Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Сiчень 25, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Сiчень 2014 02:00

Радикалізм і вуличні протести – не кращий спосіб вирішення проблем

Rate this item
(0 votes)

Ще не так давно вуличні протести в нашій країні ми спостерігали лише по телевізору. Але, на жаль, нині радикалізм перетворився в Україні не на міфічну, а на цілком буденну реальність. Він відсторонив на другий план такі поняття, як гуманізм, милосердя і людяність, зробивши своєю «візитною карткою» ненависть і страх. Події останнього часу змушують серйозно замислитися над питанням, чи в безпечному світі ми живемо? Чи здатні силові структури гарантувати нам спокій в умовах вуличних протистоянь? 

На думку багатьох аналітиків, сучасний радикалізм, як нове світове явище, виник наприкінці ХХ ст., насамперед, тому що у світі загострилося економічне, ідейне і політичне протистояння. Тому боротися з цим явищем можна лише методами недопущення конфліктів саме у цих сферах. Якщо раніше своїми об’єктами тиску радикали обирали окремих осіб, конкретних політичних лідерів, то зараз акції стають дедалі масштабнішими і проводяться з метою досягти якомога більшого соціального резонансу — заявити про себе через ЗМІ, викликати по можливості міжнародний резонанс.

Виникає питання, чи можна нині ефективно боротись із радикалізмом вулиці силами правоохоронних органів та судової системи? Позитивна відповідь ускладнюється тим, що дух радикалізму, на жаль, проникає скрізь, у тому числі й у свідомість окремих правоохоронців, яким доводиться витримувати неабиякі психологічні навантаження, а вони до цього не готові. Таким чином, агресивна дія однієї сторони викликає таку саму дію у зворотному напрямку. Люди є люди, і тому емоційні пристрасті нерідко тут беруть гору над розумом, що, своєю чергою, породжує нову ескалацію протистояння.
Перервати ланцюжок нетерпимості, коли вже запущено механізм ескалації конфлікту, надзвичайно складно. В умовах зацікавленості у розкручуванні конфлікту з боку певних політичних сил широко застосовуються технології проведення провокацій і маніпулювання суспільною думкою, які постійно розвиваються. Головним детонатором тут є недотримання прав людини і особистих свобод громадян, що викликає особливе роздратування і агресивну реакцію.
Серед основних причин вуличного екстремізму — перманентне і тривале протистояння політичних еліт, адже будь-яке ідейне протистояння з часом переходить на електорат відповідних політичних сил.
Ще більш небезпечно, коли політики намагаються у своє протистояння втягнути правоохоронні органи, спецслужби, силові структури, що взагалі неприпустимо, адже це, врешті, підставляє під удар усю чинну систему влади, призводить до хаосу.
Хто ж такі так звані вуличні радикали і звідки вони взялися? Це цілком звичайні у психічному відношенні люди, але дуже розлючені через які-небудь невирішені обставини особистого життя. Основна їх мотивація — несправедливість по відношенню до них або їхніх близьких, яку вони не в змозі вирішити законним шляхом. Корупційні дії окремих чиновників викликають у них загальну неприязнь і недовіру до органів влади взагалі. Причому тут політичний чинник вже не має особливого значення. Саме тому нині ми часто спостерігаємо, що вплив політиків, які намагаються остудити гарячі голови вуличних протестантів, не надто дієвий.
Суттєвим чинником протестних настроїв є також незадовільний стан економіки. Коли одні люди живуть у злиднях і не можуть задовольнити елементарні життєві потреби, а інші в цей час купаються в розкоші, це робить збіднілих людей жорстокими. Вони внутрішньо починають формуватися як протестанти.
Серед радикалів переважає молодь, і це не випадково. Виросло ціле покоління молодих людей, до яких з дитинства ставлення з боку держави було не надто піклувальне. Згадайте, куди поділися дитячі безплатні і загальнодоступні спортивні секції, художні школи, різноманітні технічні гуртки... Вулиця стала основним чинником молодіжного виховання. Ось і маємо, як кажуть, те, що маємо.
Отже, поки в країні не запанує соціальна справедливість, а корупція в органах влади не буде ліквідована, доти розраховувати на мир і спокій у суспільстві навряд чи можливо. Але сподіваємося, що зміни на краще все ж таки відбудуться.

Підготував Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».