Поміркований лівопопулістський фронт «Пакатан Гарапан» («Союз Надії»), яким керує Махатгір, виграв вибори несподівано, але досить переконливо. Це — перша зміна влади в історії незалежної Малайзії: Націоналістично-консервативна партія UMNO правила країною протягом 61 року і встигла виграти 14 виборів.
У Південно-Східній Азії вже сама демократична зміна влади є приводом для оптимізму, бо в регіоні, крім Східного Тімору і Індонезії, цього радше не спостерігається. Малайзійців похвалив навіть Френсіс Фукуяма за «боротьбу з авторитаризмом» (ця країна в рейтингу Democracy Index перебуває відразу за Польщею і Угорщиною).
Але в ейфорії мало хто звертає увагу на те, що Магатхір — це не рятівник, а скоріше співавтор проблем, з якими збирається боротися.
Фронт Магатхіра на виборах мав лише одне гасло — «геть Наджиба Разака», тобто прем’єра з 2009 року. Звернення потрапило в резонанс із відчуттями малайзійців, які були злі на UMNO передовсім за скандал із 1MDB — національним фондом, який мав інвестувати в інтересах країни прибутки від продажу нафти і газу.
За даними американських слідчих, за часів Наджиба з 1MDB зникло понад 4,5 мільярда доларів, з яких 681 мільйон доларів міг потрапити на приватні рахунки прем’єра.
Пов’язані з прем’єром чиновники замість того, щоб будувати дороги, за гроші з фонду купували елітні вілли, яхти, одяг і навіть приєдналися до гри на американських біржах на Уолл-Стріті.
Але слідство малайзійських органів було призупинене: слідчі, призначені Наджибом, який створив 1MDB у 2009 році, а потім особисто контролював фонд, визнали, що жодної розтрати не було.
Махатгір також обіцяв малайзійцям ліквідацію запровадженого недавно податку ПДВ та повернення доплат до пального, скасувавши два дуже непопулярних рішення Наджиба.
Спираючись практично лише на цих двох обіцянках, «Пакатан Гарапан» отримав майже 50% голосів і 121 з 222 місць у малайзійському парламенті.
Ще донедавна Махатгір був символом UMNO. Він став депутатом від цієї партії у 1964 році, а протягом 22 років — з 1981-го до 2003-го — був прем’єром і керівником UMNO.
Наджиб був його вірним зброєносцем. Уперше в уряд він увійшов у 1986 році міністром культури, молоді і спорту, а потім поступово набирав силу, щоб, нарешті, прийняти спадок від Махатгіра.
Тепер 92-річний прем’єр не збирається вибачати своєму учню. Він уже оголосив про відновлення слідства у справі 1MDB, а Наджибу офіційно заборонив виїжджати з країни.
Другим рішенням Махатгіра у перші дні перебування при владі стала обіцянка помилування опозиціонера і формального лідера «Пакатан Гарапан» Анвара Ібрагіма. З 2015 року він відсиджує 5-річний термін за «ймовірний» гомосексуалізм, який у Малайзії є забороненим. Організації із захисту прав людини не мають сумнівів, що вирок є політично мотивованим.
Але в цій справі Магатхір не є бездоганним. Це він першим включив Анвара в уряд у 1983 році, саме Анвар мав бути спадкоємцем Магатхіра, але зазнав дуже гострої критики за непотизм і корупцію в середині UMNO.
У 1998 році Магатхір усунув його з уряду і партії, а роком пізніше «допоміг» засудити на 15 років у двох процесах за гомосексуалізм на основі так само нікчемних і політично мотивованих доказів, як і пізніший процес за часів Наджиба.
З того часу Магатхіра і Анвара об’єднав спільний ворог, тобто Наджиб. Анвар покине в’язницю у червні, коли помилування затвердить король Малайзії.
Багато людей не довіряють Магатхіру. Його 22-річне правління було періодом, коли у Малайзії сильно обмежувалися свобода медіа, незалежність судів і права опозиції. Незважаючи на прогресивні нині погляди, він продовжує підтримувати фірмову політику UMNO, тобто дискримінаційну щодо осіб китайського походження, і привілеї для малайзійців.
Під час кампанії майже нічого не говорилося про економіку, а це черговий «скелет у шафі» Магатхіра, бо саме він значною мірою відповідає за формування моделі розвитку Малайзії на основі прибутків від продажу нафти і газу. Роками це приносило успіх (за ВВП на одну особу у регіоні Малайзія програє лише Сінгапуру), але країна зовсім не готова на неминучий відхід від експлуатації паливних копалин.
Малайзійці проголосували за політика, який колись уже був символом клептократії, а нині вдає із себе реформатора. Ключовим залишається питання, чи 92-річний чоловік може стати реформатором, чи радше настало правління UNMO з підмальованою вивіскою.

Петро ПЕТРІВ