Про­ти­сто­ян­ня «Олек­сан­дрії» та ки­їв­сько­го «Ди­на­мо» ста­ло цен­траль­ним се­ред мат­чів 12 ту­ру чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу у Прем’­єр-лі­зі. Ди­на­мів­ці зно­ву не по­ра­ду­ва­ли сво­їх при­хиль­ни­ків пе­ре­мо­гою. У свою чер­гу, «Олек­сан­дрія» ді­яла дис­цип­лі­но­ва­но в за­хис­ті і ско­рис­та­ла­ся по­мил­кою су­пер­ни­ка.

Наставник столичного клубу Сергій Ребров, порівняно з матчем проти «Бенфіки», зробив деякі зміни в стартовому складі. Так, навіть у заявку не потрапив Хачеріді, в запасі залишилися Корзун, Антунеш та Мораєс, замість яких грали Рибалка, Макаренко та Гладкий. Щодо самого матчу, то гра не радувала вболівальників великою кількістю небезпечних моментів, особливо у першому таймі.

Із на­стан­ням хо­ло­дів чер­ги в по­лі­клі­ні­ках по­міт­но збіль­шую­ть­ся. Крім но­во­при­бу­лих в ар­мію хво­рих, там ба­га­то, за­зви­чай, тих, хто хро­ніч­но страж­дає від різ­них не­дуг.
Що мож­на зро­би­ти, щоб по­сла­би­ти уда­ри звич­них хво­роб? Про це ми роз­пи­та­ли спе­ціа­ліс­та — до­цен­та, кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук Ана­то­лія НЕ­ВЗГО­ДУ.

— У між­се­зон­ня цис­тит і пі­єло­неф­рит — од­ні з най­більш по­ши­ре­них уро­ло­гіч­них за­хво­рю­вань. Що їх мо­же спро­во­ку­ва­ти?
— Обидва захворювання — інфекційнозапальні, тільки при циститі потерпає слизова сечового міхура, а при пієлонефриті хвороботворні мікроорганізми атакують ниркові лоханки, збирають відфільтровану нирками сечу і направляють її у сечовий міхур.

І зно­ву на­род­на ар­тист­ка Ук­раї­ни Те­тя­на Стеб­лов­ська по­ди­ву­ва­ла те­ат­раль­ну пуб­лі­ку, зі­грав­ши од­ну з го­лов­них ро­лей у прем’­єр­ній ви­ста­ві «По­сту­пи­ся міс­цем».
Гра її від­різ­няє­ть­ся по­лі­фо­ніч­ніс­тю, різ­но­барв­ніс­тю. Це та­кий со­бі щем­ли­вий сум доб­рої лю­ди­ни, яка не по­вчає, а на­вчає, зму­шує ба­га­тьох упіз­на­ти се­бе і вкот­ре зга­да­ти іс­ти­ну: став­ся до ін­ших так, як ти хо­чеш, щоб ста­ви­ли­ся до те­бе.
На­га­да­ємо, що Те­тя­на Стеб­лов­ська ба­га­то ро­ків ви­хо­дить на під­мост­ки Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го Мо­ло­до­го те­ат­ру. Об­ра­зи, ство­ре­ні нею, ви­різ­няю­ть­ся яс­кра­віс­тю та са­мо­бут­ніс­тю, а її та­лант до­зво­ляє од­на­ко­во успіш­но ви­ко­ну­ва­ти як гос­тро­ха­рак­тер­ні ко­ме­дій­ні, так і дра­ма­тич­ні та тра­ге­дій­ні ро­лі.

6 ЛИСТОПАДА – 205 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА (1811–1843), 
УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЕТНОГРАФА, ФОЛЬКЛОРИСТА І ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА

На­ро­див­ся Мар­кі­ян Шаш­ке­вич у се­лі Під­ліс­ся Зо­ло­чів­сько­го по­ві­ту в ро­ди­ні свя­ще­ни­ка. У 1838-му за­кін­чив Львів­ську ду­хов­ну се­мі­на­рію, був віль­ним слу­ха­чем Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту, а, за­кін­чив­ши се­мі­на­рію, слу­жив па­ра­фі­яль­ним свя­ще­ни­ком у се­лах Гум­ни­ська та Но­во­сіл­ки Бусь­ко­го райо­ну.

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови у письменстві й церковних проповідях.

Олексій Анд, Юрій Вакуленко та Микола Муравський — українські художники, які належать до одного покоління. Їх творчість споріднює вірність класичному рисунку. Їм притаманні естетизм та символізм, прагнення досконалості форми та композиції, роздуми над мінливістю життя.
У Мистецькому центрі «Шоколадний будинок» відкрилася виставка «Три тони» за участю трьох художників — Олексія Анда, Юрія Вакуленка та Миколи Муравського. Із великого доробку, створеного впродовж останнього десятиліття, митці обрали для виставки символічні образи, які прокладають місток із минулого у майбутнє, апелюють до найвищих надбань людської культури та вічних категорій буття.

