Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Жовтень 21, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 29 Березень 2019 12:25

Олександр Круковський: ми не обділені увагою глядача

Rate this item
(0 votes)

Цього року свій 50-літній ювілей святкує Київська академічна чоловіча хорова капела ім. Левка Ревуцького. Про історію цього творчого колективу, його надбання розповідає генеральний директор Капели Олександр Круковський.

— Витоки нашого колективу сягають 1969 року, — говорить Олександр Олександрович. — Рішення про його створення було ухвалено на засіданні президії Музично-хорового товариства Української РСР — однієї з небагатьох громадських організацій, що існували за часів колишнього СРСР.

За період, що минув відтоді, багато води утекло в Дніпрі, а наші виступи, як і раніше, продовжують користуватись успіхом. І не тільки серед жителів столиці, а й усіх українців.
Для того щоб переконатись у достовірності моїх слів, достатньо завітати на наш концерт: там ви зустрінете не тільки киян, а й жителів інших міст нашої країни, які, довідавшись про наш виступ, спеціально приїжджають до столиці. Принаймні я особисто знаю кілька таких випадків.
— У ті роки, мабуть, виступали не лише у Києві?
— Звісно, що ні: перший концерт колективу відбувся наприкінці 1970-го під орудою заслуженого діяча мистецтв України, головного диригента Семена Дорогого.
Після цього почались активні гастролі Україною: наші артисти побували в усіх областях, виступаючи як у палацах культури, так і у сільських клубах і навіть просто неба! І скрізь Капелу зустрічали бурхливими оплесками, запрошуючи приїхати ще.
Тож не дивно, що через 4 роки колективу було присвоєно ім’я Левка Ревуцького — видатного класика української музики. Згодом Семена Васильовича у кріслі керівника змінив Євген Савчук, який сьогодні очолює інший творчий колектив — Національну академічну капелу «Думку».
Користуючись нагодою, не можу не згадати добрим словом і народного артиста України Зіновія-Богдана Антківа: він незмінно керував колективом чверть століття. Богдан Богданович одним із перших українських диригентів звернувся до української духовної музики, літургій Кирила Стеценка, Олександра Кошиця, Миколи Леонтовича та інших корифеїв.
Саме за часів його керування вперше відкрито прозвучали стрілецькі та повстанські пісні нашого народу — пісні, які раніше навіть згадувати було заборонено. Саме за ініціативою цієї людини до репертуару як основні увійшли світова класика, український фольклор, духовна спадщина.
Завдяки його подвижницькій праці репертуар Капели постійно оновлювався — розшукувалися, виконувались і записувалися незаслужено забуті сторінки української хорової музики. Зокрема, колядки, щедрівки, старовинні кантати і навіть розспіви Києво-Печерської лаври. А також твори Дмитра Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, Миколи Лисенка і Кирила Стеценка.
Після смерті Богдана Богдановича Капелу очолював Юрій Курач, який до цього, починаючи з 1984-го, обіймав посаду диригента.
Завдяки зусиллям та енергії Юрія Володимировича було записано майже 30 компакт-дисків, в яких зібрано велику мистецьку спадщину Капели, Капела стала лауреатом І премії на Міжнародному фестивалі духовної музики «Хайнувка-2010» у м. Білостоці (Польща).
— А у колективі багато людей?
— Колектив налічує близько 40 високопрофесійних музикантів, які зберігають традиції українського духовного, музичного і культурного відродження.
У репертуарі хору, окрім української музики, є твори слов’янської та зарубіжної церковної і класичної хорової музики як a capella, так і в супроводі.
Серед них «Реквієм» Л. Керубіні, опера-ораторія І. Стравінського «Цар Едіп», 13-а симфонія
Д. Шостаковича та багато іншого.
Потужний чоловічий спів прикрашають чудові солістки — заслужена артистка України Валентина Іваненко та Вікторія Заболоцька.
