Економіка у надтяжкому стані. Причини цього були закладені не лише провальною політикою колишньої влади, а й відсутністю реформ упродовж останніх 25 років. Торік реальний ВВП упав на майже 7%, промвиробництво скоротилося на 10,1%, експорт товарів і послуг зменшився на 20%, споживча інфляція сягнула 24,9%.
Нині ситуація за інерцією залишається напруженою. Негативну динаміку демонструють усі сфери економічної діяльності. У січні падіння промвиробництва досягло 21%. Інфляція залишалася завищеною, відчувався сильний тиск на курс гривні. У першому кварталі цього року ВВП упав на 6,5%, а у річному вимірі (порівняно із січнем-березнем 2014-го) — на 17,6%. До цього гіршим був результат жовтня-грудня 2014-го, коли економіка втратила 14,8%.
Правда, аналітики втішають, що таке суттєве падіння ВВП у річному вимірі викликане порівнювальною базою, тим, що у першому кварталі минулого року економіка просіла лише на 1,2%. З усіх причин її цьогорічного падіння експерти виділяють скорочення промвиробництва і торгівлі. Промвиробництво впало у першому кварталі на 21,4%, а торгівля — на 24%.
ВВП зменшувався не так сильно завдяки сільському господарству, яке у першому кварталі обміліло лише на 4,7%. Правда, січень-березень не є ключовими для вітчизняного АПК. Вирішальними стануть результати майбутнього врожаю, які вплинуть на економіку пізніше. За розрахунками Міністерства сільського господарства США, врожай зернових в Україні цьогоріч сягне 55 млн т проти торішніх 64 млн, тобто зменшиться на 14%.
Вплинули на економіку девальвація гривні й подорожчання енергоносіїв. І вона змінила свою структуру. Енергомісткі виробництва і залежні від імпорту металу почали скорочуватися. За чотири місяці 2015-го кількість юросіб зменшилась із 1,3 млн до трохи більше 1 млн. Це також свідчить про уповільнення економічної активності.
Борги наші
Міжнародне рейтингове агентство Moody’s знизило суверенний кредитний рейтинг України з Саа3 до Са з негативним прогнозом. Боргові зобов’язання з таким рейтингом вважаються високоспекулятивними і близькими до дефолту. Агентство пояснює, що головною причиною зниження рейтингу стала ймовірність суттєвих збитків у зовнішніх приватних кредиторів через плани нашого уряду реструктуризувати більшість єврооблігацій.
Вартість п’ятирічних єврооблігацій України на 2,6 млрд дол., випущених у 2012-му, впала на 1,8% до 38,66% номіналу на загрозі дефолту суверена. Без успіху переговорів про реструктуризацію боргів МВФ може не дати кредитів Києву. При цьому м’який варіант реструктуризації, виключно за рахунок пролонгації зобов’язань, є неприйнятним.
Якщо у докризовий період зовнішньоборгові позиції України виглядали безпечними, то дві кризові хвилі сформували високоризикове боргове середовище, зазначають експерти. Боргові сплати та обслуговування (в іноземній валюті) Україна може здійснювати лише за успішної зовнішньоекономічної діяльності. Це нині надто складно.
З початку кризи 2008–2009 років майже втричі зросли боргові зобов’язання уряду та НБУ. Нацбанк після значних запозичень 2010–2011 років зумів зменшити свої борги, а уряд продовжував активно виходити на зовнішні ринки за грошима. І вже в 2011-му сукупний зовнішній борг уряду та НБУ вперше за останнє десятиліття перевищив рівень валових валютних резервів країни — 30 млрд дол.
Тому у кризову хвилю 2013–2014 років Україна ввійшла не лише зі значним зовнішньоторговельним дефіцитом і зниженням інвестзалучень, але й із надмірним зовнішньоборговим тиском, який посилював і без того високий девальваційний тиск. Тож експерти не впевнені в тому, що девальваційний тиск може зменшитись, оскільки негативне сальдо рахунку поточних операцій і величина держборгу залишаються високими.
Вкрай небезпечною для зовнішньоборгової позиції України є надто високий рівень короткострокових боргів (державного і приватного) і довгострокових, за якими цьогоріч добігає термін погашення.. Якщо за кризи 2008–2009 років обсяг резервів НБУ не дуже відрізнявся від величини короткострокового боргу, то в 2013–2014 роках резерви утримувалися на низькому рівні за стрімкого зростання обсягів короткострокових боргів.
