Гра з державою в наперстки?
В орбіту майже щоденного виснажливого ходіння по чиновницьких кабінетах літнього чоловіка втягнув трагічний випадок — смерть дружини. До горя від непоправної втрати найдорожчої людини додалися ще й безліч формальностей, без вирішення яких, як виявилось, аж ніяк не обійтися ще живим.
Спочатку згорьований вдовець майже місяць оббивав пороги комунальних служб, щоб, вистоявши у довжезних чергах, здати документи, котрі підтверджують смерть дружини, аби її прізвище викреслили з числа мешканців квартири, на яких нараховують плату за комунальні послуги, та з числа пільговиків.
Через півроку, коли прийшов час оформлювати спадок, Борис Васильович попрямував до приватного нотаріуса. Той почав розбиратись із такою-сякою спадщиною, яку померла залишила по собі овдовілому чоловіку, і докопався, що Пенсійний фонд України заборгував померлій 3910 гривень.
Ці гроші — доплата до пенсії, яку жінка отримувала як дитя війни. Точніше, мала отримувати, але не отримувала. Одержати ці гроші дружина Б. Шестопала намагалася ще 2011 року. Після того як остаточно зрозуміла, що держава, схоже, і на думці не має їх виплачувати, знайомі підказали пенсіонерці, що слід звернутися до суду.
Мовляв, після того як у неї на руках буде рішення суду про стягнення заборгованості з ПФУ, справа зрушить із місця. Київський районний суд Полтави задовольнив позов жінки і зобов’язав ПФУ сплатити заборговані гроші.
Але рішення суду не справило враження на чиновників Головного управління ПФУ в Полтавській області, котрі оскаржили його у Харківському окружному апеляційному суді. Проте безрезультатно: суд залишив без змін попереднє рішення.
Правда, це аж ніяк не вплинуло на перебіг подій: дружина Б. Шестопала відійшла за межу вічності в травні 2018 року, так і не дочекавшись грошей...
«Я вже й забув про ці гроші, бо збігло вже майже вісім років, відколи позов дружини до ПФУ розглянули в суді, — розповів кореспонденту «ДУ» Борис Васильович. — Але нотаріус таки докопалася до цієї заборгованості, і я вирішив продовжити справу, яку за життя не змогла завершити дружина.
Ці гроші після витрат на поховання для мене, пенсіонера, аж ніяк не були б зайвими. От тільки не певен, що і мого життя вистачить на те, аби таки змусити державу повернути заборгованість...»
Довелося пенсіонеру не лише самому пройти тим тернистим шляхом, який долала у пошуках справедливості його дружина, але й так само сповна відчути на себе байдужість «системи».
Спочатку ветеран як спадкоємець мав через суд довести своє право на отримання грошей. Київський райсуд Полтави визнав його правонаступником померлої дружини. Підтвердив це і Харківський окружний апеляційний суд, до якого не забарилися знову звернутися чиновники обласного управління ПФУ.
Нарешті, зібравши до купи всі необхідні документи — майже півтора десятка папірців з мокрими і сухими печатками, інвалід 14 липня 2018 року подався до управління Державної виконавчої служби (ДВС) в Полтавській області.
Документи у Бориса Васильовича там прийняли без зауважень. Правда, пенсіонера дещо збентежило те, що він пішов від державних виконавців, не маючи при собі підтвердження про те, що подав документи.
Дівчина, яка їх приймала, на несміливе прохання ветерана повідомити йому номер, під яким було зареєстровано документи, відказала, що «жоден документ у них ще ніколи не загубився»...
«Минуло вже півроку відтоді, коли я подав документи, але жодних повідомлень від державних виконавців про те, як просувається моя справа, я не отримав. Хоча вони обіцяли мені про це повідомити, — переказує далі свою історію Б. Шестопал.
Я ще кілька разів навідувався до обласного управління ДВС, але у відповідь чув лише одне: «Не хвилюйтеся, ми повідомимо...» А коли я запідозрив, що мої документи, можливо, взагалі загубились у незчисленних шухлядах того відомства, мене пообіцяли «розібратися і зателефонувати»...
