Як з’ясувалося, для резервістів у держави бракує найнеобхіднішого — обмундирування, харчів, місць для розміщення сформованих із призовників нових підрозділів, навченого командного складу тощо. До військкоматів населення зносило одяг, предмети гігієни тощо, аби підтримати резервістів. Дехто з цивільних навіть порівнював нинішню мобілізацію (першу за роки незалежності) в Україні зі сценами з роману Михайла Шолохова «Тихий Дон» — коли козаків збирали на царську службу: рідня мала власним коштом удягти козака у військову форму, дати шаблю, коня...
10 квітня ситуацію з проведенням часткової мобілізації на Полтавщині аналізували на прес-конференції, яку для ЗМІ проводив військовий комісар Полтавського обласного військкомату полковник Борис Павлов. Правда, тема прес-конференції була заявлена дещо інша — про соціальний та правовий статус військовослужбовців, яких призвали за мобілізацією. Але журналістів більше цікавили результати проведення мобілізації військкоматами області, бо надходило дуже багато інформації про негаразди на призовних пунктах.
Військовий комісар повідомив, що часткову мобілізацію проведено згідно з планом. Усього на Полтавщині призвано трохи більше 1700 резервістів. Практично сформовано батальйон територіальної оборони для охорони стратегічно важливих об’єктів на території області. До його складу входять чотири сотні призваних із резерву. Однак цей підрозділ поки не розгорнуто — немає в цьому потреби.
На цьому мажорний тон зустрічі військкома з журналістами вичерпався, бо полковнику почали ставити запитання, які останніми днями хвилюють суспільство, де уважно спостерігають за реанімацією ЗС та поповненням їх мобілізованими. Ситуація, як відомо, не дуже добра. Війську бракує найнеобхіднішого — озброєння, провіанту, одягу, пального тощо. Дуже багато проблем і з призовом резервістів, тому що військкомати в Україні практично позбавили можливості виконувати свої функції через перманентне скорочення.
Журналісти пригадали полковнику, як він на своїй попередній прес-конференції запевняв, що військкомати впораються з планом мобілізації і готові до прийому резервістів. У той же час на Полтавщині для мобілізованих активно триває збір грошей для того, щоб закупити їм одяг, продукти харчування і навіть... мило, адже на збірних пунктах усього цього не виявилося в потрібній кількості.
Військовий комісар не став позичати у Сірка очі і відверто пояснив, що такий безлад через те, що «армію розікрали»... Правда, уточнив Б. Павлов, мила для резервістів військкоматам не бракує, тож інформація про це в місцевих ЗМІ перекручена. А з відповіддю на запитання: «Чому призваних із резерву правилам поводження зі зброєю та вмінню збирати та розбирати автомат у військкоматі вчать не кадрові військові, а підлітки — члени обласного військово-патріотичного клубу «Воїн»? — Б. Павлов трохи завагався.
Справді, сюжет про це на обласному телебаченні викликав подив у полтавців, котрі довідалися про те, що 40–50-річних резервістів військовій справі вчили діти. Військовий комісар пояснив, що зброї для резервістів у військкоматах достатньо, але навчальної зброї, за допомогою якої військовозобов’язаних належить учити, немає. Тому, мовляв, працівники військкомату і звернулися по допомогу до юнацького клубу, де мають таку зброю.
Резонансною стала інформація в обласному центрі й про те, що полтавський міський голова Олександр Мамай, на думку працівників військкомату, фактично самоусунувся від виконання мобілізаційного плану. Справа дійшла навіть до того, що голова Полтавської ОДА Віктор Бугайчук звернувся до прокуратури з проханням надати оцінку діям градоначальника. Полковник Б. Павлов визнав, що мобілізаційний план військкоматам області дався нелегко, бо позначилося те, що в багатьох районах на той час були відсутні голови РДА, яких відправили у відставку, а нових керівників ще не призначили.
Усі тяготи мобілізації взяли на себе райради, що і врятувало ситуацію, зазначив комісар. Натомість у Полтаві міська влада, яка вся на своїх місцях, виявила повну нездатність або небажання займатися мобілізаційними питаннями, констатував воєнком. Зокрема, з питань виділення автотранспорту за мобілізаційним планом.
