Упродовж 1998–1999 рр. між Росією та іншими країнами ОБСЄ виникли гострі протиріччя з приводу підходів до врегулювання конфлікту в Косові. У підсумку косовський прецедент Росія, виходячи з пропагандистських мотивів, активно досі використовує для виправдання своєї анексії Криму та підтримки «незалежності» Абхазії й Південної Осетії, які фактично перетворилися на квазідержавні сателітні утворення Росії.
Українська криза ще більше поглибила інституційну кризу ОБСЄ. Найголовніша проблема ОБСЄ — це спосіб ухвалення рішень. Будь-яка країна — член організації має право вето, тобто може заблокувати неприйнятне для неї рішення. Однак, коли локальний конфлікт набуває динаміки ворожнечі, серед країн ОБСЄ не може бути одностайності. Утім, скасування принципу консенсусу в ухваленні рішень теж може прискорити процес поховання ОБСЄ, адже в такому разі втрачається ідеал колективної і рівної безпеки для всіх учасниць простору ОБСЄ.
Неврегульованим залишається питання співвідношення сфер відповідальності між ОБСЄ, з одного боку, та Євросоюзом і НАТО — з іншого. Косовський конфлікт створив прецедент використання НАТО як військового інструменту ОБСЄ, що викликало гостру негативну реакцію Росії. Це не дивно. Кремль намагається протиставити ОБСЄ Євросоюзу і НАТО та зробити цю організацію «головною» у сфері колективної європейської безпеки, але повсякденна дипломатична практика доводить, що ця ідея виглядає утопічно.
Навіть у здійсненні моніторингової місії можливості ОБСЄ є обмеженими і повністю залежать від доброї волі ворогуючих сторін. Нині майже всі ресурси ОБСЄ зосереджені на Сході України, і просто не вистачає коштів на підтримання моніторингових місій у зонах інших заморожених конфліктів. Це спонукало окремі країни — члени ОБСЄ навіть ініціювати її розпуск. Однак Росія категорично виступила проти проекту розпуску ОБСЄ. Ця організація дедалі частіше нагадує валізу без ручки, яку кинути шкода, а тягти далі непросто.
1 серпня 2015 року відзначатиметься сорок років від часу скликання Наради з безпеки і співробітництва в Європі, яка за часів холодної війни започаткувала нинішній загальноєвропейський процес. Росія поки що не демонструє готовності до реформування ОБСЄ, використовуючи навіть її обмежені можливості в інтересах власної пропаганди. Проросійськи налаштована Сербія у 2015 році головуватиме в ОБСЄ, що не додає особливого оптимізму щодо її дивного оптимістичного переродження на більш ефективну структуру з гарантування колективної європейської безпеки.
Андрій МАРТИНОВ