Нині короткостроковий борг у чотири-п’ять разів перевищує рівень валютних резервів країни. І є чинником стійкого зростаючого попиту на іноземну валюту. Це формує серйозний девальваційний тиск на нацвалюту. Хоча значна частина короткострокових боргів пов’язана з відновлюваними торговельними кредитами і з кредитами від іноземних материнських компаній, їх обслуговування може створювати валютні напруження.
Складнощі
Зовнішньоборгові складнощі посилюються тим, що в борговій структурі значна частка сформована як великими державними (або за держучастю) підприємствами (в тому числі системними монополістами, це — «Нафтогаз», «Укрзалізниця», «Укравтодор»), так і підприємствами, які мають держпільги або гарантії (тож держава несе фінвідповідальність).
Діяльність таких підприємств донині залишається непрозорою та низькорезультативною, що спричиняє перманентний девальваційний тиск, підкреслюють експерти. Валютний шок коштує дорого для економіки країни не тільки через втрату вартості нацвалюти, але й через втрату резервних активів. Це ускладнює підтримку платіжного балансу і проведення державою зовнішньоборгових виплат. Причому неспокій на валютних ринках зберігається ще довго після припинення шоку безпосередньої дії.
Внутрішній борг утворений переважно за рахунок облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП), кошти від яких спрямовуються на покриття дефіциту держбюджету або на докапіталізацію «Нафтогазу». Стрімке зростання обсягів ОВДП почалося за глобальної кризи 2008 року. Потреби фінансування держвидатків у кризовому 2009-му вимагали дорогих внутрішніх фінзалучень.
Оскільки значна частка ОВДП має коротко- та середньостроковий термін погашення, то вже за два-три роки ринок ОВДП вичерпав свої можливості. У 2011–2012 роках чисте фінансування через ринок ОВДП було радше символічним. Фактично воно залучалося лише для того, аби забезпечити виплати за облігаціями попередніх років.
У 2013-му потреби популістського розширеного фінансування дозволили отримати високе позитивне сальдо навіть незважаючи на найбільші виплати за облігаціями попередніх років. Проте оскільки у структурі державних цінних паперів, як і раніше, переважають короткострокові облігації, то й дорогі виплати за облігаціями 2013-го і попередніх років не дозволили отримати значне фінансування потреб торішнього держбюджету навіть за умов здорожчання. Торік дохідність ОВДП перевищила 14%.
Ще однією особливістю ринку ОВДП експерти називають структуру власності облігацій. Якщо напередодні кризи 2008-го із загального обсягу 8,8 млрд грн ОВДП, що перебували в обігу, близько 7 млрд грн належали комбанкам і нерезидентам, то наприкінці 2008-го із 17 млрд грн — половина належала НБУ, а нерезиденти практично вийшли з ринку.
Торік із загального обсягу 311 млрд грн ОВДП в обігу НБУ утримував облігацій на 193 млрд грн, інші українські банки (переважно державні) володіли облігаціями на 85 млрд грн. На нерезидентів і решту учасників ринку припадало близько 10% усіх облігацій в обігу. Тобто левова частка українського внутрішнього боргу профінансована НБУ, в тому числі через державні українські банки.
Динаміка і характер розміщення ОВДП вказують на формування дорогої боргової піраміди, переважно за рахунок ресурсів НБУ, підкреслюють експерти. Вона за слабкої економічної динаміки може привносити додаткові ризики на фінансовий та валютний ринки.
Застереження
В Україні донині не створено базис стійкого економічного відновлення, роблять висновок експерти Центру Разумкова. Відтак відбувається консервація виробничого сектора і рівня добробуту населення. Це обмежуюче впливає на сукупний попит, пригнічує підприємницьке середовище. Тому черговий економічний обвал 2014 року не став несподіванкою. Навпаки, був значною мірою прогнозований, особливо в умовах посилення зовнішніх негативних впливів.
Нинішнє економічне падіння є не стільки наслідком короткострокового політико-економічного шоку та російської агресії, скільки результатом слабкої економічної політики влади попередніми роками. Економічна політика колишньої влади була наднепрофесійною. Хоча економіка зростала після кризи 2009-го, але до 2012-го її зростання становило всього 0,2% лише завдяки маніпуляціям зі статистичними даними.
В Україні кризові процеси 2013–2014 років можуть інтерпретуватись як поновлення і пожвавлення кризових процесів 2008–2009 років. Тому неналежна увага до чинників розгортання та поглиблення кризових впливів формує високі ризики поновлення кризових шоків, зазначають експерти.
