Нафтовидобувні держави мусульманського світу на 75% залежні від імпорту продуктів харчування, вони є відносно стабільними економічно. 57 країн із мільярдним населенням — це чималий ринок, здатний поглинути всю українську продукцію. Але, окрім цього, яловичину активно споживають майже в усіх інших країнах світу, причому найвищий рівень споживання, як правило, у найбагатших країнах.
Додатковою перевагою від розвитку відгодівлі та переробки великої рогатої худоби (ВРХ) є створення внутрішнього ринку збуту для майже 1 млн тонн фуражних зернових та 400 тис. тонн шротів. При цьому більш ефективно використовуватимуться відходи харчової промисловості, створюватимуться джерела додаткової виручки для виробників молока, розвиватиметься внутрішнє споживання якісної яловичини, започатковуватимуться додаткові робочі місця в сільській місцевості.
Саме тому на програмі розвитку виробництва, переробки та експорту яловичини нині фокусуються фермери, міжнародні організації, фахівці Держпродспоживслужби. Активно підтримують цей напрямок роботи ФАО та Європейський банк реконструкції і розвитку. Вони надають допомогу робочій групі, яка опікується ринком м’яса й затверджена Мінагрополітики й продовольства.
До робочої групи входять представники профільного міністерства, компетентних органів, котрі опікуються питаннями безпеки харчів, галузевих асоціацій, великих компаній, які займаються виробництвом і переробкою яловичини, фермери, експерти. Вони вже розробили автоматичний баланс попиту й пропозицій на м’ясо, що дозволяє досить швидко й ефективно відстежувати ситуацію на ринку й прогнозувати її розвиток.

Екс­пан­сія
Зараз ціни на м’ясо в Україні більшменш стабілізувалися. Порівняно зі світовими вони перебувають на відносно невисокому рівні — щодо кожного виду м’яса є свої причини цього. Розрив цін на м’ясо між світовими й вітчизняними створює передумови для розвитку експорту.
Останніми місяцями наш м’ясний експорт активізувався, з м’яса птиці він уже добре налагоджений, яловичина й свинина майже не експортувались. Причина в тому, що донедавна вітчизняну м’ясну продукцію в основному вивозили до Росії. Зараз торгівля з північною сусідкою припинилася, до інших країн пробитися набагато складніше, ніж сподівались українські виробники.
Споживання яловичини в нашій країні постійно зменшується, її частка майже не помітна в загальному балансі споживання м’яса. Більшість наших співгромадян сприймають яловичину як дієтичне, не дуже смачне, жорстке м’ясо і віддають перевагу найдешевшій курятині, яка завоювала 51% внутрішнього ринку, та відносно недорогій свинині. Яловичина в принципі не може бути дешевою і з часом тільки дорожчатиме, запевняють експерти.
Нині компанії та населення відгодовують ВРХ екстенсивним способом, витрачаючи стільки ж коштів на відгодівлю кілограма живої ваги, як і при інтенсивній відгодівлі. При цьому тварини зростають повільно і їхня забійна вага на 100–150–200 кг менша, ніж досягається в інших країнах, які отримують якісну яловичину.
Закупівельні ціни на ВРХ від населення та підприємств в Україні на 80% нижчі, ніж у закордонних державах. Україна ж може активно експортувати яловичину, адже попит на неї у світі досить високий. Україна має певні переваги порівняно із США, Бразилією, Аргентиною, які є основними постачальниками м’яса до арабських держав, бо вона ближче до них.
Цікавим ринком збуту яловичини може бути ЄС, бо Євросоюз традиційно й історично є неттоімпортером яловичини. За розрахунками експертів ФАО, відносно невеликі інвестиції дозволять налагодити досить ефективний бізнес із відгодівлі навіть молочних порід бичків ВРХ. Зараз цих бичків убивають за дватри дні після народження і відправляють на переробку.

Проб­ле­ми
Нещодавно частина експорту ВРХ пішла у живій вазі, але ціни на неї лише на 10–20% вищі, ніж при забої худоби, і на 70% менші, ніж для виробників з інших країн світу. Найбільша проблема для вітчизняних компаній полягає не у відгодівлі ВРХ, а у глибокій переробці м’яса, щоб продати все вирощене, а не лише найкращі шматочки м’яса.
