Ба­га­то те­ат­раль­них ко­лек­ти­вів вва­жа­ють знач­ним твор­чим до­сяг­нен­ням, як­що ви­ста­ва ви­три­ма­ла сто по­ка­зів, а в Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі «Ко­ле­со» не­що­дав­но 350-й раз ві­ді­гра­ли ви­ста­ву «Шан­тра­па».
На по­чат­ку 90-х ро­ків цей спек­такль став зна­ко­вим для «Ко­ле­са», адже це бу­ло не прос­то пер­ше звер­нен­ня ро­сій­сько­мов­но­го те­ат­ру до ук­ра­їн­ської мо­ви, а ще й ін­сце­ні­за­ція ма­ло­ві­до­мо­го тво­ру кла­си­ка ук­ра­їн­ської дра­ма­тур­гії Па­на­са Сак­са­ган­сько­го.

П’єса була написана у 1913 році. Через чотири роки відбулася прем’єра, в якій одну з головних ролей виконувала уславлена Марія Заньковецька. Однак через бурхливі події, що вирували тоді в Україні, «Шантрапі» судилося нещасливе театральне життя. З моменту першої постановки пройшло понад сімдесят років, перш ніж про неї знову згадали.
«Глядачеві завжди цікаво знати, що ж відбувається за кулісами, а вистава «Шантрапа» немов дає нагоду подивитися у щілинку і дізнатися, якими є актори в житті. Крім артистів, Саксаганський яскраво змалював образи антрепренера, декоратора і, зрештою, купця-спонсора. Останній, до речі, персонаж у реаліях сьогодення дуже актуальний.

Пол­тав­ці по­тер­па­ють від квар­тир­них кра­ді­їв. За мі­лі­цей­ською ста­тис­ти­кою 2014 ро­ку, в ре­гіо­ні ско­єно 683 кра­діж­ки з квар­тир та при­ват­них бу­дин­ків, що на 21% біль­ше, ніж 2013 ро­ку. Кіль­кість по­страж­да­лих від «до­муш­ни­ків» на Пол­тав­щи­ні знач­но біль­ша, ніж в ін­ших ре­гіо­нах Ук­раї­ни. У цій не­ве­се­лій гон­ці по­пе­ре­ду Пол­тав­щи­ни ли­ше гус­то­на­се­ле­ні об­лас­ті — Львів­ська, Дніп­ро­пет­ров­ська, Оде­ська, Хар­ків­ська, Лу­ган­ська, До­нець­ка, Він­ниць­ка та міс­то Ки­їв.

Цікаво, що самі міліціонери, коли їх запитують про прогнози щодо подальшої тенденції з квартирними крадіжками в регіоні, не додають оптимізму, а радять порівняти статистику крадіжок, приміром, перших місяців 2015 та минулого років. Цифри свідчать, що злочинів, пов’язаних із квартирними крадіжками в регіоні, не лише не поменшало, а й «трохи» побільшало — до сорока крадіжок щомісяця. Звісно, такі перспективи аж ніяк не задовольняють полтавців, котрі нині живуть у страху повернутися додому і побачити там усе догори дригом, не знайти грошей, цінних речей тощо — усього, що потрапило під руку крадіїв, котрі посеред білого дня вдираються в їхні оселі.

Ко­руп­цію в зе­мель­ній сфе­рі на­зи­ва­ють од­нією з най­біль­ших ви­ра­зок ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки. Тож на­вес­ні ми­ну­ло­го ро­ку фа­хів­ці Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни» за ак­тив­но­го спри­ян­ня про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» роз­ро­би­ли про­гра­му «10 кро­ків для по­до­лан­ня ко­руп­ції у зе­мель­них від­но­си­нах» і не­вдов­зі пре­зен­ту­ва­ли її гро­мад­сько­сті та за­про­по­ну­ва­ли до роз­гля­ду й під­трим­ки цен­траль­ним ор­га­нам вла­ди.
Чи вда­ло­ся до­сяг­ти від­чут­них ре­зуль­та­тів у ре­алі­за­ції цієї про­гра­ми? Про це йшло­ся під час чер­го­во­го за­сі­дан­ня На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань.

Неквапні реформи
Момент підготовки програми був обраний напрочуд вдало. На той час відбулися суттєві зміни в українській владі, які додали сподівань на здійснення швидких та радикальних реформ із користю для країни та її громадян.
З цього почав свій виступ доктор економічних наук, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України Андрій Мартин. Проте сподівання авторів програми на отримання позитивних результатів у стислі терміни не виправдалися. За цей час оновився склад Верховної Ради, двічі «перезавантажений» уряд, але справи далі слів не просуваються.

Для по­чат­ку ХХІ сто­річ­чя ха­рак­тер­ні дві важ­ли­ві тен­ден­ції, за­зна­чив на за­сі­дан­ні між­на­род­но­го круг­ло­го сто­лу, ор­га­ні­зо­ва­но­го Цен­тром Ра­зум­ко­ва та Фон­дом ім. Кон­ра­да Аде­на­уера, за­від­увач ка­фед­ри сві­то­во­го гос­по­дар­ства і між­на­род­них від­но­син КНУ ім. Т. Шев­чен­ка Олек­сандр Шнир­ков.

