід. Усі вони призначаються по 1–2 краплі 2–3 рази на день.
А ось через уповільнений терапевтичний ефект, із піком лише на 7–12-й день прийому, препарати кромогліцієвої кислоти застосовують переважно для профілактики загострень. Та у разі частих рецидивів захворювання і недостатньої ефективності антигістамінних засобів вони можуть застосовуватися також із лікувальною метою. Зазвичай, їх призначають по 1–2 дози 2–4 рази на день тривалими (до 6 місяців) курсами. Тільки при недостатній ефективності наведених схем терапії застосовують гормональні препарати — топічні глюкокортикостероїди, дозування яких підбирають індивідуально.
— Ви згадували специфічну імунотерапію. Невже, нарешті, винайдено вакцину від алергічного риніту?!
— Ну, напевно, тут ідеться не зовсім про вакцину, адже імунотерапія має у своєму арсеналі різні методи. Хоч алергеноспецифічна імунотерапія (АСІТ) є своєрідним щепленням, якщо хочете. При відсутності протипоказань вона проводиться в умовах спеціалізованого алергічного відділення або кабінету. А сам метод полягає у введенні в організм пацієнта зростаючих доз водно-сольового екстракту того алергену, до якого у хворого виявлена підвищена чутливість. Алерген може бути застосований місцево (інгаляційна, пероральна, інтраназальна імунотерапія) або підшкірно.
— Наскільки ефективним є цей метод?
— Своєчасно і грамотно проведена алергеноспецифічна імунотерапія, окрім пригнічення власне симптоматики, дозволяє зменшити потребу хворих у фармакологічних засобах і знизити ймовірність переходу сезонного алергічного риніту у бронхіальну астму. АСІТ впливає не на конкретний симптом, а на характер реагування організму на алерген, змінюючи патогенез. І тому впливає на всі патогенетичні ланки алергічного процесу.
Лікувальна ефективність цієї процедури буде тим вищою, чим раніше її буде проведено. Ефективність АСІТ може сягати 80–90 відсотків, а клінічний ефект в окремих хворих зберігається протягом п’яти років.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