У 1934 році, закінчивши ФЗУ, прийшов працювати у «Метробуд» електромонтажником, продовжуючи грати в театрі. У 1935 році був переведений у професійний склад театру. У 1936–1937 роках грав також у Театрі ляльок при Московському палаці піонерів.
У 1939 році перейшов в організовану Олексієм Арбузовим і Валентином Плучеком Московську державну театральну студію («Арбузовська студія»), де пропрацював до початку війни. Виконав роль Альтмана у виставі «Місто на зорі» О. Арбузова.
Спочатку виступав під своїм справжнім прізвищем Храпинович, потім — під артистичним псевдонімом Гердт (який наприкінці 1930х років став його офіційним прізвищем). Ім’я та по батькові — Зіновій Юхимович — з’явилися вже після війни. За спогадами друзів, псевдонім був запропонований йому О. Арбузовим на честь популярної у 1920х роках балерини Є. Гердт.
Брав участь у війні. У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт. У грудні 1941 року закінчив спеціальні короткострокові курси у Московському військовоінженерному училищі й був направлений на Калінінський, а потім — на Воронезький фронт. Воював на посаді начальника інженерної служби 81го гвардійського стрілецького полку 25ї гвардійської стрілецької дивізії. Гвардії старший лейтенант.
12 лютого 1943 року на підступах до Харкова при розмінуванні мінних полів противника для проходу радянських танків був важко поранений у ногу осколком танкового снаряда. Після одинадцяти операцій, найважливіші з яких виконала провідний хірург Боткінської лікарні Ксенія Вінцентіні (дружина конструктора Сергія Павловича Корольова), акторові зберегли пошкоджену ногу, яка з тих пір була на 8 сантиметрів коротшою за здорову і артист сильно кульгав. Зіновій Гердт був інвалідом війни III групи.
До 25 червня 1945 року працював у Московському театрі молоді при дирекції фронтових театрів. У 1945–1982 роках він — актор Центрального театру ляльок під керівництвом Сергія Образцова. Гердт гастролював із театром в Японії, США та інших країнах.
З 1983го по 1992 рік Зіновій Гердт працював актором МАДТ імені М. М. Єрмолової. Грав також у Театрі «Современник» (вистава «Монумент» Е. Ветемаа, 1977), у Міжнародному театральному центрі ім. М. М. Єрмолової.
У кінематограф прийшов як актор дубляжу, довгий час залишаючись за кадром. У 1961 році він уперше прочитав закадровий текст у картині «Дев’ять днів одного року». Його голос звучав у кінокартинах «Хочете — вірте, хочете — ні...», «Зигзаг удачі», «Спорт, спорт, спорт», «Дванадцять стільців». Гердт не просто читав, а розповідав, вкладаючи душу. Його голосом говорили і зарубіжні актори, і мультиплікаційні герої.
Візитними картками Гердтакіноактора стали ролі фокусника Кукушкіна у фільмі Петра Тодоровського «Фокусник» і шахрая Паніковського у «Золотому теляті» Михайла Швейцера.
На телебаченні він працював з 1962го по 1966 рік — із перервами на гастролі та зйомки вів передачу «Кінопанорама». Через складнощі з графіком пішов із телепередачі, його наступником став Олексій Каплер. У 1990х роках був ведучим авторської програми «Чайклуб» на каналі «ТВ6 Москва». У 1991 році брав участь в останньому випуску капіталшоу «Поле чудес» із Владом Лістьєвим. 29 грудня 1994 року був у гостях у Влада Лістьєва в останньому випуску програми «Час Пік».
Зіновій Гердт — артистлялькар, актор кіно, ведучий «Кінопанорами», артист театру. Ті, хто близько знав його, кажуть, що це лише складові великої і дуже життєлюбної планети під назвою «Гердт» або «Зяма». Він пишався, що так його називали не тільки друзі, але й глядачі.
Помер Зіновій Гердт 18 листопада 1996 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