31 ЖОВТНЯ – 95 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ КИРІАКА КОСТАНДІ (1852–1921), УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСЦЯ

Ки­рі­ак Кос­тян­ти­но­вич Кос­тан­ді на­ро­див­ся 21 ве­рес­ня (3 жовт­ня) 1852 ро­ку в ук­ра­їн­сько­му се­лі До­фі­нів­ка, що на той час вхо­ди­ло до скла­ду Оде­сько­го по­ві­ту Херсон­ської гу­бер­нії Ро­сій­ської ім­пе­рії, в сім’ї грець­ко­го еміг­ран­та Кос­тян­ти­на Ва­силь­ке­ті та Фо­ти­ни Фі­ліо­лог.

Прізвище Костанді, за деякими джерелами, походить від справжнього імені по батькові Киріака — Константініді. Костянтин Василькеті, виходець з островів Санторіні, приїхав в Одесу, як і більшість греківемігрантів Російської імперії, через переслідування османською владою. У Дофінівці Василькеті працював рибалкою. Киріак був шостою з дев’яти дитиною в сім’ї.

КОМЕНТАР ДО УСПІШНОГО ПУСКУ РАКЕТИ

На ми­ну­ло­му тиж­ні за по­ді­єю, яка в ніч з 17-го на 18-те жовт­ня роз­по­ча­ла­ся на од­но­му з аме­ри­кан­ських кос­мо­дро­мів, роз­та­шо­ва­но­му у шта­ті Вір­джи­нія на ос­тро­ві Уол­лопс, що бі­ля Схід­но­го (Ат­лан­тич­но­го) узбе­реж­жя США, — пус­ком но­вої мо­ди­фі­ка­ції ра­ке­ти-но­сія «Ан­та­рес» (Аn­ta­res) — із за­ці­кав­ле­ніс­тю сте­жи­ли не ли­ше в Спо­лу­че­них Шта­тах Аме­ри­ки, а й у нас, в Ук­раї­ні, — на­сам­пе­ред, у міс­ті, що в ни­ніш­ньо­му ро­ці от­ри­ма­ло но­ву на­зву Дніп­ро.

Справа в тому, що саме там, у державному конструкторському бюро «Південне» імені М. К. Янгеля, свого часу було розроблено основну конструкцію першого ступеня ракети «Антарес», а згодом перепроектовано основну конструкцію її нової модифікації.

На по­чат­ку цьо­го мі­ся­ця Вер­хов­на Ра­да про­дов­жи­ла мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі до 2018 ро­ку, прий­няв­ши за ос­но­ву і в ці­ло­му про­ект за­ко­ну № 2153-1 «Про вне­сен­ня змін до роз­ді­лу Х «Пе­ре­хід­ні по­ло­жен­ня» Зе­мель­но­го ко­дек­су Ук­раї­ни що­до про­дов­жен­ня за­бо­ро­ни від­чу­жен­ня зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня».
По­при те, що ухва­ла за­ко­ну про обіг зе­мель до кін­ця груд­ня 2016 ро­ку бу­ла умо­вою для от­ри­ман­ня чер­го­во­го тран­шу Між­на­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду, за до­ку­мент про­го­ло­су­ва­ли 297 де­пу­та­тів.
Од­нак для укра­їн­ців це вже не по­дія, а прос­то но­ви­на, адже іс­то­рія мо­ра­то­рію на від­чу­жен­ня зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня роз­по­ча­ла­ся од­но­час­но із за­про­ва­джен­ням пра­ва при­ват­ної влас­но­сті на зем­лю і три­ває ро­ка­ми.

Тра­ди­цій­ні для дер­жав­но­го ус­трою і здав­на звич­ні укра­їн­цям сіль­ра­ди остан­нім ча­сом ви­му­ше­ні бо­ро­ти­ся за ви­жи­ван­ня.
Не­доб­рі ча­си для сіль­рад на­ста­ли піс­ля по­чат­ку ши­ро­ко роз­рек­ла­мо­ва­ної ком­па­нії з де­цен­тра­лі­за­ції, ко­ли їх по­ча­ли гур­ту­ва­ти у своє­рід­ні клас­те­ри, які на­зва­ли об’­єд­на­ни­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми (ОТГ).
Від­то­ді сіль­ра­ди по­ді­ли­ли на ті, які вли­ли­ся в ОТГ, та на ті, де ще зво­лі­ка­ють з об’­єд­нан­ням.

З гріш­ми, але без пер­спек­тив
Не секрет, що за радянських часів сільради, попри задекларовану самостійність, слушно виконували вказівки компартійних органів, а у пострадянській Україні — голів райдержадміністрацій та райрад.

Уве­че­рі 15 ве­рес­ня Ук­раї­на та­ки от­ри­ма­ла транш від МВФ. Про та­ке рі­шен­ня ста­ло ві­до­мо ще за два дні до дов­го­очі­ку­ва­ної по­дії. 
Від­так уря­дов­ці вже з ура­ху­ван­ням кре­дит­них фі­нан­сів встиг­ли за­твер­ди­ти й по­да­ти до пар­ла­мен­ту про­ект бю­дже­ту на 2017 рік.

У наступні дні народ слухав звіти уряду про райдужні економічні перспективи, які відкриваються для нашої держави разом із надходженням коштів від МВФ. І ще про чесний і прозорий кошторис на наступний рік, у якому прописане економічне зростання вітчизняної економіки й підвищення прожиткового мінімуму громадян.