Проте європейці виявилися не готові по-дорослому платити за таку самостійність. Не в останню чергу тому, що повноцінна самостійна безпекова політика ЄС вимагає відповідних витрат, але ніхто не скасовує й оборонних зобов’язань європейських країн перед НАТО.
У підсумку спроба подвійного використання європейської складової ресурсів НАТО задля європейської політики безпеки наштовхнулася на опір Туреччини, яка різко виступила проти такого експерименту. Лондон та Вашингтон традиційно висловлюють здивування з приводу спроб Євросоюзу дублювати завдання і функції НАТО.
За цих умов не дивно, що спільна європейська безпекова політика переживає глибоку кризу фактично від часів початку арабських революцій 2010–2011 років. Відтоді Північна Африка та Близький Схід перетворилися на безпосередню загрозу європейській безпеці. Внаслідок цього помітно посилилася роль середземноморського командування НАТО, що визнає навіть доти дисидентська щодо НАТО Франція. Українська криза 2013–2014 років створила додаткове джерело напруги на європейських кордонах. Це актуалізувало діяльність північноєвропейського командування НАТО.
Ось чому міністри оборони країн Євросоюзу визнали домінантну роль НАТО в модернізації європейської системи безпеки відповідно до актуальних ризиків. Цікаво, що цей формат взаємодії став ефективним у взаємодії ЄС і НАТО, оскільки Австрія, Швеція, Фінляндія як нейтральні країни, котрі входять до ЄС, не є членами НАТО. Тому зазначений формат є найбільш дієздатним із точки зору напрацювання дієвих механізмів гарантування європейської безпеки. Показово, що Швеція навіть готова відновити загальний військовий обов’язок та повернути у практичне русло питання можливого вступу до НАТО.
Ключовим невирішеним питанням залишається фінансування військових витрат. США домагаються від союзників по НАТО їх суттєвого збільшення, але така перспектива стикається з комплексом проблем нинішньої фінансової кризи. Країни Євросоюзу намагаються стабілізувати курс спільної грошової одиниці євро, що потребує солідних видатків, в тому числі за рахунок непопулярних скорочень соціальних зобов’язань. Навіть німецькій економіці дедалі важче забезпечувати одночасно масло і гармати, хоча військово-технічна модернізація бундесверу залишається на часі.
Генсек НАТО Столтенберг запропонував європейським країнам — членам НАТО самостійно профінансувати створення спільних сил швидкого реагування. Реалізація цього проекту й стане першим серйозним випробуванням готовності європейців нести більшу відповідальність за забезпечення євроатлантичної безпеки.
Андрій МАРТИНОВ