За сім місяців справа Б. Шестопала не зрушила з місця. Виконавці не тільки за цей час не спромоглися відправити документи про стягнення заборгованості до управління Держказначейства в Полтавській області, але й почали ухилятися від відповіді про долю документів, які передав їм ветеран.
Зрозумівши, що ходити по чиновниках можна до кінця своїх днів, пенсіонер розповів свою історію «ДУ», попросивши в журналістів не лише допомоги, але й надати справі розголосу. Адже вважає її яскравим прикладом як байдужості чиновників, так і їхнього халатного ставлення до своїх обов’язків.

Листування, листування...
Намагання розібратися в ситуації привели журналіста газети до кабінету начальника Головного управління юстиції в Полтавській області Олега Тимченка, у чиєму підпорядкуванні перебуває обласне управління ДВС, яке очолює його заступник Віктор Коноз.
Головний юрист Полтавщини, дізнавшись про патову ситуацію, в якій опинився пенсіонер, доручив своєму заступнику вжити всіх необхідних заходів для того, аби таки відшукати документи ветерана та відправити їх до Держказначейства.
Лише після цього неповороткий механізм Державної виконавчої служби почав розкручувати свій маховик. Але дуже повільно і із зупинками, бо раптом виявилося, що в справі Б. Шестопала вже... бракує одного документа.
«Після того як до справи підключився сам керівник обласного управління юстиції, я знову навідався до управління ДВС, щоб дізнатися — чи відправили документи до Держказначейства? — розповів пенсіонер.
Виявилося, що ні... Як мені пояснили, серед численних папірців, які в мене без зауважень прийняли понад півроку тому, бракує оригіналу рішення Харківського окружного апеляційного суду про визнання мене правонаступником. Хоча я той документ подавав державним виконавцям...»
Як пояснили пенсіонеру, цей документ потрібний для обласного управління ПФУ, де на його підставі проведуть нарахування до пенсії суми, яку необхідно виплатити як компенсацію від держави дітям війни.
Тож, пояснили державні виконавці, поки з управління ПФУ вони не отримують відповіді, не зможуть відправити виконавчого листа про стягнення заборгованості на користь Б. Шестопала до Держказначейства...
Перший заступник керівника обласного управління ПФУ в Полтавській області Володимир Носенко, у свою чергу, розповів кореспонденту, що пенсійне управління не виплачує заборгованості, тож претензій до управління у пенсіонера не може бути.
«Ці гроші (заборгована доплата дітям війни. — Авт.) закладено в держбюджет, і їх виплачує Держказначейство. Це — доплата до пенсії на виконання рішення суду, а не сама пенсія.
Люди, перед якими виникла заборгованість, мають звертатися до ДВС, де піднімають судове рішення — чи дійсне воно і ще актуальне, уточнюють у нас суму заборгованості, для чого роблять запит. І, отримавши від нас відповідь, передають виконавче провадження до казначейства...» — відтворив складний алгоритм отримання грошей В. Носенко.
Він зазначив і те, що історія Б. Шестопала не виняток, адже на Полтавщині, виявляється, сотні дітей війни, яким заборгувала держава. Це нині вони до своєї пенсії отримують уже фіксовану надбавку за постановою Кабміну — 65 гривень. Але свого часу їм доплачували до пенсії 30% від мінімального прожиткового мінімуму, що було більше за нинішню доплату. Мали доплачувати, але не доплачували через брак грошей у держави дружині Б. Шестопала.
Тож заборгованість, яка накопичилася, більшість дітей війни відсудили у судах. Відсудити відсудили, але виконавчі листи так і не конвертувалися в живі гроші. Принаймні, до цього не дожила дружина героя цього матеріалу.
«У чому на сьогодні суть проблеми з Б. Шестопалом? ПФУ надав нам відповідь, що вони не мають оригіналу рішення Харківського окружного апеляційного суду, аби зробити відповідне нарахування. І пояснили, що вони надали запит до апеляційного суду.
