Одночасно союзники США почали виведення своїх військових контингентів із території Іраку. Крім того, Німеччина і Франція розкритикували пропозиції Трампа розширити сферу повноважень НАТО на весь Близький Схід.
Натомість Берлін і Париж закликають до збереження угоди 2015 року про іранську ядерну програму. Проте ключову роль у регіоні Перської затоки продовжують відігравати США.
Після ліквідації Сулеймані Вашингтон обрав тактику посилення тиску на Іран за допомогою економічних санкцій, аби спровокувати зміну правлячого режиму у Тегерані. Також санкції допомагають стримувати ірансько-китайську співпрацю.
Утім, Іран сподівається на швидку реалізацію домовленостей із Китаєм про переведення торгівлі іранськими енергетичними ресурсами без американських доларів.
Непевності ситуації в Перській затоці долала смерть султана Оману Кабуза бен Саїда. Оман та Іран контролюють Ормузьку протоку, якою здійснюється експорт нафти з еміратів Перської затоки на світовий ринок.
Однак поки що здається, що Дональд Трамп вирішив відкласти остаточне вирішення іранської проблеми до кращих часів. Адже не на часі провокувати серйозний збройний конфлікт, коли у лютому в США починаються попередні вибори кандидатів головних партій на президентські вибори.
Трамп обіцяв виборцям уникнути подальшого втягування Америки у заокеанські військові конфлікти і цьому не могли поки що сприяти навіть інтереси безпеки Ізраїлю. Трамп вважає, що, визнавши Єрусалим столицею Ізраїлю та визнавши належність Ізраїлю Голанських висот на кордоні із Сирією, він домігся безумовної підтримки американських виборців, орієнтованих на Ізраїль.
Не в останню чергу відкладанню збройного конфлікту у Перській затоці посприяв і фактор підготовки до виборів в Ірані та Ізраїлі. Спочатку у лютому іранці мають обрати новий склад парламенту. А у березні поточного року громадяни Ізраїлю повинні обрати депутатів кнесету.
Зважаючи на ці тенденції, сторони поки що вирішили, що компромісний мир краще за «добру» війну.