Поки що здається, що Китай погодився на більші поступки, зокрема Пекін зобов’язався додатково купити на 100 мільярдів доларів американську промислову і сільськогосподарську продукцію.
Це особливо важливо для передвиборчої кампанії Дональда Трампа, адже китайці зобов’язалися купити товари тих американських промислових і сільськогосподарських виробників, які розташовані у штатах, де підтримка Трампа є потужною. Утім, у Пекіні, схоже, готові до будь-якого розвитку президентської виборчої кампанії у США.
Чимало експертів вважають, що кандидати від Демократичної партії США більше налаштовані на пошук торговельного компромісу з Китаєм. Але Пекін демонструє підкреслену нейтральність до ймовірних кандидатів на президентських виборах у США, оскільки російський приклад 2016 року показав, що це може закінчитися додатковими санкціями.
Одночасно у Пекіні немає ілюзій стосовно того, що Вашингтон за бажання завжди знайде привід для нових санкцій. Адміністрація Дональда Трампа впродовж 2019 року запровадила санкції проти Китаю «за придушення демократичного руху у Гонконгу», «за переслідування мусульман у Сінцзяні», «за порушення релігійної свободи у Тибеті» і це, здається, не межа. Тому Китай проводить гнучку зовнішню політику.
Оскільки Малаккська протока, якою йде більша частина китайського експорту та імпорту, є дуже вразливою з точки зору безпеки, Китай вибудовує сухопутний торговельний Шовковий шлях. Одночасно Китай зміцнює свою військово-морську присутність у Східно-Китайському морі.
Наприкінці 2019 року було поставлено на озброєння перший китайський авіаносець «Шаньдун», покликаний захищати китайські інтереси у південних морях. Також у Пекіні було проведено китайсько-японсько-південнокорейський саміт. Однак це не завадило Китаю провести перші військові антитерористичні навчання з індійською армією. Аналогічні навчання Китай регулярно проводить з Іраном і Росією.
Отже, Китай намагається балансувати та шукати нові можливості на тлі свого протистояння із США. Робити це стає дедалі складніше, бо лише останній китайсько-американський торговельний компроміс може болісно вдарити по інтересах Європейського Союзу.
Зменшення на користь США асиметрії у торговельному балансі з Китаєм неодмінно означатиме збільшення торговельного дефіциту Європейського Союзу у його відносинах із Китаєм. Таким чином Китай стає визначальним фактором для й без того непростих євроатлантичних відносин.
Тож нинішній китайсько-американський торговельний компроміс — це тільки перемир’я у тривалій торговельній війні за домінування на світовому ринку.