Тож, коли отримують звідти відповідь — рішення суду з мокрою печаткою, нарахують відповідну суму і нададуть ДВС довідку. Без цієї довідки, на жаль, ми не можемо передати справу до Держказначейства... — пояснює В. Коноз.
Чому так сталося, що справа ветерана в нас зависла на півроку, я не можу наразі сказати... Я особисто спілкувався з юридичним відділом обласного управління ПФУ для того, щоб вони прискорили цю процедуру і надали відповідні довідки.
Я особисто тримаю на контролі цю справу. Більш того, ми ще на початку січня 2019 року відправили відповідного листа на ім’я начальника обласного управління ПФУ в Полтавській області з проханням прискорити видачу цієї довідки.
Адже сьогодні на Полтавщині є кілька сотень таких боржників, яким ПФУ на сьогодні ще не надав відповідної довідки і через що ми не можемо надати документи Держказначейству для взяття ними на облік...» — наголосив посадовець.
Чому державні виконавці не запросили управління ПФУ ще сім місяців тому — після того як Б. Шестопал приніс їм документи — у ДВС пояснити не можуть. Як з’ясувалося, дівчина, яка приймала документи, вже звільнилась. Її наступник про справу нічого не знає...

Процес пішов?
Отже, як розповіли журналісту щодо справи Б. Шестопала, в обласному управлінні ПФУ «процес запустили». Принаймні, державні виконавці отримали відповідь, що ПФУ відіслав запит до Харківського окружного апеляційного суду. Тож як тільки, так одразу...
Аби прискорити справу, відправили до апеляційного суду запит і з Київського відділу ДВС Полтави. Правда, сам В. Коноз прогнозує подальший розвиток подій без оптимізму.
За його словами, нині головне — отримати відповідь від суду і від ПФУ про розмір невиплаченої надбавки до пенсії померлої дружини Б. Шестопала. Після чого встигнути до 10 квітня 2019 року включити його прізвище до списку позивачів, який ДВС щоквартально передає до обласного управління Держказначейства для стягнення заборгованості.
Правда, навіть якщо ветерану пощастить і його включать до реєстру стягувачів, це аж ніяк не означає, що Б. Шестопал нарешті отримає гроші.
«Ми передали документів про стягнення до Держказначейства на понад 50 мільйонів гривень. А лише близько 15 млн грн було виділено з бюджету на ці виплати. Тож, ви розумієте, він (Б. Шестопал. — Авт.) все одно стане в чергу, — уточнив механізм вибивання грошей від держави для дітей війни В. Коноз.
Отже, щоб він отримав свої гроші, держава має дофінансувати оті 50 млн грн, щоб розрахуватися з попередніми черговиками. А вже потім почати розраховуватися з новими. Чергу ніхто пересунути не може. Виплачують у порядку надходження грошей...
Ми подаємо реєстр, в якому стягувані перебувають під порядковим номером, а в Держказначействі всі ці документи вивчають і ставлять у чергу на виплату. Тож спочатку там розрахуються з тими, хто стоїть у черзі, а потім почнуть виплачувати іншим...»
1 березня 2019 року Б. Шестопал таки отримав відповідь від обласного управління ДВС про те, що його документи «прийнято до обліку і включено до першої черги задоволення вимог». Про що дані внесено до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
Дивно, але відповідь надано на ім’я... померлої дружини Б. Шестопала, а він сам згадується в дужках як правонаступник.
Кореспонденту «ДУ» теж повідомили, що «протягом 2018 року територіальним органам Державної виконавчої служби... підлягало примусовому виконанню 184509 виконавчих документів на суму 3546462009 гривень...»
Справді, чи вгледиш тут за всіма «маленькими українцями»? Тепер Б. Шестопал розмірковує — чи вистачить і йому життя, щоб отримати гроші, що належали померлій дружині? І чи не станеться так, що битву з державою за оті 3910 гривень доведеться продовжувати вже його онуку...

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото автора