Так, у перший день мобілізації містом було відправлено 360 посильних до резервістів, але міська рада виділила для них усього один легковий автомобіль. А коли настав час перевозити резервістів до пунктів збору, для чого мобілізаційним планом передбачено виділення автобусів міськрадою, її керівництво не дало жодного транспортного засобу.
На усні та письмові звернення до міського голови та його заступників працівників військкомату відповіді взагалі не надходили, обурювався обласний військовий комісар. Довелося звертатися до підприємців і навіть церков, звідки й надали потрібну кількість автобусів.
Отож слабкою ланкою під час проведення часткової мобілізації стала взаємодія військкоматів області з органами виконавчої влади, на яку покладено обов’язок сприяти проведенню мобілізації.
Мобілізація показала й те, що меркантильні інтереси під час призову часто переважають над патріотичними почуттями. Маються на увазі так звані полтавські комерсанти, котрі одразу після початку мобілізації почали звільняти своїх працівників, викликаних до військкоматів. За словами полковника Б. Павлова, за час мобілізації з роботи звільнили 140 людей, які таким чином втратили засоби для існування.
Ситуація виправилася лише після 27 березня, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації», яким за мобілізованими зберігаються робочі місця. Але тих, кого вже звільнили, поновити на роботі не вдається, хоча військкомати намагаються домовитися з підприємцями. Невже цього не могли раніше передбачити ті, хто оголошував часткову мобілізацію, обурюються сьогодні в родинах, де мобілізовані на захист країни залишилися без роботи?
Мобілізація виявила як чимало невирішених заздалегідь організаційних питань, так і нездатність військкоматів організувати її в повному обсязі. Йдеться про погану пропускну здатність військкоматів, штат котрих в Україні скоротили до такого рівня, що вони виявилися нездатними виконувати свої функції, зокрема при мобілізації.
Розв’язувати проблему довелося негайно. За словами полковника Б. Павлова, тільки для доукомплектування військкоматів Полтавщини довелося призвати із запасу 800 резервістів. Лише після такого вливання кадрів удалося налагодити мобілізаційну роботу, на яку відведено всього одну добу. Якщо зважити на те, що в області нині 20 військкоматів, то виходить, що кожний із них поповнили сорока резервістами — охороною, фінансистами, спеціалістами відділів мобілізації, секретних частин тощо.
Розповідаючи про це, обласний воєнком не приховував, що призваних із запасу довелося на ходу навчати, бо резервісти ніколи не мали справи зі службою у військкоматах. Б. Павлов не дуже вірить у те, що уроки часткової мобілізації будуть засвоєні тими, хто відповідає за боєздатність українського війська та захист держави. Він припускає, що організаційних змін у структурі військкоматів не станеться. Принаймні, їхню попередню кількість — коли військкомати були в кожному районі, не повернуть.
А от штатна чисельність може зрости, прогнозує полковник Б. Павлов, адже стала зрозуміла хибність політики скорочення штатної чисельності працівників військкоматів. Він, зокрема, звертатиметься до свого керівництва з такою пропозицією...
Учасники прес-конференції розходилися зі змішаними почуттями. З одного боку, як випливало зі спілкування з обласним воєнкомом, мобілізацію вдалося провести в зазначені строки і сформувати потрібну кількість підрозділів із резервістів.
З іншого — навіть часткова мобілізація, до того ж проведена в мирний час, виявила відверту безпорадність державних органів у багатьох питаннях. Виправляти помилки довелося відразу. І знову за рахунок простого українського люду, котрий підставив плече не лише рідній армії, але тепер ще і військкоматам.
Чи надовго вистачить ентузіазму населення та бажання підстраховувати тих, хто безбідно влаштувався за кошти платників податків у відомствах, де відповідають за безпеку країни? Відповідають, але відбуваються самими балачками про обороноздатність армії та замилюють очі громадськості імітацією активної діяльності...

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, Полтава