Одним зі старожилів колективу можна без перебільшення назвати помічника головного диригента Віктора Грицишина, який досконало володіє знанням специфіки чоловічого хору, принципами його звучання, досконало володіє професією аранжувальника.
У творчому доробку Віктора Миколайовича багато яскравих різноманітних творів для чоловічого хору від канонічних церковних богослужінь, українських народних пісень до сучасних (Queen, Scorpions та ін.).
Твори в обробках Грицишина у виконанні Капели ім. Л. Ревуцького звучали в концертних залах багатьох міст Великобританії, України, Франції, Бельгії, Італії, Люксембургу та ін.
— Розкажіть, будь ласка, про нові програми та проекти.
— Репертуар Капели постійно оновлюється та розширюється. Ми намагаємося відгукнутися на вимоги часу, тому дуже багато працюємо над новими програмами, додаючи їм сучасності, використовуємо нові форми вираження.
Наприклад, у програмі «Народжена вільною», яка була створена за підтримки Департаменту культури КМДА та презентована 19 жовтня 2018 року у Центральному будинку офіцерів, дуже велику роль займає відеоряд, який протягом усієї програми супроводжує пісні. А також до програми був залучений Театр тіней «Данко», що при Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».
Ми додали до програми літературну складову, а також у програмі використано листи з АТО, малюнки дітей на фронт.
Нещодавно ми вдруге виступали з програмою «Народжена вільною» — музично-літературною композицією. Цього разу ми присвятили концерт 5-річчю Революції Гідності і запросили до зали КМДА всіх охочих.
Концертна програма складалася з кількох розділів: пісні, які прозвучали, відображали козацьку добу України, її боротьбу за незалежність, буремні часи ХХ століття, коли постала Українська Народна Республіка, яку більшовицька Росія утопила в крові нашого народу.
Звісно, що не забули і сьогоднішню війну українців, яку вони ведуть із тією ж Росією, правда, цього разу вже не ленінською, а путінською. Кожна пісня — це історія якоїсь події.
Наприклад, «У туркені по тім боці» присвячена морському походу отамана Гамалії до Стамбула для визволення українських бранців, а «Ой, чого ти почорніло, зеленеє жито» відображає дванадцятиденну битву Війська Запорозького з армією Речі Посполитої, що відбулася під Берестечком і трагічно закінчилася для України.
А хіба можна було слухати без сліз «Батуринську колискову», яку написав Тарас Комапченко, присвятивши її жителям Батурина, яких росіяни вирізали за наказом свого царя?
Емоції глядачів, судячи з їхньої реакції, зашкалювали, і нас по закінченні концерту проводжали бурхливими аплодисментами.
Ми весь час перебуваємо у пошуку. Так, одним з експериментів, який мав дуже широкий розголос та успіх, був проект «Музична прогулянка Андріївським узвозом». Співаки проводили екскурсію найромантичнішою вулицею Києва, зупиняючись на десятьох локаціях, і після короткої історичної довідки про місце зупинки виконували твори, пов’язані з цим місцем.
Нашими зупинками були сходи біля Десятинної церкви, Андріївська церква, будинок Річарда і пам’ятник Т. Шевченку роботи І. Кавалерідзе. Вийшов дуже цікавий проект.
Минулого літа ми організували та провели Фестиваль «Фром-ту» (From-to). Надзвичайно цікавий формат Фестивалю викликав відгук і широку зацікавленість.
Для учасників Фестивалю була можливість проявити себе в новому, незвичному амплуа та відійти від штампів. Класичні колективи виконували нестандартну для себе музику — рок, поп, джаз і навпаки: рок-, поп-колективи виконували музику класичного репертуару у своєму баченні.
На цьому Фестивалі Капела вперше виконувала твори з репертуарів груп «Скорпіонс», «Квін», «Омега», «Статус-кво» під супровід рок-бенду.
У 2017 році на базі Чоловічої капели ім. Ревуцького був створений квартет «Імпрессіо». В програмах квартету також бере участь солістка Капели Анна Зарецька (сопрано).
