Коли батьки переїжджають працювати на Київщину, до Ірпеня, Богдан іде до школи і починає займатись у літературному гуртку. Школяр побачив свій перший вірш, надрукований у газеті, та ще й отримав премію на республіканському конкурсі юних літераторів.
Тому подальша його доля вже була визначена. Хлопчик захопився книжками, зачитувався і фантастикою, і класичною світовою, й українською літературою.
Здавалося б, усе складалося просто чудово: закінчив школу з відзнакою, поїхав святкувати випускний разом із класом на Чернечу гору до Канева — до могили Тараса Шевченка, а попереду був вступ без іспитів до університету... Та було це якраз 21 червня 1941 року.
Батьків Чалого відразу мобілізували на фронт, а самого Богдана відрядили навчатися до Орджонікідзевського піхотного училища. Молодий офіцер уперше вступив у бій у горах Кавказу в 1942му. Його тяжко поранили, але вже на початку 1943 року, підлікувавшись, Чалий знов їде на фронт.
Так він пройшов усю війну і брав участь у штурмі Берліна. Пощастило просто казково: вижив, ще й повернувся з фронту з орденами та медалями, вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
І всетаки молодий журналіст не хоче розлучатися з чарівним світом дитинства, тому працює у редакціях молодіжних і дитячих видань. І водночас пише вірші, оповідання, балади, повісті для дітей. Однак справжній визначний твір, твір свого життя йому судилося написати у співавторстві з іншим знаним українським письменником — Павлом Глазовим.
Це була шикарна, геніальна ідея — придумати малесенького лицаряквітку Барвінка і його Коника Дзвоника та ще й нагородити їх неабиякими захоплюючими пригодами. Взагалі, Богдан Чалий написав чимало цікавих творів і для дітей, і  для дорослих, але...
Барвінок — тема на все життя. В українському фольклорі барвінок вважається незвичайною, чарівною квіткою. Ця невеличка рослинка із синіми квіточками в народі є уособленням вірності, стійкості й шляхетності. Тож герой Чалого і Глазового має всі ці риси. А ще він — кмітливий, дотепний, прудкий.
Словом, саме такий персонаж, з яким залюбки ототожнює себе будьякий хлопчик. І він, як справжній козак, має вірного та стійкого друга — Коника Дзвоника. Разом вони стають на шлях боротьби зі злом.
Віршована казка так сподобалася дітям, що відтоді вже Чалий сам написав цілий, як кажуть сьогодні, серіал про Барвінка. З’являються нові персонажі, зокрема подружка Ромашка, чарівні пригоди і перемоги маленького лицарякозачка, який і весну відвойовує, і подорожує, у вирій літає: «Як Барвінок став героєм» (1966), «Як Барвінок та Ромашка у вирій літали» (1968), «Барвінок і Весна» (1971), «Сто пригод Барвінка та Ромашки» (1973), «Барвінок у школі» (1977).
За книжки «Ласкаво просимо!» і «Як Барвінок та Ромашка у вирій літали» письменник був удостоєний Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1972).
Ну а скільки років був головним редактором однойменного українського дитячого журналу «Барвінок»... Зрештою, на XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури у 1974 році за казку «Барвінок і весна» авторові присуджено почесний диплом імені Ганса Крістіана Андерсена.
Його твори для дітей надзвичайні, він творив їх легко, зрозуміло й цікаво. І що особливо важливо для дитячого письменника — він робив це просто і задушевно, без патетики і сюсюкання розповідав хлопчикам і дівчаткам про найважливіше. Чудово розуміючи дитячу психологію, постійно спілкуючись зі своїми читачами, він вивчив їхні смаки і звички. І сам нерідко поводився безпосередньо і простодушно.
Дитинство так глибоко вкоренилося в натурі Богдана Чалого, що йому було просто розмовляти з меншими, заглиблюючись у світ їхніх думок і почуттів, знаходячи найкоротший шлях до серця співрозмовника. І це тому, що на дійсність поет дивиться з радісним здивуванням, і все довкола освітлюється казковим чарівним світлом. Саме таким бачать світ, так мріють і відчувають діти, адже для них немає життя без казки, а казки — без життя.
Поет майстерно, без найменшої фальші передає особливість дитячого сприйняття. Богдан Чалий займався і перекладами, а почав із віршів Самуїла Маршака. Потім робив чимало перекладів багатьох прозаїків і поетів як Сходу, так і Заходу.
А самого Чалого російською мовою перекладали Самуїл Маршак, Сергій Михалков, Михайло Свєтлов. Зрештою, невідомо, якою була б доля іншого улюбленого казкового серіалу — про Незнайка, якби свого часу Чалий не підтримав морально Миколу Носова у цьому проекті.
«Провістити весну неважко — захищати треба її!» — цими словами казкового героя Чалий висловив і своє життєве кредо, яке цілком варте бути й лицарським девізом. Адже саме такий лицарський, козацький дух Барвінок демонструє маленьким читачам. А які діти не люблять казок про відважних лицарів? А ще важливий інгредієнт казки — доброта. І саме вона — лейтмотив чарівних розповідей про Барвінка і основна риса характеру Богдана Чалого. Саме таким був він сам — лицарем правди і щирості.

Ольга КОВАЛЕНКО