Людина i право
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Березень 19, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Сiчень 2014 02:00

Дракон на ймення «Судова тяганина»

Rate this item
(0 votes)

Скарги на судову тяганину лідирують серед заяв українців до Європейського суду з прав людини. Недотримання розумних строків розгляду справ дехто вважає за хворобу, від якої годі знайти ліки. Наразі суспільство і самі мантієносці аналізують її причини і шукають ефективні способи боротьби. 

Хто винен?
Суддя місцевого загального суду, який обраний на цю посаду безстроково, — такий портрет типового порушника. Парадокс, але зазвичай лідерами за кількістю скарг громадян є ті служителі Феміди, які мають не найбільше навантаження.
Показовими є результати одного ґрунтовного дослідження, предметом якого були причини, з яких Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) і Вища рада юстиції (ВРЮ) притягають служителів Феміди до дисциплінарної відповідальності.

Експерти Центру політико-правових реформ, котрі його проводили, отримали вражаючий результат: за два роки (2011–2012) до ВККС надійшло 28839 скарг, що стосувалися поведінки суддів (повторні скарги при цьому до уваги не брали). Тож на кожного суддю (а їх на початок 2013 року нараховувалося 8214) припадає майже чотири скарги.
До речі, громадяни також апелювали до ВРЮ, однак ці дані під час згаданого моніторингу не враховували. Заяви деяких членів ВККС про те, що 70% скарг подають від відчаю або через незадоволення рішенням суду, ситуацію пом’якшує, але не рятує, адже і при такому розкладі на одного служителя Феміди припадає більше однієї скарги.
Причини цього явища досліджували і вчені, і правозахисники, і самі судді. Серед них уже традиційні — недофінансування, завантаженість, зловживання процесуальними правами, яке допускають сторони, якщо розраховують отримати зиск від затягування вирішення спору. У кримінальних справах затримки часто пояснюють недоставкою підсудних, адже у конвойної служби мало машин, а ті, що є, часто ламаються. А ще — хвороба сторін, тривале проведення експертиз, витребування доказів — і це далеко не вичерпний перелік.
Постійний головний біль суддів — неявка представників державного обвинувачення. Як це виглядає на практиці, чітко видно на прикладі справи, котра перебувала у провадженні одного з місцевих судів Сімферополя. Під час її розгляду вісім разів було оголошено перерву у зв’язку з неявкою прокурора, сім разів — за його клопотанням, і ще двічі — через те, що прокурор змінив обвинувачення. Найвищий орган суддівського самоврядування — Рада суддів — апелювала з цього приводу до Генерального прокурора, однак наразі результати звернення ще не проаналізовано.
Однак крім об’єктивних причин, на яких так полюбляють зосереджуватися мантієносці, є ще й суто суб’єктивні. Як пояснити, скажімо, що суддя за чотири роки так і не спромігся розглянути справу, тож підсудного звільнили від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності? Служитель Феміди несумлінно поставився до своїх обов’язків, через це підсудний уник можливого покарання за вчинений злочин. В іншому випадку з тієї ж причини — через тяганину — людина перебувала за ґратами довший термін, ніж передбачене законом мінімальне покарання для неї.
Те, що відбувається під час засідань ВККС, на яких ідеться про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, інколи нагадує театр абсурду. Як інакше назвати те, що служитель Феміди пояснює допущену ним тяганину надмірною завантаженістю, натомість на запитання, скільки справ йому довелося розглянути протягом минулого року, відповісти не може.
Інший мантієносець відкладав судові слухання через те, що три роки чекав результатів експертизи, а врешті-решт у вироку не врахував її висновків. Однак намагався запевнити членів комісії, що вона була конче потрібна.
«Повезло» людям, які шукали захисту своїх інтересів у суді і в тому випадку, коли служителю Феміди знадобився рік і чотири місяці, щоб дійти висновку: справу належить скерувати до суду іншої юрисдикції.

Розгляд справ переносять без пояснень
Зазвичай увага правозахисників прикута до кримінальних справ, і це цілком зрозуміло з огляду на ще не подолану практику зловживання таким запобіжним заходом, як тримання під вартою. Проте цивільні справи не менш важливі, якщо позивачі, навіть усвідомлюючи всі потенційні перипетії, все ж звернулися до суду, щоб вирішити конфлікт.
За оцінкою адвокатів, якщо від часу, коли було подано позов, до призначення попереднього розгляду або першого засідання, минає менше трьох-чотирьох місяців, то це ще добре. А далі можливі різні варіанти. Розгляд може тривати рік, однак судові засідання весь цей час не відбуватимуться. Суддя може його призначити, а сам поїхати на семінар в апеляційний суд. Відкладають слухання через хворобу або відпустку судді, через ремонт у закріпленій за ним судовій залі. Апофеоз — розгляд справи переносять без будь-яких пояснень.
Окремо слід сказати про внесок працівників канцелярії. Під час перевірок організації роботи діловодства деяких судів виявлено неприємні факти, серед яких — порушення строків передачі справ суддям. Буває, що тривалий час не ведеться реєстр вихідної кореспонденції, тож неявка сторін, свідків, прокурора, перекладача, залучених експертів може бути на совісті канцелярії, яка невчасно надіслала повістки або взагалі не завдала собі такого клопоту.
Як боротися з тяганиною? Крім дисциплінарних стягнень, які добросовісно штампує ВККС, є й інші способи. Якщо не вистачає залів судових засідань, то засоби фіксації процесу встановлюють безпосередньо на робочому місці кожного служителя Феміди. Щоб кілька суддів могли одночасно працювати в одному кабінеті (звична практика для багатьох судів), у них встановлюють пластикові перегородки.
Запровадження новітніх технологій здатне поліпшити ситуацію зі зв’язком, відсутність якого в деяких населених пунктах призводить до порушення права на своєчасний суд. Так, один із служителів Феміди пояснив тяганину тим, що відповідачі не з’являються на засідання, тому що живуть в селищі, де немає поштаря, тож нікому доставити повістки. Нині із повсюдним запровадженням СМС-повісток ця проблема зникає. Проведення судових засідань у режимі відеоконференцій (його можливість передбачена ст. 336 Кримінального процесуального кодексу) також здатне зняти гостроту проблеми.
Так, за інформацією Державної пенітенціарної служби станом на перше липня (свіжішої інформації поки що не надходило) повністю облаштовано 336 приміщень для забезпечення дистанційного судового провадження, ще 150 планували встановити до кінця року. Системи відеоконференцзв’язку впроваджено в апеляційних судах усіх обласних центрів, а також АР Крим, Києва і Севастополя. Це значно зменшить залежність суддів від роботи конвойної служби і позитивно вплине на дотримання розумних строків судового розгляду кримінальних справ, а відтак — скоротить кількість скарг до Європейського суду.

Ніна КЛИМКОВСЬКА 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».