Перша — фрагментація виробничих процесів. Зараз обсяги міжнародної торгівлі включають понад 20 млн видів товарів і послуг. Жодна держава, навіть США, розвинуті європейські країни, Китай, Росія, Україна, справитись із такою номенклатурою не можуть. Тож країни мусять брати участь у міжнародному поділі праці, тобто долучатися до міжнародних, регіональних, субрегіональних виробничих мереж.
Якщо країна бере участь у таких мережах, її економіка є міжнародно інтегрованою. Якщо ні, то вважається периферійною. У міжнародному поділі праці можна брати участь, продаючи сировину (нафту, газ, зерно, цукор). Завдяки цим товарам можна вийти на світовий ринок.

Гір­ко­ту роз­ча­ру­ван­ня та влас­ну без­по­рад­ність пе­ред чи­нов­ниць­кою бай­ду­жіс­тю від­чу­ва­ють муж­ні пол­тав­ці — учас­ни­ки АТО, кот­рі за­хо­ті­ли ско­рис­та­ти­ся сво­їм пра­вом на от­ри­ман­ня зе­мель­ної ді­лян­ки. Пра­ва, яке їм на па­пе­рі га­ран­ту­ва­ла дер­жа­ва, а в жит­ті, як з’ясу­ва­ло­ся, ско­рис­та­ти­ся ним ви­яви­ло­ся ду­же склад­но. Як­що вза­га­лі це ста­не мож­ли­вим...

В окопах другого фронту
У тому, що в обласному центрі далеко не все гаразд із виділенням земельних ділянок воїнам АТО, могли переконатися учасники позачергової сесії Полтавської міськради, яку в Полтаві скликали 30 січня 2015 року. Ще до її початку тих, хто сходився до міськради, зустрічав пікет із плакатами, які закликали владу віддати учасникам АТО земельні ділянки, які держава пообіцяла фронтовикам. Держава пообіцяла і гарантувала, а от чиновники, від яких залежить виділення землі, ховають їхні заяви у довгий ящик.
Утім, пікетом усе не скінчилося. Після того як до сесійній зали не впустили людей у камуфляжній формі, атошники за допомогою одного з депутатів міськради силоміць прорвалися всередину, зім’явши охорону. А там після бурхливих заяв щодо невиправданих зволікань з розглядом їхніх земельних заяв та обурених вигуків у бік президії кремезні чоловіки прорвалися до президії і вже ладні були потягати за петельки полтавського міського голову Олександра Мамая.

Вій­на Ро­сії у Дон­ба­сі пе­ре­тво­ри­ла се­па­ра­тист­ську При­дніс­тров­ську Мол­дав­ську Рес­пуб­лі­ку (При­дніс­тров’я) з по­тен­цій­ної кон­флікт­ної точ­ки у ро­сій­ський бас­ті­он в ук­ра­їн­сько­му ти­лу. З цієї точ­ки зо­ру вар­то про­ана­лі­зу­ва­ти вій­сь­ко­вий по­тен­ці­ал, який має в ре­гіо­ні ро­сій­ський кон­тин­гент та зброй­ні си­ли са­мо­зва­ної рес­пуб­лі­ки.

Російський потенціал у Придністров’ї аналізує аналітик Фонду Джеймстоуна Думітру Мінзарарі. Він оцінює чисельність оперативної групи російських військ (ОГРВ) в еквіваленті самостійної моторизованої бригади (3 батальйони). Оцінки ґрунтуються, зокрема, на факті, що в маневрах ОГРВ беруть участь «понад 150 колісних бронетранспортерів» (таку кількість називало Міністерство оборони РФ у своїх повідомленнях про маневри у травні і листопаді минулого року).
Але треба тут зазначити, що ця бригада має поки що легкий характер — без артилерії і танків. Проте законсервоване озброєння (довготривала консервація на складах), наприклад БМП-2 чи Т-64БВ, або зброя цілковито залежної та інфільтрованої придністровської «армії» надає потенційну можливість істотного зміцнення ОГРВ — здається, що в разі потреби у Придністров’ї росіяни могли б швидко сформувати 2-3 батальйонні тактичні групи.

Наф­та кош­тує вже тро­хи біль­ше 50 до­ла­рів за ба­рель. Во­дії ті­шать­ся, США і наф­то­ві шей­хи збе­рі­га­ють спо­кій, ли­ше у Ро­сії на­рос­та­ють проб­ле­ми.

