Після потужного удару по китайському інформаційно-комунікаційному сектору та запровадження системних санкцій проти флагмана цієї галузі китайської економіки — компанії «Хуавей» Пекін відповів симетричними санкціями. Напередодні тридцятиріччя подій на площі Тяньаньмень Китай запровадив захисне мито на імпорт американських товарів вартістю близько 60 мільярдів доларів.
У відповідь західні недержавні правозахисні організації актуалізували кампанію щодо захисту прав людини в Китаї. Європейські ліберали занепокоєні тим, що китайська модель вважається «зразком» для європейських ультраправих популістів. Їх навіть не лякає система «соціального рейтингу», яка за допомогою комп’ютерних технологій запровадила систему тотального стеження за суспільною поведінкою мільйонів китайців.
Багатьом це нагадує сюжет роману-прогнозу Джорджа Оруела «1984» із його Старшим Братом, міністерством правди та іншими тоталітарними установами. Натомість Китай звинувачує своїх критиків у бажанні посіяти у Піднебесній хаос і соціальну нестабільність, аби завадити Китаю досягнути національної стратегічної мети: до 2049 року стати суспільством середнього класу. Інша справа, що «китайський мільярд» споживає дедалі більше за рахунок «золотого мільярда», що останній, природно, не влаштовує.
Символічно, що у 30-річчя подій на площі Тяньаньмень китайський лідер Сі Цзіньпін 5–7 червня побував із візитом у Росії. Китай намагається мінімізувати ризики своєї геополітичної ізоляції. Один з американських стратегів Генрі Кіссінджер пропонував Трампу розглянути можливість забезпечити нейтралітет Росії в американсько-китайському конфлікті.
Але Росія «задирає» ціну такого нейтралітету, наполягаючи на скасуванні економічних санкцій та фактичного визнання анексії Криму. Зрозуміло, що адміністрація президента Трампа попри прагматичне ставлення до західних демократичних цінностей не готова їх узагалі замінити на прагматичні бізнесові інтереси.
Адже в такому випадку моральної різниці між засудженим за порушення прав людини Китаєм і демократичним Заходом не буде. Росія від такого повороту подій була б у захваті, але остання фортеця демократичних цінностей Трампом ще не зраджена, насамперед тому, що він сам тримає у голові непросту президентську кампанію 2020 року. Будь-які стратегічні поступки з його боку Росії ще до старту виборчих перегонів могли б перекреслити політичні шанси Трампа на другий президентський термін.
За цих обставин Росія поки що не готова «зрадити» Китай на етапі максимального загострення американсько-китайської торговельної війни. Не тому, що у російського авторитарного державного капіталізму є якісь надмірні євразійські сентименти, зрештою, гроші російських олігархів у західних офшорах, а не в юанях. Тому поки США не запропонували привабливу ціну російському «нейтралітету» проти Китаю, Кремль продовжує балансувати між Вашингтоном і Пекіном.