Західні коментатори звертають увагу, що згадані «вісім пунктів» висунуті на тлі підготовки Японії до проведення в липні саміту «великої сімки» провідних держав світу, які досі дотримуються режиму санкцій проти Росії.
Аби краще зрозуміти логіку японських політичних маневрів, варто стисло згадати про особливості новітніх японськоросійських відносин. Наразі спірні території островів Кунашир, Хабомаї, Ітуруп, Шикотан були окуповані Радянською армією у серпні 1945 року як «заставу», яку Сталіну на конференції в Ялті пообіцяли Рузвельт і Черчілль за участь СРСР у війні з Японією.
Але з початком холодної війни демократичні країни Заходу не визнали цієї територіальної експансії СРСР. У 1951 році вони підписали мирний договір з Японією, але від цієї дипломатичної дії відмовився Сталін. Адже починалася Корейська війна й він розраховував на більший куш нових територіальних прирощень на Далекому Сході. Однак після смерті Сталіна завершилася й Корейська війна, проте мирний договір між СРСР і Японією так і не був підписаний.
Натомість у 1956 році була прийнята спільна радянськояпонська Московська декларація, яка констатувала відновлення дипломатичних відносин. Також Японії за підписання мирного договору було обіцяно повернути острови Хабомаї і Шикотан. Хоча радянськояпонські відносини зрештою були відновлені, але мирний договір так і не було підписано й острови не були повернуті.
Відтоді у Японії сформувалося дві точки зору на тактику, яка має забезпечити вирішення територіальної суперечності. «Яструби» вважали, що за жодних обставин не потрібно йти на поступки Кремлю та вимагати безумовного повернення всіх чотирьох островів. «Голуби» переконували, що «слона треба їсти частинами», тому цю проблему вирішувати поетапно, зберігаючи мир.
Після розпаду СРСР у 1991 році з відчаю російські демократи навіть пропонували Токіо «викупити» спірні острови. Але якраз тоді при владі в Токіо були «яструби», які вважали: навіщо платити за те, що тобі й так належить за логікою історії, тому «оборудка століття» так і не була здійснена. Російський президент Борис Єльцин запропонував відкласти вирішення проблеми «північних територій» на розсуд наступним поколінням.
Після того як 2014 року Росія анексувала Крим, Японія зайняла однозначно проукраїнську позицію. За останні два роки Токіо перетворився на одного з головних кредиторів України. Нагадаємо, що офіційно Японія також приєдналася до режиму економічних санкцій проти Росії.
Особливо відчутним цей режим став саме для російського Далекого Сходу. Невипадково на недавньому сеансі спілкування Путіна з росіянами йому нагадали, що моряки з Курильських островів майже рік не отримують заробітної плати. Тобто економічне становище на «північних територіях» попри їхній величезний ресурсний потенціал є складним.
Тож у Токіо вирішили змінити тактику у відносинах із Кремлем. Фактично Японія намагається повторити німецький досвід, коли ФРН у роки розрядки активно кредитувала НДР, доки остання не опинилась у економічній залежності від першої і зрештою капітулювала в 1990 році, відмовившись від «соціалістичного експерименту». Здається, японці теж сподіваються, що посилення їхньої економічної присутності на спірних територіях наблизить час їхнього повернення.
Утім, не факт, що така тактика матиме кінцевий успіх. Дуже символічно, що за підсумками «успішних» переговорів у Сочі сторони констатували, що відсутні передумови для візиту Володимира Путіна до Японії.

Андрій МАРТИНОВ