Президент Путін признався недавно, що країна готується до сценарію різкого зниження ціни нафти і газу. У грудні картель 12 держав ОПЕК, який виробляє майже 40% світової нафти, відкинув російську пропозицію спільного обмеження видобутку. В результаті нафта коштує трохи більше 50 доларів. Тим часом Кремль заклав у бюджет 2015 року ціну нафти трохи нижче 100 доларів.
«У середині 2015 року барель нафти може коштувати менше 50 доларів», — вважає керівник американської урядової енергетичної адміністрації (EIA). Хто як хто, а американські офіційні особи мають що сказати у цій справі. Врешті-решт — це Штати за останню п’ятирічку збільшили видобуток нафти аж на 60%. Нині американське виробництво перевищує 9 мільйонів барелів щоденно, а це вже небезпечно близько до двох найбільших нафтових гігантів — Саудівської Аравії і Росії, які видобувають відповідно 9,5 млн і 10,6 млн барелів.

Пер­ша по­ло­ви­на по­точ­но­го тиж­ня по­зна­чи­ла­ся у близь­ко­схід­ній по­лі­ти­ці дво­ма по­міт­ни­ми ві­зи­та­ми. На по­чат­ку тиж­ня ро­сій­ський пре­зи­дент Во­ло­ди­мир Пу­тін від­ві­дав Єги­пет. Це був пер­ший ві­зит гос­по­да­ря Крем­ля до од­нієї з пів­ніч­но­аф­ри­кан­ських кра­їн, яка пе­ре­жи­ла бурх­ли­ві по­дії «араб­ської вес­ни 2011 ро­ку».

Після повернення єгипетських військових до влади у Каїрі влітку 2014 року єгипетсько-російські відносини перебувають на підйомі. Єгипет не просто не приєднався до західних санкцій проти Росії, а й замінив багатьох європейських сільськогосподарських виробників на російському аграрному ринку. Натомість єгипетські військові отримали доступ до відносно дешевої і якісної російської військової техніки.
Фактично модель торгівлі «продовольство в обмін на зброю» відповідає радянським традиціям торговельного обміну з постколоніальними країнами. Цього разу Путіну важливо було показати не просто факт відсутності «повної ізоляції» Росії, а й проникнути в епіцентр американських планів із геополітичної трансформації «Великого Близького Сходу».
Єгипет уклав стратегічний військово-політичний союз із Саудівською Аравією, внаслідок якого в обмін на саудівську фінансову допомогу підрозділи єгипетської армії захищають королівство Саудівська Аравія від бойовиків «Ісламської держави Іраку та Леванту» вздовж окремих ділянок іраксько-саудівського кордону, які контролюються цими ісламістами.

12 лю­то­го 2015 ро­ку від­бу­ла­ся кон­суль­та­тив­на зу­стріч за­ступ­ни­ків мі­ніс­трів за­кор­дон­них справ Ро­сії та Япо­нії. За тиж­день до цієї по­дії прем’­єр-мі­ністр Япо­нії Сін­дзо Абе, ви­сту­па­ючи під час за­хо­дів, при­свя­че­них тра­ди­цій­но­му Дню пів­ніч­них те­ри­то­рій, за­кли­кав Ро­сію роз­по­ча­ти пе­ре­го­во­ри про укла­дан­ня мир­но­го до­го­во­ру та по­вер­нен­ня Япо­нії ос­тро­вів Пів­ден­но­ку­риль­ської гря­ди: Іту­руп, Ку­на­шир, Ха­ба­маї, Ши­ко­тан.

Нагадаємо, що ці острови, які в Японії вважають «північними територіями», стали винагородою Радянському Союзу за участь у розгромі Японії на фініші Другої світової війни. Сімдесят років тому на Ялтинській конференції Франклін Делано Рузвельт і Вінстон Черчілль пообіцяли ці території Йосипу Сталіну за розгром японської Квантунської армії. Фактично під акомпанемент американського атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі на згаданих островах висадився десант радянської армії.

Від­по­ві­даль­ність за жит­тя і здо­ров’я ук­ра­їн­ської льот­чи­ці, на­род­но­го де­пу­та­та На­дії Сав­чен­ко, яка вже біль­ше 60 днів го­ло­дує на знак про­тес­ту про­ти її не­за­кон­но­го ви­ве­зен­ня на те­ри­то­рію Ро­сії та ут­ри­ман­ня під вар­тою, пов­ні­стю ле­жить на ро­сій­ській сто­ро­ні.
Про це йдеть­ся у пе­ре­да­ній УНІ­АН за­яві Мі­ніс­тер­ства за­кор­дон­них справ Ук­раї­ни з при­во­ду про­дов­жен­ня Сав­чен­ко тер­мі­ну три­ман­ня під вар­тою.

«Міністерство закордонних справ України висловлює категоричний протест у зв’язку з прийнятим 10 лютого Басманним районним судом міста Москва Російської Федерації рішенням про продовження утримання під вартою народного депутата України, члена української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Надії Савченко», — говориться у заяві.
У МЗС зазначають, що при винесенні рішення судом не були взяті до уваги ані зібрані захистом докази, що підтверджують непричетність громадянки України до інкримінованих їй дій, ані клопотання про зміну запобіжного заходу, подані разом із гарантіями Посольства України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ані значне погіршення стану здоров’я Савченко.