Упродовж перехідного періоду необхідно визначитись з умовами торгівлі між Британією та ЄС. Найбільш радикальні прихильники «розриву» виступають навіть проти зони вільної торгівлі. Але Борис Джонсон схильний пошукати з Євросоюзом прийнятні рішення торговельних проблем.
Не менш гострим є зовнішньополітичний пакет проблем, викликаних виходом Британії з ЄС. Поки що здається, що Борис Джонсон готовий до максимально можливого компромісу у питанні збереження безмитного кордону між британською Північною Ірландією (провінцією Ольстер) та Республікою Ірландія, яка залишається у складі Євросоюзу.
Однак такий курс відразу впливає на проблему Гібралтара у британсько-іспанських відносинах. Іспанія наполягає на збереженні безмитного режиму на своєму кордоні з Гібралтаром і після виходу Британії з ЄС.
Але найбільшу міну уповільненої дії вихід з Євросоюзу залишає у Шотландії. Ще у 2015 році шотландські прихильники незалежності програли референдум, причому головним аргументом на користь збереження Шотландії у складі Великої Британії було її членство в ЄС. Але тепер не тільки радикальні шотландські націоналісти, а й помірковані політики виступають за повторний референдум щодо незалежності.
Проте втрата Шотландії була б надто болісним ударом по Великій Британії. Мова навіть не в ідентичності, історичних традиціях, перспективах збереження британської монархії — справа шотландського відділення має стратегічне значення для Великої Британії.
Адже на шотландському шельфі Північного моря видобувають левову частку природного газу, яким користується британська промисловість, крім того, на шотландському узбережжі дислокуються британські підводні човни, які несуть на борту атомну зброю.
Тож гіпотетичні переговори про незалежність Шотландії виглядають ще складнішими, аніж переговори про умови виходу Британії з Євросоюзу. Власне тому прем’єр-міністр Борис Джонсон намагається не втрачати політичного темпу, аби нарешті розв’язати питання виходу з ЄС.