Поки в нашій країні відсутні такі переробні підприємства. Вони мають бути відносно потужними — з обсягом забою на рівні 20–25 тис. голів, аби ефективно формувати експортні партії для продажу продукції в різні країни світу. Конкуренція на ринку переробки значно вища, тож компанії повинні використовувати новітнє ефективне устаткування.
Нині наші переробники економічно не готові до цього. До того ж м’ясна й переробна галузі не дуже консолідовані, немає потужних асоціацій, які б допомагали відстоювати інтереси вітчизняних виробників, просувати їхню продукцію на експорт.
Експерти робочої групи почали вивчати ринки Китаю, ПівденноСхідної Азії, арабського світу, Африки, аби визначити країни, до яких Україна може постачати різні види м’яса. В кінці року експерти звітуватимуть, на яких ринках, за якою ціною, яку продукцію, у якій упаковці можуть продавати наші виробники, а також із ким співпрацювати, як доставляти продукцію, де найбільш ефективно розміщувати виробництво, як відгодовувати поголів’я.
У травні Україна вперше почала експортувати поки що заморожену (не охолоджену, яка була б придатною для виготовлення дорогих високоякісних стейків) яловичину до В’єтнаму, Іраку, Йорданії, Єгипту. Це — перші результати зусиль із просування експорту, які мають потягнути за собою попит на яловичину вищої якості, зокрема мармурової.
Щороку наша країна втрачає майже 800 тис. бичків молочних порід. Це великі фінансові втрати, які можна перетворити на прибутки. Для відгодівлі ВРХ можна використовувати частину кормів, які зараз експортуються, зокрема ячмінь і кукурудзу, фуражну пшеницю, шроти олійних культур, відходи виробництва пива, алкогольних напоїв, переробки цукру.
Сьогодні ці протеїнові корми малоефективно використовують при відгодівлі ВРХ. У Сполучених Штатах відгодівля ВРХ, з якої отримують високоякісну яловичину, в основному базується не на зерні, а на відходах від переробки зернових. Використовувати зерно кукурудзи у цьому процесі американці вважають дорогим задоволенням.
Представники українських зернових асоціацій уже давно говорять про доцільність створення виробництва біоетанолу. Воно могло б зменшити залежність країни від імпорту енергоносіїв і сприяло б створенню хорошої кормової бази для відгодівлі ВРХ до мармурової кондиції.

Бар’­єри
Нині вітчизняні виробники все активніше завойовують продовольчі ринки Євросоюзу: починали з меду, риби, м’яса птиці, молока і молочних продуктів. Цьому передували стандартні процедури, чітко регламентовані законодавством ЄС. Ринок ЄС необхідний нам, бо система держконтролю ЄС визнається у багатьох країнах світу.
Навіть вибагливий Китай розглядає свої претензії до інших країн через призму звітів, які надає спецдепартамент Єврокомісії. Це відомство використовує прозорий механізм достовірної інформації, з яким не може зрівнятися жоден компетентний орган світу. Це визнають і США, що в принципі наближається до такого високого рівня прозорості.
До того ж система контролю якості й безпеки харчів у ЄС є найбільш ефективною, тому її визнає більшість держав світу — 40 країн автоматично визнають рішення щодо надання права експорту іншим державам до ЄС. Україна почала процедуру доступу яловичини на ринки ЄС у 2008му, тоді було зроблено перший запит до Єврокомісії з проханням надати нашій країні можливість пройти верифікацію системи контролю.
У 2009му до нас прибула місія європеревіряльників. Вітчизняні виробники отримали 15 зауважень, дев’ять із них виконали відразу, з виконанням решти зауважень виникли складнощі. Тож процедура доступу яловичини до євроринку була відсунута на кілька років. До того ж наша система контролю увійшла в період реформ, як і Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин.
Як відомо, європейці прискіпливо оцінюють здоров’я тварин, м’ясо яких вживають у їжу. Україна з 1992 року є членом Міжнародного епізотичного бюро, до якого входить більше 180 країн. Наша держава однією з перших, у 2009му, пройшла оцінку ветеринарної служби, отримавши непогані результати порівняно з іншими країнами. Але у зв’язку з тим, що ветслужба була реформована, постає питання проведення повторної оцінки з відповідними вимогами стандартів Світової організації охорони здоров’я тварин.
