Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 27, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Жовтень 2016 12:46

Передвижник із Дофинівки

Rate this item
(0 votes)

31 ЖОВТНЯ – 95 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ КИРІАКА КОСТАНДІ (1852–1921), УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСЦЯ

Ки­рі­ак Кос­тян­ти­но­вич Кос­тан­ді на­ро­див­ся 21 ве­рес­ня (3 жовт­ня) 1852 ро­ку в ук­ра­їн­сько­му се­лі До­фі­нів­ка, що на той час вхо­ди­ло до скла­ду Оде­сько­го по­ві­ту Херсон­ської гу­бер­нії Ро­сій­ської ім­пе­рії, в сім’ї грець­ко­го еміг­ран­та Кос­тян­ти­на Ва­силь­ке­ті та Фо­ти­ни Фі­ліо­лог.

Прізвище Костанді, за деякими джерелами, походить від справжнього імені по батькові Киріака — Константініді. Костянтин Василькеті, виходець з островів Санторіні, приїхав в Одесу, як і більшість греківемігрантів Російської імперії, через переслідування османською владою. У Дофінівці Василькеті працював рибалкою. Киріак був шостою з дев’яти дитиною в сім’ї.

Коли йому було 9 років, помер батько, і Киріак мусив заробляти на життя та допомагати родині — спочатку в бакалійному магазині, потім у винарні, а згодом — ретушером у фотомайстерні. Киріак навчався в безплатному класі Одеського товариства витончених мистецтв.
Костанді добре вчився, постійно представляючи свої роботи на щорічних учнівських виставках. По завершенні навчання, 31 грудня 1873 року за надані: п’ять випускних портретів, виконаних олією, чотири натюрморти та шість малюнків, виконаних олівцем, Киріак Костанді був удостоєний срібної медалі. Окрім того, його роботи також були відправлені в Імператорську академію мистецтв у СанктПетербург.
Не маючи власних коштів для того, щоб вступити до столичного вишу, Костанді все ж зміг зібрати гроші. Багато йому допоміг у цьому Іван Айвазовський, з яким Киріак познайомився після того, як Айвазовський у листопаді 1874 року приїхав в Одесу до своєї дочки Ольги Латрі.
Іван Костянтинович позитивно відгукнувся про роботи Костанді, що були направлені до СанктПетербурзької академії, а також вплинув на грецького консула І. Ю. Бутчіні, який виділив Костанді матеріальну підтримку для отримання освіти в академії.
У грудні 1874 року Киріак Костанді вдало здав художній екзамен в Імператорській академії мистецтв, однак, не маючи атестата про закінчення середнього навчального закладу, він був зарахований вільним слухачем академії. Лише 1877 року, після того, як здав екзамени із загальних предметів, Костанді став учнем.
У столичній академії Киріак Костянтинович навчався у Павла Чистякова, хоча, за іншими даними, Чистяков не був безпосереднім учителем Костанді, а лише наставником і одним із кількох педагогів, які викладали йому. Серед них також були Іван Крамськой, Архип Куїнджі, Ілля Рєпін та барон Михайло Клодт фон Юргенсбург.
У ті часи класичне образотворче мистецтво різко критикували передвижники, до яких належали й молоді викладачі академії, котрі навчали Костанді. Їх було менше порівняно з адміністрацією вишу, вони об’єднувалися в художні гуртки, в яких брав участь Костанді. А в 1882 році він закінчив Петербурзьку академію мистецтв.
Після її закінчення Костанді залишився жити в місті на Неві, виставлявся на 12й пересувній виставці, з якої його картину «Біля хворого товариша» (1884) за порадою Іллі Рєпіна купив до своєї колекції Павло Третьяков.
У 1884 році Киріак Костанді повернувся в Одесу і жив тут до кінця днів. З лютого 1885 року викладав в Одеській малювальній школі (Одеське художнє училище). Під час викладання у школі Костанді в натурному класі намагався передати молодим художникам реалістичне бачення.
Критичний реалізм передвижників і французький імпресіонізм, помножені на південне сонце, сплелися в його роботах тонко і гармонійно: люди з їхнім тихим приватним життям і природа — щедра, багата, романтична. Жанрові сценки (здається, у нинішній Одесі теж такі побачиш — священика під квітучим бузком чи жінок у саду, що варять варення) — його візитівка.
Він був членом Товариства передвижників від 1897 року. А ще — членомзасновником Товариства південноросійських художників, а впродовж 1902—1921 років очолював його. Після смерті Киріака деякий час (1922—1929) це було Товариство імені Костанді. Також Киріак Костянтинович був одним із засновників Одеського музею мистецтв (1898—1899) та його директором від 1917 року.
Після тяжкої хвороби у першій половині 1920 року художник, нехтуючи порадами лікарів, восени повернувся на роботу в училище. Одеса на той час через кількарічні бої та війни переживала нелегкі часи. У місті не вистачало їжі та опалення. Будівля училища також не опалювалася.
Цей факт не міг не вплинути на здоров’я Киріака Костянтиновича. Восени наступного, 1921го, він знову тяжко захворів і 31 жовтня цього ж року відійшов у кращі світи. Поховано художника на Другому християнському цвинтарі Одеси.
Серед сучасників Киріака Костанді одним із найбільших поціновувачів його творчості вважається Ілля Рєпін. В Одесі іменем Киріака Костянтиновича названі вулиця і художня школа.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».