Квартет виконує вокальні твори у популярному у світі стилі classical crossover, що поєднує в собі класичну музику з різними сучасними напрямками та виступає як на великих сценах, так і на невеликих майданчиках.
Квартет бере участь у виставі Київського академічного театру «Колесо» — «Ми, Майдан». Ця вистава отримала почесну нагороду «Київська пектораль» у 2017 році.
Незважаючи на дуже малий час існування, квартет «Імпрессіо» має у своєму творчому доробку три сольні програми.
— Чи гастролюєте Ви Україною?
— Так, ми активно беремо участь у різних фестивалях. На початку року ми їздили в Івано-Франківськ на Фестиваль «Коляда на Майзлях», де виступали разом із народною артисткою України Ніною Матвієнко.
У жовтні минулого року брали участь у Фестивалі «Покрова на Хортиці» (Запоріжжя), квартет «Імпрессіо» брав участь у Фестивалі «Українська Бессарабія» (Білгород-Дністровський). Це я назвав декілька міст, а взагалі ми багато їздимо Україною з дуже різноманітними програмами.
— Хотілось би, Олександре Олександровичу, почути і про молодих виконавців. Хто вони, майбутнє Капели?
 — Так, зараз Капела омолоджується. У нас у колективі з’явилося багато молодих та дуже талановитих виконавців.
Щоб потрапити у Капелу, треба пройти конкурсний відбір. Хлопці обов’язково повинні мати вищу музичну освіту.
— Хто саме оцінює творчі здібності претендента на членство у Капелі?
— Творчі здібності та вміння оцінює конкурсна комісія на прослуховуванні.
— Знаю, що свого часу за ініціативи та сприяння заслуженої артистки України, професора Київської консерваторії Елеонори Виноградової було створено хор хлопчиків та юнаків. Розкажіть, будь ласка, про нього. Наприклад, скільки дітей у цьому хорі, як вони репетирують, які твори виконують.
— При Капелі працює хор хлопчиків та юнаків, яким незмінно вже 30 років керує Аїда Зайцева — заслужена артистка України. Зараз цей хор активно готується до відзначення свого 30-річчя. Наскільки я знаю, до святкування запрошуються і ветерани хору. Цікаво, що цей ювілей збігається з ювілеєм Аїди Зайцевої.
Хор налічує близько 70 учасників у різних вікових групах. Є зовсім маленькі — від 6 років, ну і старша група — до 25 років.
Хлопці мають дуже складний та цікавий репертуар. А ще вони беруть активну участь у концертних програмах Капели.
Хор хлопчиків та юнаків отримав звання лауреата Міжнародних фестивалів мистецтв в Угорщині, Великобританії, США, Німеччині, Іспанії, Італії, Республіці Білорусь, Польщі, Росії та інших.
У минулому році хор хлопчиків та юнаків посів перше місце на Фестивалі «Хайнувка-2018» (Польща) та перше місце на «ЩедрикФесті» (Україна).
— У назві Капели є слово «муніципальна». Чи означає це, що очолюваний Вами колектив утримується за рахунок столичного бюджету?
— Так, левова частка на утримання колективу фінансується з бюджету міста.
— Чи виступаєте нині поза межами України?
— На жаль, зараз ми не маємо зарубіжних гастролей. Але ми ведемо активні переговори щодо зарубіжних поїздок.
— Розкажіть, пане Олександре, трохи про себе, зокрема, як, де і коли почався Ваш творчий шлях?
— Щодо початку мого творчого шляху, то я закінчив музичну школу-десятирічку ім. М. Лисенка і був у першому наборі диригентсько-хорового факультету, потім була Київська консерваторія. Її я закінчив як диригент хору.
Потім працював у різних філармоніях Радянського Союзу, дуже багато гастролював.
По закінченні активної гастрольної діяльності багато років працював музичним керівником та директором-розпорядником Київського академічного театру «Колесо». Здійснив музичну частину постановки у 16 виставах. Працював як композитор. В агентстві з авторських прав я йду як композитор великих форм.
А у 2016 році я пройшов конкурсний відбір і став генеральним директором Капели. За новим Законом України «Про культуру» керівники визначаються за конкурсом. З того часу я очолюю Капелу ім. Ревуцького.

Інтерв’ю провів
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».