Пропозиція Європейської комісії до Німеччини майже на чверть збільшити німецький внесок до спільного бюджету ЄС наштовхнулася на небажання Німеччини «платити за все». Тому економічно ЄС не готовий до фінансування адаптації до членства балканських країн.
Окреме питання — це ступінь готовності до вступу самих балканських країн: Албанія, Сербія, Косово розділені «косовським питанням». Відкритим залишається також питання спроможності ЄС переконати сербів у потребі заради європейської перспективи визнати факт незалежності Косова.
Не менш заплутаною є ситуація у Боснії і Герцеговині. Попри титанічні зусилля Євросоюзу домогтись об’єднання боснійських сербів, боснійських хорватів і боснійських мусульман у єдиній державі за останні 20 років особливих успіхів немає.
Також глибокими залишаються розбіжності між Грецією і Македонією щодо назви цієї колишньої югославської республіки. Декілька раундів грецькомакедонських переговорів із приводу зміни назви «Македонія», яка тотожна назві прикордонної з Македонією грецької провінції, не увінчалися навіть символічними успіхами.
Чинна македонська влада декларує намір досягнення компромісу з греками, але можновладці вимушені зважати на громадську думку. Соціологічні опитування в Македонії свідчать, що досі громадська думка в цій балканській країні виступає проти поступок Греції з приводу можливого перейменування назви держави «Македонія».
Євросоюз наголошує, що без урегулювання спірних питань на Балканах неможливо вести мову про європейську перспективу. Утім, Євросоюз зацікавлений у поширенні європейських цінностей на Балкани попри серйозні проблеми, пов’язані з цим.
Андрій Мартинов
