Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Жовтень 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Середа, 26 Червень 2019 23:46

Слово про українського вченого

Rate this item
(0 votes)

У науковому світі Ігор Леонідович Обозненко — людина знана: дійсний член Американського та Російського акустичного товариств, дійсний член Американського фізичного товариства, доцент кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ «Київський політехнічний інститут», якій присвятив він понад 40 років свого творчого життя.
Море визначило його долю, а шлях до моря йшов від прадіда — адмірала А. Єлагіна (про Єлагіних нагадує у Санкт-Петербурзі ще Єлагін-острів з його вишуканим палацем). Ігор Обозненко гармонійно успадкував таланти своїх предків — адмірала А. Єлагіна і дідуся К. Смирягіна, видатного педагога і директора Києво-Фундукліївської гімназії.

Примхи злої долі
Ігор Леонідович народився 80 років тому у Києві. Вже на початку життя малечу Ігоря чекали тяжкі випробування. Не пройшло й півтора року, як до Києва прийшла війна — з виттям сирен та гуркотом німецьких авіабомб.
З кошмару війни в пам’яті дитини лишилися голод і нестатки...
Та ще до початку війни хвилі сталінських репресій прокотилися по країні. Не уникнула їх і родина Обозненків. У жовтні 1937-го у Биківнянському лісі був розстріляний дідусь — художник Леонід Олексійович Обозненко (його твори експонувалися свого часу в музеях образотворчого мистецтва України).
Після війни у концтаборі Карлаг (Казахстан) померла й бабуся Марія, дружина дідуся Леоніда. А батько Леонід Леонідович, репресований у ті ж роки, воював у штрафбаті та загинув 1944 року біля Корсунь-Шевченківського.
Отже, сирітство, тяготи воєнного часу й повоєнного, які ділив він із матінкою та старшим братом Юрком. Стартові умови життя були вкрай несприятливі...
Але не такий він був, цей амбітний юнак, щоб не подолати примхи злої долі!
Ще до початку вступних іспитів до КПІ він протягом 10 днів розв’язав понад 1000 задач з математики. І у подальшому житті він прагнув максимально використовувати математичний апарат для розв’язання своїх наукових проблем, зокрема хвильових задач гідроакустики, що визначили його науковий стиль, стали його візитною карткою.
Потім — інститут, кафедра, аспірантура...
Кандидатом технічних наук стає він у 26-річному віці, а три роки по тому — доцентом.

«Трешер», відповідайте...
Творча діяльність І. Обозненка розпочиналась у сувору добу холодної війни. Він брав активну участь у розробці гідроакустичних комплексів, що були на озброєнні Військово-Морського флоту СРСР та складали гідну конкуренцію США.
Аспірант І. Обозненко тільки-но готував свою кандидатську дисертацію, як на хвилях Атлантики вибухнула американська трагедія — пішла на дно американська суперсубмарина «Трешер». Слова штурмана під час останнього сеансу зв’язку — «Трешер», відповідайте...» не дійшли, мабуть, до бідолаг.
Загибель підводного левіафана та пошуки його решток (до яких залучили навіть знаменитий батискаф «Трієст») спонукали вчених-акустиків усього світу посилити свої дослідження у напрямку розробки гідроакустичних засобів та методів класифікації підводних об’єктів.
Одним із піонерів цього напрямку став Ігор Обозненко.
Вчений увесь час проводив у басейні Лабораторного корпусу КПІ, прагнучи розв’язати найскладнішу проблему гідроакустики — класифікацію підводних об’єктів. На полицях стелажа — моделі (згідно з масштабом) найбільш знаменитих підводних човнів США та країн НАТО. Був там і «Трешер».
Учений вивчав спектральні характеристики сигналів розсіювання цих моделей, намагаючись осягти найбільш характерні властивості підводних човнів за їхніми хвильовими розмірами та кутом повороту відносно випромінювача.
У розпорядженні І. Обозненка був лише трофейний (за часів III Рейху) арифмометр Rheinmetall, за яким студенти-лаборанти (зокрема, автор цього нарису) обчислювали функції Ляме — Матьє, щоб моделювати акустичне поле субмарини. Не допомагав і єдиний на кафедрі комп’ютер «Мир-2», надзвичайно запружений роботою.
Від наукової лабораторії мчався він до інститутської аудиторії, щоб поділитися зі студентами на лекціях, своїми майбутніми колегами, багатим досвідом та роздумами щодо тяжкої наукової праці.
Учень професора М. І. Карновського Ігор Обозненко гідно підтримував наукові традиції вітчизняної школи акустики. Творчий доробок ученого (більше 300 праць) охоплює надзвичайно широкий спектр його наукових інтересів — від гідроакустичних антен і проблем класифікації підводних об’єктів — до медицини та досліджень космосу.
На 60–70-і рр. припадає найбільш продуктивний період творчого життя І. Обозненка. Це був його зірковий час, коли він був жаданою фігурою для Військово-промислового комплексу СРСР. Свої ідеї перевіряв учений на морях-океанах — від Чорного й Балтійського до Японського морів на Далекому Сході.
Зустрічали його у наукових лабораторіях та інститутських аудиторіях, де він із блиском викладав курси своїх лекцій. Його праці друкувалися в СРСР та за кордоном, зокрема в таких елітних виданнях, як «Акустический журнал», журналах JASA (Journal of Acoustical Society of America), «Прикладная механика» тощо.
Праці вченого посіли достойне місце в Бібліотеці Конгресу США.
Та наближалась осінь життя...

Осінь життя
За кордоном України — у далекій Росії — лишилися моря-океани. Співпраця з Росією ставала примарою, а Україні вчені-гідроакустики не були потрібні.
Але й за таких умов учений І. Л. Обозненко зумів реалізувати свої наукові ідеї. У сфері його наукових інтересів того часу — проблеми ультразвукової діагностики об’єктів різних форм і хвильових розмірів. Він вивчав резонансні властивості органів і кровоносних судин людини для діагностики різних захворювань.
Його погляд сягав за горизонт, в інші світи: він мав намір вивчати фізичні властивості «літальних тарілок».
Але тяжка хвороба лишила вченого шансу реалізувати свої творчі задуми...
Мужня людина, з ранньою сивиною та скупий на емоції, І. Обозненко завжди відчував творче піднесення у своїй лабораторії: там була його стихія...
Ігор Леонідович був щасливою людиною, мабуть, тому, що наукова діяльність стала змістом його короткого (65 років), але прекрасного життя. Саме про це казали його колеги і студенти минулих випусків, які й проводили Ігоря Леонідовича в останню путь.
Минає час із дивовижною швидкістю... Разом із родичами пам’ять видатного вченого і педагога вшановують його колеги з кафедри акустики та акустоелектроніки та численні учні, які плідно працюють в усіх куточках Земної кулі.

Володимир СКРИНЧЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».