Цікаво, що аналогічну критичну позицію займає іранський антипод — Ізраїль. Ізраїльське керівництво дає карт-бланш США та їхнім союзникам по НАТО, нагадуючи, що військовий потенціал армії «Ісламської держави Іраку та Леванту», за найбільш песимістичними даними багатьох спецслужб, не перевищує 20 тисяч бойовиків.
Ізраїль також різко критично ставиться до останніх заяв керівництва Євросоюзу щодо прискорення процесу створення незалежної Палестини та звинувачує США у невідповідальному ставленні до ізраїльської безпеки виходячи з бажання радикальної руйнації існуючого геополітичного порядку на Близькому Сході з подальшим послабленням як Саудівської Аравії, так і Ірану.
Однак днями ісламісти зупинили наступ курдів на місто Кобане, розташоване на турецько-сирійському кордоні, за допомогою хімічної зброї. Показово, що, на відміну від ситуації, яка складалася у серпні 2013 року, ця інформація нікого не схвилювала.
Хіба що президент США Барак Обама був вимушений прийняти рішення про направлення до Іраку 1500 американських військових, які мають допомагати іракській армії. Здешевлення нафти на світовому ринку також негативно позначається на фінансових можливостях «Ісламської держави Іраку та Леванту». Проте для її остаточного розгрому самих бомбових ударів недостатньо.
Утім, навіть союзник США по НАТО Туреччина не поспішає надсилати сухопутні війська для боротьби з ісламістами. Насамперед тому, що турецький президент Реджеп Ердоган вважає, що нібито таким чином зіграє на користь сирійському президентові Башару Асаду. Крім того, турки не в захваті від реальної перспективи у разі розгрому ісламістів постання на Близькому Сході Курдистану.
Органічним доповненням близькосхідної кризи залишається громадянська війна у Лівії. Поки що підтримані Францією війська лівійського генерала Халіфа Хафтара ніяк не можуть взяти Бенгазі, який став оплотом місцевих та імпортованих ісламських радикалів.
Такий розклад сил негативно впливає на безпеку Євросоюзу. Німецькі спецслужби визнають, що близько тисячі власних німецьких ісламістів воюють в армії «Ісламської держави Іраку та Леванту» та готові імпортувати екстремістські ідеї до самої Німеччини. Ситуацією намагаються скористатися німецькі ультраправі угруповання, які підбурюють футбольних фанатів виступати проти мусульман.
Проблемною залишається ситуація з відносинами з мусульманською громадою у Франції та Великій Британії. Французькі спецслужби визнають, що не вистачає іскри для повторення бунтів осені 2011 року у передмістях французьких мегаполісів, де мешкають мусульмани.
Британські спецслужби недавно повідомили, що запобігли спробі нападу ісламістів на королеву Великої Британії Єлизавету ІІ під час заходів із нагоди вшанування пам’яті жертв Першої світової війни. Екстремістський радикальний іслам не тільки стає раковою пухлиною на Близькому Сході, а й поширює свої метастази на Європу.
Андрій МАРТИНОВ