Натомість впевнено збільшили свою присутність в Європейському парламенті екологічні зелені партії. Але найбільшу кількість нових депутатів провели до Європейського парламенту ультраправі популісти, представлені у Великій Британії Найджелом Фараджем, в Італії — Маттео Сальвіні, у Франції — Марін Ле Пен.
Однак останні так і не отримали можливості блокувати рішення Європейського парламенту, якщо вони не влаштовуватимуть європейських скептиків. Проблеми для європейських оптимістів можуть виникати лише тоді, якщо вони будуть конфліктувати між собою. Перші такі конфлікти вже можна спостерігати з приводу розподілу ключових посад у виконавчій владі Євросоюзу.
Президент Франції Емманюель Макрон виступив проти призначення головою Європейської комісії німця Манфреда Вебера. Компромісною фігурою може бути голландець Лео Тімерманс. Але все вирішуватиметься на першій сесії Європейського парламенту, коли остаточно стане зрозуміла політична розстановка сил.
Загалом на кону залишається близько тисячі ключових посад у структурах виконавчої влади Євросоюзу. Тому кадрові рішення, скоріше за все, прийматимуть з урахуванням національних квот і за «компромісним пакетним принципом». Принаймні поки що це дозволяє зробити домінуюча в Євросоюзі політична культура компромісу між цінностями та інтересами.