Наша країна у списку хвороб, які впливають на торгівлю, є благополучною за більшістю з них. Але нещодавно з’явився новий стандарт Міжнародного епізотичного бюро щодо хвороб, які є транскордонними, трансемісійними, зіставними для людей і тварин. Тож Україна ще має отримати благополучний статус щодо певних хвороб.
Позаторік, коли велися переговори з Єврокомісією, Україні надали меседж, що всі країни ЄС мають благополучний статус щодо губчастоподібної енцефалопатії ВРХ. Тож для того, аби в нашій державі повторно інспектували систему контролю, вона має запевнити Єврокомісію, що вже на шляху до отримання статусу благополуччя.
Пріон губчастоподібної енцефалопатії непросто ідентифікувати і складно знищити: звичайні віруси й бактерії гинуть при температурі +60–95°С, небезпечний пріон — при 130°С і вище. Традиційним кип’ятінням його не злякаєш, тому хворобу називають однією з найбільш небезпечних. У людини вона має прояви, подібні до хвороби Альцгеймера.
Аби отримати статус благополуччя з губчастоподібної енценфалопатії, треба набрати більше 1500 балів за певною шкалою. Державі треба виділяти гроші, аби кожного року ветеринари досліджували стан здоров’я тварин старше 30 місяців, і Україна доводила світу, що вільна від пріону, який викликає небезпечну хворобу. Поки така процедура у нас не започаткована, на моніторинг, за оцінками фахівців, треба 35 млн грн.
Держпродспоживслужба запропонувала Мінагрополітики включити ці кошти до програми розвитку АПК до 2020 року. Зараз ця ідея опрацьовується міністерствами і відомствами. Пропонується долучити до фінансування важливої справи й бізнес.
Нещодавно велику рогату худобу почав активно вражати вірус молекулярного дерматиту. Хвороба вже швидко розповсюджується територією Балкан і Росії, у сусідніх із РФ країнах. Україна ввела заборону на імпорт продукції із зон ризику, де виявлено небезпечну хворобу. Не всі держави з цим погоджуються, тож наші фахівці оцінюватимуть ефективність запобіжних заходів.
На жаль, епізотична ситуація у світі не покращується, вже є проблеми з ящуром. Ризики зростають, тож треба посилювати державний контроль за здоров’ям тварин.
Ускладнює підкорення європейського ринку яловичини і ситуація з ідентифікацією та реєстрацією ВРХ. Така ідентифікація може вважатися ефективною, дієвою й такою, що відповідає світовим вимогам, коли простежує переміщення мінімум 85% тварин від загального поголів’я ВРХ, 15% — молодших за три місяці.
Поки Україні далеко до цього: є великі проблеми зі створенням і веденням реєстру ВРХ, контролем за переміщенням тварин. Саме через це Україна ще не запрошувала місію Єврокомісії для перевірки виробництва яловичини. Треба якнайшвидше вирішити ідентифікаційні проблеми, бо другий негативний звіт євроконтролерів про відповідність нашої яловичини євростандартам не піде на користь нашій країні і її підприємствам.
В Єврокомісії розуміють, що ситуація з ідентифікацією ВРХ у нас не просто складна, а занадто складна. На першому етапі планувалося провести ідентифікацію за рахунок коштів держбюджету, але внутрішні процедури перевірок створили громіздку, недієву систему, яка не відповідає європейським вимогам і потребує багато коштів. Тож систему треба було змінювати.
Створили Агентство ідентифікації та реєстрації ВРХ, воно вибудувало мережу агентів. Потім прокотилася хвиля їх скорочення, ідентифікаційні функції передали ветеринарам. Економічно займатися ними ветслужбі недоцільно (вартість послуги — 5 грн 60 коп), у неї є багато інших завдань, а фахівців скорочують, бо був створений новий орган — Держпродспоживслужба.
Експерти ФАО пропонують створити спеціальне агентство, яке адмініструватиме електронну систему ідентифікації та реєстрації ВРХ, реалізуватиме спецбірки і буде незалежним агентом, працюватиме на ринкових засадах.
Елла НОВАК