«Спрут контролює всю Угорщину. Держава не є інструментом мафії — вона сама стає мафією. Задля створення і примноження приватних статків безконтрольно роздаються публічні гроші. За допомогою шантажу люди влади привласнюють чуже майно. А над усім повний контроль здійснює Віктор Орбан», — переконує журналістів Балінт Мадьяр, соціолог, колишній міністр від Ліберальної партії і співавтор книги Magyar рolip («Угорський спрут»), яка набула в Угорщині неабиякої популярності.
На нинішнього прем’єра Угорщини велике враження справила «бізнесова модель» соціалістів під керівництвом Ференца Дьюрчаня, які крали безбожно. Він керувався засадою: щоб їх перемогти, мусить брати з них приклад, бо без грошей не можна робити серйозної політики.
У 1992 році правоцентристський Фідеш отримав від угорського уряду будинок у центрі Будапешта. Гроші від його продажу мали покрити витрати на утримання партії. Але Лайош Сімічка, скарбник Фідеша, вивів гроші на рахунки фірм-одноденок, власниками яких були старі друзі Орбана. А потім того ж таки дня перепродав усі ці 22 фірми. Їх купив Ібрагім Кайя, турецький емігрант та хорват на прізвище Йосіп Тот. Жоден із них не чув про цю трансакцію — паспорти, використані для здійснення продажу, були у них раніше викрадені. Коли у 1999 році вся історія стала публічною, Орбан був уперше прем’єром Угорщини, а Лайош Сімічка очолював APEH, угорську митницю. Документація, яка стосувалася цих фірм, просто зникла з комп’ютерів.
Нині такі маневри повторити неможливо. «Під час приватизації 90-х років колишні функціонери Комуністичної партії мали просто феноменальний старт — досить було купити державну фірму за смішні гроші або продати її закордонному інвестору. Фідешу під цим оглядом було набагато складніше: вже у часи першого прем’єрства Орбана дуже мало державних фірм можна було «приватизувати» за невеликі гроші. А нині — тим паче. Тому треба було використовувати інші прийоми», — зазначає Балінт Мадьяр.
У 2010-му угорський парламент звільнив від оподаткування пожертви на спорт. Незабаром виявилося, що три чверті всіх спортивних пожертв в Угорщині призначені третьорядному клубу з місцевості Фельчут, неподалік від Будапешта, в якій проживає дві тисячі мешканців. Саме тут народився Орбан і в молоді роки грав професійно у футбол. Багаті спонсори добре розуміли, що для отримання державних замовлень або європейських дотацій вони мають якнайшвидше зробити пожертву на рахунок клубу прем’єра.
«Оточення Орбана не обмежується конвертацією політичних впливів у гроші. Вони йдуть ще далі — відбирають чужу власність за допомогою різних трюків, наприклад, змушуючи продавати частку власності»,— пояснює Іштван Чіллаг, економіст, колишній міністр економіки.— Часом держава купує закордонну фірму, незважаючи на ціну, і відразу, на значно корисніших умовах, продає її «друзям родини».
Що від цього має сам Орбан? Здається, він живе досить скромно. Має пристойний, але зовсім не палац, будинок в аристократичному кварталі Буди. Другий будинок — у родинному Фельчуті, вартість якого значно виросла, коли у це містечко потекла ріка інвестицій і субсидій (наприклад, на боротьбу з повенями, яких тут ніколи не було). Дружина прем’єра Аніко Левай зосередила чималу кількість землі, зазвичай купуючи її за півціни.
У 2012 році оголошено, що кількість магазинів, які продають цигарки в Угорщині, буде зменшена з-понад 40 тисяч до семи. У середині 2013 року почали видавати дозволи на відкриття нових. До цього Антал Роган і Янош Лазар, близькі співпрацівники Орбана, пояснили місцевим бонзам, на яких засадах надаватимуться концесії. Майже у всіх випадках їх отримали політики Фідеша, їхні родини або прихильники партії. Бізнес із продажу тютюнових виробів здавався малоцікавим — мав приносити 4–5% прибутку. Та незабаром за пропозицією прем’єра встановлено 10%-у маржу.
Коли у 2010 році Фідеш приходив до влади, Орбан обіцяв назавжди покінчити з корупцією. Це було одне з головних гасел його кампанії. Нічого такого не сталося. Державні інституції, які мають карати корупцію, незалежні тільки теоретично. Політика і бізнес на практиці становлять єдине ціле. Про це багато говориться, бо не всі медіа контролює уряд. Однак це жодним чином не ослаблює Орбана. Не тільки тому, що угорці звикли до корупції і вважають її своєрідним природним станом. Є ще одна обставина.
«Популісти звинувачують попередню систему у зіпсованості, проте після приходу до влади ставляться до держави, як до приватної власності. Так роблять Орбан в Угорщині і Ердоган у Туреччині. Утім, таке фарисейство не шокує їх електорату, бо що у цьому поганого? — думають прихильники Орбана. — Якщо тільки одна партія насправді представляє народ, а всі інші — це зрадники?», — пояснює Ян-Вернер Мюллер, професор політології у Прінстонському університеті.
Керівник угорського уряду колись сказав, що хоче керувати протягом 20 років. Можливо, йому вдасться зреалізувати свій план. «Цей режим зміцнюється, хоча багато людей не у захваті від Фідеша. Опозиція також не приваблює їх. Лише верещить і верещить. Нападає на різні дії уряду, але не помічає нової природи системи, в якій усі є тільки маріонетками Орбана», — говорить Балінт Мадьяр. І відразу додає з гіркотою: «Сили, які в опозиції до Фідеша, зазнали повної поразки у 2014 році. У 2018-му краще не буде».
Євген ПЕТРЕНКО