Світове посткризове відновлення вкотре висвітлило вагомість інвестицій для забезпечення економічної міцності країни. Держави, яким удалося підтримати інвестиційну привабливість і не допустити інвестобвалу в період глобальної кризи, досягли значно кращих результатів посткризового відновлення. Чим меншими були втрати країн в інвестобсягах, тим меншими були втрати в економічній динаміці й у доступі приватного сектора до фінресурсів.
В Україні інвествтрати 2008–2009 років суттєво погіршили готовність світових інвесторів до входження в країну. А недолуга інвестполітика 2010–2013 років по суті відвернула інвесторів (вітчизняних і міжнародних) від вітчизняної економіки. Наслідком цього стало подальше вимивання інвестиційного потенціалу.
Тому в кризу 2013–2014 років Україна ввійшла у вкрай послабленому стані й не мала вагомих важелів протидії новій кризовій хвилі. Україна опинилася серед інвестиційних аутсайдерів. Сьогодні експерти не бачать чинників, за рахунок яких удалось би помітно покращити інвестиційні позиції країни. Тому найближчими роками слабкість інвестпроцесів стримуватиме економічне відновлення країни.
Кабмін розробив три сценарії розвитку вітчизняної економіки. Нині аналітики вважають імовірним найбільш песимістичний. Він передбачає падіння економіки на 11,9% при інфляції 42,8%. За другим сценарієм, ВВП зменшиться на 8,6% з інфляцією 38,1%. Але навіть при цьому від влади не очікують переписування держбюджету-2015. Адже гривневі доходи держскарбниці за високої інфляції суттєво перекривають цифри, записані у кошторисі.
Мінфін активно рапортує про перевиконання планів надходжень із деяких податків, інколи — до 25%, бо за рахунок зростання цін росте і виручка платників податків, незважаючи на падіння обсягів продаж. До того ж влада знову почала погано повертати ПДВ, скорочуючи цим поточні витрати бюджету.
Плани
Причини нинішньої кризи урядовці вбачають у повній відсутності реформ за останні 25 років. І зараз країна стоїть перед вибором — проводити складні структурні реформи чи стагнувати й деградувати і в результаті отримати ще складнішу кризу. Ці реформи не потрібні МВФ, Світовому банку чи ЄС. Вони необхідні Україні, бо люди хочуть жити в країні з перспективною, зростаючою економікою.
По суті, треба створювати абсолютно нову економіку, яка б базувалася на принципах чесної конкуренції, інноваціях, законах глобального ринку і не була планово-адміністративною. Зараз перед країною стоять два завдання — стабілізувати ситуацію, зробити все, щоб економіка почала рости у 2016 році, кажуть урядовці.
Цьому має посприяти допомога від МВФ та інших фінінститутів. Це відновить резерви Нацбанку, допоможе стабілізувати валютний курс і повернути довіру до банківської системи. Коли бізнес і населення повернуть депозити в банки, фінустанови почнуть кредитувати економіку, і вона запрацює.
Уряд сподівається на відновлення і зростання економіки у 2016 році на 2% за інфляції 9%. Номінальний ВВП передбачається на рівні 2,1 трлн грн, валютний курс — 22,5 грн за долар. Кабмін затвердив план заходів на 2015 рік, де чітко прописано, що треба робити, в які строки і хто відповідальний. За майже половину заходів відповідає Мінекономрозвитку. Якщо цьогоріч більша частина завдань буде вирішена, є реальний шанс жити в іншій країні.
Надзвичайно важливою є дерегуляція. Для неї вже чимало зроблено. Ухвалено Закон «Про ліцензування та дерегуляцію» і постанову Кабміну, яка скорочує чимало регуляторних обмежень, особливо тих, що стосуються сільськогосподарської галузі. Скасовано карантинні сертифікати на зерно, строки видачі фітосанітарних сертифікатів. На жаль, залишилися карантинні сертифікати на ліс. Через фірми-прокладки доводиться платити 1500 грн за контейнер лісу. З цим влада обіцяє боротися.
Робота з дерегуляції триває, нещодавно на засіданні Нацради з реформ вирішили оголосити повномасштабну хвилю дерегуляції — запуск процесу гільйотини. Актуальна тема — управління держпідприємствами. Влада обіцяє підвищувати ефективність і прозорість їх роботи, починати приватизацію на вигідних умовах. Вже запроваджено нову систему призначення керівників, всі держкомпанії зобов’язано відкрити свою фінзвітність.
Цьому вони дуже опираються. Грошовими потоками управляють директори, деякі депутати. Таку практику влада обіцяє припинити. Держкомпанії мають працювати на державу, платити дивіденди у держскарбницю.
Елла НОВАК
